Незважаючи на значне зростання ролі української мови в освіті, використання її в побуті за 25 років практично не змінилося, і сьогодні нею активно спілкуються лише близько 40% мешканців України. Ще й досі російська мова домінує у ЗМІ та на книжковому ринку (надто якщо враховувати імпорт). Із музичними колективами ситуація оптимістична – переважна більшість із них україномовні, хоча помітною є частка колективів та виконавців, що співають російською та іншими мовами. Вражаючим є зростання україномовної Вікіпедії – з 33 статей у 2004 році до 600 тис. сьогодні. Нарешті, сьогодні активно виконується законодавство про декомунізацію – з моменту прийняття законів було перейменовано більше тисячі населених пунктів та сотні вулиць у найбільших містах країни. VoxUkraine дослідили деякі мовні та культурні аспекти українського суспільства.
Чи змінилося ставлення Українців до незалежності?
У 1991 році за підтримку проголошення незалежності України проголосувало більше 90% виборців, причому в усіх регіонах рівень підтримки незалежності перевищував 50% (навіть у Криму він склав 54%).
Однак, у подальшому підтримка незалежності України знизилася – її найнижче значення склало 54% у 1994 році, але за наступні 10 років досягло 75%, і залишалося майже на цьому самому рівні у подальші роки (див. опитування КМІС, опитування групи Рейтинг). У 2012-2013 роках підтримка незалежності впала до 61 та 62% відповідно, причому традиційно підтримка незалежності є найнижчою на Донбасі та Півдні України, а також серед російськомовного населення (45%).
(Зазначимо в дужках, що аналогічні категорії населення, згідно з опитуваннями, більше виступають за “сильну руку держави”, “повернення до планової економіки”, а також шкодують за розпадом СРСР.)
Останнім часом підтримка незалежності знову виросла – до 72% у 2015 та 87% у 2016 році. Сподіваємось, що найближчим часом питання “Чи вважаєте Ви, що Україна має бути незалежною державою?” зникне із соціологічних опитувань як риторичне.
Оскільки мова є найголовнішим маркером культурного простору держави, подивимось, як змінилося використання української мови у різних сферах життя протягом останніх 25 років (детальні огляди мовної ситуації починаючи з 2010 року тут).
Чи виросло використання української мови в побуті?
Соціологічні опитування не показують значного зростання вжитку української мови “вдома”. Так, у 2015 році переважно українською вдома розмовляли 43,2% респондентів, а в 1992 році – 36,8% (рис. 1). Цікаво, що в 2015 році українську назвали рідною мовою 73% респондентів (порівняно з 66% у 2014), але спілкувалися нею з соціологами лише 45% (усі дані – Соціологічний моніторинг ІС НАНУ). Отже, хоча переважна більшість у відповідь на пряме запитання визначає українську мову рідною, існує велика інерційність у її щоденному використанні.
Позитивною тенденцією можна вважати зниження підтримки наданню російській мові статусу “офіційної” (рис. 2). Втім, ця підтримка досі лишається на доволі високому рівні – 32,2% у 2015 році.
Рис. 1. Якою мовою (мовами) Ви переважно спілкуєтеся у Вашій родині (вдома)?
Рис. 2. Чи вважаєте Ви за необхідне надати російській мові статусу офіційної в Україні?
Таке становище української мови зберігається незважаючи на те, що в освіті ми бачимо значний поступ у плані збільшення частки учнів та студентів, які навчаються українською.
Українська мова в освіті
а) середня освіта
[iframe src=”https://voxukraine.org//dataviz/map-lang/osvita-1.html” width=”100%” height=”620″]
б) вища освіта (ВНЗ усіх рівнів акредитації)
[iframe src=”https://voxukraine.org//dataviz/map-lang/osvita-2.html” width=”100%” height=”620″]
Якщо в освіті ситуація є обнадійливою, простір української мови “у дорослому житті” значно звужується. Так, україномовні періодичні видання мають значно нижчі наклади, ніж російськомовні (хоча в журнальному сегменті перші представлені значно більшою кількістю видань). Рис. 3а, 3б, 4а, 4б.
Як показує ґрунтовне дослідження, присутність української мови у теле- та радіоефірах також доволі низька.
У книговидавництві справи дещо кращі (рис. 5а, 5б), ніж у періодиці, однак, не слід забувати, що частка імпортованих (з РФ) книг на нашому ринку досягає 70%.
Докладніше про мовний аспект українського книжкового ринку можна прочитати тут і тут.
Україномовна музика
Нещодавно було прийнято закон про встановлення 35% квот на українську музику в радіоефірі з листопада 2016р. Опоненти прийняття законопроекту переважно наводили два аргументи “українська музика – не обов’язково україномовна” та “немає цікавих українських гуртів”. Прихильники прийняття цієї норми казали, що українській музиці важко пробитися через засилля російськомовного шансону. Проект УП “Як звучить Україна” дозволяє кожному розібратися в цьому питанні самостійно.
За даними проекту «Як Звучить Україна», у 2010-2013 рр було створено 114 гуртів. Із них 53 виконували твори українською мовою, 29 – російською, 15 – українською, та англійською, 9 – російською та англійською. Трьома мовами послуговувалися 6 гуртів. Також у 2010-13 рр. було створено один гурт, який співав українською та іспанською мовами.
У 2014-2016 роках виникло 48 виконавців (як гуртів, так і соло). З них 30 співають українською мовою, 11 – російською, 5 – обома, 21 – англійською, 2 – українською, англійською та російською.
Станом на 2016 рік 63.6% гуртів та виконавців соло мають у своєму репертуарі пісні українською мовою (рис. 6).
38.1% гуртів та виконавців соло мають у репертуарі пісні російською мовою (рис. 7).
Починаючи з кінця 2013 року в Україні почала зменшуватися частка гуртів та виконавців із репертуаром російською мовою (рис. 8).
Понад те, у 2014-2016 роках почали створювати більше україномовних гуртів та менше російськомовних порівняно з періодом 2010-2013 рр. Проте почало з’являтися більше гуртів, які мають у своєму репертуарі пісні як українською, так і російською мовою (рис. 9).
Присутність України онлайн
На початку 2000-х років Української Вікіпедії майже не існувало – у 2004 році Вікіпедія українською мовою містила 33 статті. Після 2007 року розвиток Української Вікіпедії ставав дедалі стрімкішим, і станом на 30 червня 2016 року Вікіпедія налічувала понад 600 тисяч статей українською мовою (рис. 10).
Аналогічну динаміку має і кількість авторів статей чи дописів в Українській Вікіпедії (рис. 11).
Порівняння кількості авторів статей в українській Вікіпедії, яка припадає на мільйон осіб, які володіють українською мовою, з відповідними показниками для Вікіпедій іншими мовами (рис. 12), показує, що україномовна Вікі знаходиться на рівні англомовної, випереджає російськомовну, проте значно відстає від естонської, шведської та івриту.
Декомунізація
9-го квітня 2015 року Верховною Радою України було ухвалено 4 закони про декомунізацію, які зокрема передбачали, що до 23.11.2015 необхідно змінити назви 941 населеного пункту.
У зв’язку з прийняттям цих законів упродовж 2015-2016 років топоніміка України зазнала змін, які підсумовано на рис. 13.
Наразі перейменовано 1026 населених пунктів або 3,45% від їх загальної кількості. Більш детально див. рис. 14а та 14б.
Найменше населених пунктів було перейменовано в Івано-Франківській обл. (0), оскільки назв, які підпадали б під закони про декомунізацію, в області не виявилося. Найбільше населених пунктів було перейменовано в Донецькій області.
Розглянемо, як просувається декомунізація в найбільших містах України: Києві, Дніпрі, Харкові та Одесі.
Як повідомляє Департамент містобудування та архітектури Києва, всього у Києві 190 “декомунізованих” урбанонімів, 85 із яких було перейменовано у 2015 році, і 84 – у 2016 (рис. 15).
У Дніпрі у 2015 році було перейменовано 316 урбанонімів, а у 2016 році це число зросло до 372. Усі зміни назв можна побачити у буклеті, створеному сервісом rename.dp.ua.
Згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації, 51 урбанонім м.Одеси було «декомунізовано» 19 травня 2016р. З повним переліком назв можна ознайомитися тут.
У Харкові у 2016 році. було перейменовано 48 вулиць, а в 2015 році – 173 вулиці (рис. 16)
Як повідомляє Українська Правда та Державний комітет телебачення і радіомовлення України 24 травня 2016 року, 137 друкованих засобів масової інформації підлягають декомунізації, 56 із яких поки не відреагували на заклик до зміни назви, 4 – у процесі перереєстрації, 4 – перереєстровано (рис. 17).
Областями-“чемпіонами” за кількістю ЗМІ, які підпадають під Закони про декомунізацію, є Донецька, Луганська, Одеська, Харківська та АР Крим. Також Держкомтелерадіо вносить до списку Київ (рис. 18).
Ленінопад
За даними Радіо Свобода, до 2013 року в Україні було повалено понад 3200 пам’ятників Леніну та іншим комуністичним діячам. А з 8 грудня 2013 року розпочався так званий «Ленінопад», в результаті якого станом на 10 червня 2016 року повалено 1221 пам’ятник. Найбільше пам’ятників Леніну було демонтовано в Дніпровській області – 113. Мапа «ленінопаду» станом на 1 березня 2016 р. представлена на рис. 19:
Лідером за кількістю вцілілих Ленінів є Харків – 24 монументи. В цілому, в Україні збереглося понад 900 Ленінів (рис. 20).
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
