Чи вдалося Україні за 25 років незалежності вийти з постімперського культурного простору | VoxUkraine

Чи вдалося Україні за 25 років незалежності вийти з постімперського культурного простору

26 Серпня 2016
FacebookTwitterTelegram
5725

Незважаючи на значне зростання ролі української мови в освіті, використання її в побуті за 25 років практично не змінилося, і сьогодні нею активно спілкуються лише близько 40% мешканців України. Ще й досі російська мова домінує у ЗМІ та на книжковому ринку (надто якщо враховувати імпорт). Із музичними колективами ситуація оптимістична – переважна більшість із них україномовні, хоча помітною є частка колективів та виконавців, що співають російською та іншими мовами. Вражаючим є зростання україномовної Вікіпедії – з 33 статей у 2004 році до 600 тис. сьогодні. Нарешті, сьогодні активно виконується законодавство про декомунізацію – з моменту прийняття законів було перейменовано більше тисячі населених пунктів та сотні вулиць у найбільших містах країни. VoxUkraine дослідили деякі мовні та культурні аспекти українського суспільства.

Чи змінилося ставлення Українців до незалежності?

У 1991 році за підтримку проголошення незалежності України проголосувало більше 90% виборців, причому в усіх регіонах рівень підтримки незалежності перевищував 50% (навіть у Криму він склав 54%).

1-1

Однак, у подальшому підтримка незалежності України знизилася – її найнижче значення склало 54% у 1994 році, але за наступні 10 років досягло 75%, і залишалося майже на цьому самому рівні у подальші роки (див. опитування КМІС, опитування групи Рейтинг). У 2012-2013 роках підтримка незалежності впала до 61 та 62% відповідно, причому традиційно підтримка незалежності є найнижчою на Донбасі та Півдні України, а також серед російськомовного населення (45%).

(Зазначимо в дужках, що аналогічні категорії населення, згідно з опитуваннями, більше виступають за “сильну руку держави”, “повернення до планової економіки”, а також шкодують за розпадом СРСР.)

Останнім часом підтримка незалежності знову виросла – до 72% у 2015 та 87% у 2016 році. Сподіваємось, що найближчим часом питання “Чи вважаєте Ви, що Україна має бути незалежною державою?” зникне із соціологічних опитувань як риторичне.

Оскільки мова є найголовнішим маркером культурного простору держави, подивимось, як змінилося використання української мови у різних сферах життя протягом останніх 25 років (детальні огляди мовної ситуації починаючи з 2010 року тут).

Чи виросло використання української мови в побуті?

Соціологічні опитування не показують значного зростання вжитку української мови “вдома”. Так, у 2015 році переважно українською вдома розмовляли 43,2% респондентів, а в 1992 році – 36,8% (рис. 1). Цікаво, що в 2015 році українську назвали рідною мовою 73% респондентів (порівняно з 66% у 2014), але спілкувалися нею з соціологами лише 45% (усі дані – Соціологічний моніторинг ІС НАНУ). Отже, хоча переважна більшість у відповідь на пряме запитання визначає українську мову рідною, існує велика інерційність у її щоденному використанні.

Позитивною тенденцією можна вважати зниження підтримки наданню російській мові статусу “офіційної” (рис. 2). Втім, ця підтримка досі лишається на доволі високому рівні – 32,2% у 2015 році.

Рис. 1. Якою мовою (мовами) Ви переважно спілкуєтеся у Вашій родині (вдома)? 

Джерело даних: опитування “Соціологічний моніторинг” Інституту соціології НАНУ
Джерело даних: опитування “Соціологічний моніторинг” Інституту соціології НАНУ

Рис. 2. Чи вважаєте Ви за необхідне надати російській мові статусу офіційної в Україні? 

Джерело даних: опитування “Соціологічний моніторинг” Інституту соціології НАНУ
Джерело даних: опитування “Соціологічний моніторинг” Інституту соціології НАНУ

Таке становище української мови зберігається незважаючи на те, що в освіті ми бачимо значний поступ у плані збільшення частки учнів та студентів, які навчаються українською.

Українська мова в освіті

а) середня освіта
[iframe src=”https://voxukraine.org//dataviz/map-lang/osvita-1.html” width=”100%” height=”620″]
б) вища освіта (ВНЗ усіх рівнів акредитації)
[iframe src=”https://voxukraine.org//dataviz/map-lang/osvita-2.html” width=”100%” height=”620″]

Якщо в освіті ситуація є обнадійливою, простір української мови “у дорослому житті” значно звужується. Так, україномовні періодичні видання мають значно нижчі наклади, ніж російськомовні (хоча в журнальному сегменті перші представлені значно більшою кількістю видань). Рис. 3а, 3б, 4а, 4б.

Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року газети, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року газети, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року газети, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року газети, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України.

Як показує ґрунтовне дослідження, присутність української мови у теле- та радіоефірах також доволі низька.

У книговидавництві справи дещо кращі (рис. 5а, 5б), ніж у періодиці, однак, не слід забувати, що частка імпортованих (з РФ) книг на нашому ринку досягає 70%.

Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року книги, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року книги, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року книги, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.
Джерело даних: збірки Держстату за даними Книжкової палати України. До 2010 року книги, що видаються українською та російською мовами, входять до категорії “інші”.

Докладніше про мовний аспект українського книжкового ринку можна прочитати тут  і тут.

Україномовна музика

Нещодавно було прийнято закон про встановлення 35% квот на українську музику в радіоефірі з листопада 2016р. Опоненти прийняття законопроекту переважно наводили два аргументи “українська музика – не обов’язково україномовна” та “немає цікавих українських гуртів”. Прихильники прийняття цієї норми казали, що українській музиці важко пробитися через засилля російськомовного шансону.  Проект УП “Як звучить Україна” дозволяє кожному розібратися в цьому питанні самостійно.

За даними проекту «Як Звучить Україна», у 2010-2013 рр було створено 114 гуртів. Із них 53 виконували твори українською мовою, 29 – російською, 15 –  українською, та  англійською, 9 – російською та англійською. Трьома мовами послуговувалися 6 гуртів. Також у 2010-13 рр. було створено один гурт, який співав українською та іспанською мовами.

У 2014-2016 роках виникло 48 виконавців (як гуртів, так і соло). З них 30 співають українською мовою, 11 – російською, 5 – обома, 21 – англійською, 2 – українською, англійською та російською.

Станом на 2016 рік 63.6% гуртів та виконавців соло мають у своєму репертуарі пісні українською мовою (рис. 6).

2-7

38.1% гуртів та виконавців соло мають у репертуарі пісні російською мовою (рис. 7).

2-8

Починаючи з кінця 2013 року в Україні почала зменшуватися частка гуртів та виконавців із репертуаром російською мовою (рис. 8).

2-9

Понад те, у 2014-2016 роках почали створювати більше україномовних гуртів та менше російськомовних порівняно з періодом 2010-2013 рр. Проте почало з’являтися більше гуртів, які мають у своєму репертуарі пісні  як українською, так і російською мовою (рис. 9).

2-10

Присутність України онлайн

На початку 2000-х років Української Вікіпедії майже не існувало – у 2004 році Вікіпедія українською мовою містила 33 статті. Після 2007 року розвиток Української Вікіпедії ставав дедалі стрімкішим, і станом на 30 червня 2016 року Вікіпедія налічувала понад 600 тисяч статей українською мовою (рис. 10).2-11Аналогічну динаміку має і кількість авторів статей чи дописів в Українській Вікіпедії (рис. 11).

2-12

Порівняння кількості авторів статей в українській Вікіпедії, яка припадає на мільйон осіб, які володіють українською мовою, з відповідними показниками для Вікіпедій іншими мовами (рис. 12), показує, що україномовна Вікі знаходиться на рівні англомовної, випереджає російськомовну, проте значно відстає від естонської, шведської та івриту.

2-13

Декомунізація

9-го квітня 2015 року Верховною Радою України було ухвалено 4 закони про декомунізацію, які зокрема передбачали, що до 23.11.2015 необхідно змінити назви 941 населеного пункту.

У зв’язку з прийняттям цих законів упродовж 2015-2016 років топоніміка України зазнала змін, які підсумовано на рис. 13.

2-14

Наразі перейменовано 1026 населених пунктів або 3,45% від їх загальної кількості. Більш детально див. рис. 14а та 14б.

2-15

2-16

Найменше населених пунктів було перейменовано в Івано-Франківській обл. (0), оскільки назв, які підпадали б під закони про декомунізацію, в області не виявилося. Найбільше населених пунктів було перейменовано в Донецькій області.

Розглянемо, як просувається декомунізація в найбільших містах України: Києві, Дніпрі, Харкові та Одесі.

Як повідомляє Департамент містобудування та архітектури Києва, всього у Києві 190 “декомунізованих” урбанонімів, 85 із яких було перейменовано у 2015 році, і 84 – у 2016 (рис. 15).

2-17

У Дніпрі у 2015 році було перейменовано 316 урбанонімів, а у 2016 році це число зросло до 372. Усі зміни назв можна побачити у буклеті, створеному сервісом rename.dp.ua.

Згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації, 51 урбанонім м.Одеси було «декомунізовано» 19 травня 2016р. З повним переліком назв можна ознайомитися тут.

У Харкові у 2016 році. було перейменовано 48 вулиць,  а в 2015 році – 173 вулиці (рис. 16)

2-18

Як повідомляє Українська Правда та Державний комітет телебачення і радіомовлення України 24 травня 2016 року, 137 друкованих засобів масової інформації підлягають декомунізації, 56 із яких поки не відреагували на заклик до зміни назви, 4 – у процесі перереєстрації, 4 – перереєстровано (рис. 17).

2-19

Областями-“чемпіонами” за кількістю ЗМІ, які підпадають під Закони про декомунізацію, є Донецька, Луганська, Одеська, Харківська та АР Крим. Також Держкомтелерадіо вносить до списку Київ (рис. 18).

2-20

Ленінопад

За даними Радіо Свобода, до 2013 року в Україні було повалено понад 3200 пам’ятників Леніну та іншим комуністичним діячам. А з 8 грудня 2013 року розпочався так званий «Ленінопад», в результаті якого станом на 10 червня 2016 року повалено 1221 пам’ятник. Найбільше пам’ятників Леніну було демонтовано в Дніпровській області – 113. Мапа «ленінопаду» станом на 1 березня 2016 р. представлена на рис. 19:

2-21

Лідером за кількістю вцілілих Ленінів є Харків – 24 монументи. В цілому, в Україні збереглося понад 900 Ленінів (рис. 20).

2-22

 

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний