25 листопада набули сили два закони, що регулюють правила розмитнення та контролю за євробляхами. Закони №8487 та №8488 передбачають зниження акцизу на розмитнення авто на іноземних номерах та посилення відповідальності за порушення правил ввезення авто в Україну. Власникі авто з іноземною реєстрацією не задоволені прийнятими законами: станом на 26 листопада “євробляхери” заблокували пункти перетину українсько-польського кордону у Львівській області. Директорка з політико-економічних досліджень Kyiv School of Economics Ілона Сологуб аналізує ситуацію з точки зору економіста.
Спочатку я хотіла відмовитися писати цей коментар, оскільки сусідня держава вкотре нагадала нам, що маємо набагато важливіші проблеми, ніж «євробляхи». Але тоді подумала, що ситуація з єврономерами дає можливість проілюструвати декілька важливих моментів.
1) Компроміс. Компроміс означає, що обидві сторони поступаються в чомусь одна одній, і жодна не отримує повністю те, що хотіла. На мою думку, ухвалений закон, який знижує рівень оподаткування вживаних авто і дає можливість водіям авто на єврономерах офіційно стати їхніми власниками, є прийнятним компромісом. Тому протести «євробляхарів» з перекриттям доріг виглядають дивно.
2) Відповідальність. У детальному обговоренні цього питання прозвучала думка, що значне зростання кількості авто на єврономерах в останні три роки (адже раніше вони концентрувалися переважно на Закарпатті) пов’язане з послабленням контролю на дорогах у зв’язку з реформуванням поліції. Якщо це так, то виходить, що власники авто на єврономерах скористалися слабкістю держави для того, щоб обійти закон. Це безвідповідально. Так само безвіповідальною та інфантильною є позиція «чиновники/депутати порушують закон, то чому мені не можна?» Відповідальна позиція – «я дотримуюсь закону та контролюю, щоб чиновники/депутати також дотримувались його». А якщо закон потрібно змінити, це можна робити цивілізованими методами.
3) Зовнішні ефекти (екстерналії). Автомобілі забруднюють повітря, від чого страждають не лише власники авто, але й суспільство в цілому. Отже, держава повинна втрутитися та створити стимули до зниження забруднення – зокрема, оскільки старі авто більше забруднюють повітря, ніж нові, логічно оподатковувати старіші авто за вищою ставкою. Подібні регулювання існують у багатьох країнах, а деякі країни Європи взагалі планують за 10-15 років повністю перейти на електромобілі. Зрозуміло, що це не буде безкоштовно. Але збереження природи потребує інвестицій та зусиль – адже не є безкоштовними, наприклад, встановлення очисних споруд, переробка сміття, висаджування дерев. Проте кожен із нас хоче дихати чистим повітрям та купатися в чистій річці.
Поняття «зовнішніх ефектів» для багатьох може виявитися новим. Але це просто врахування наслідків своїх дій – наслідків не лише для себе, але й для інших людей. Наприклад, тому, хто паркується на тротуарі, варто подумати про мам з візочками, які змушені будуть обходити автівку по проїжджій частині.Тому, хто залишає після себе сміття у парку, варто подумати про людей, які гулятимуть у цьому парку пізніше. Тим, хто вимагає права не платити податки, варто подумати про тих, хто залежить від цих податків, – наприклад, пенсіонерів.
