Оцінка приватного споживання в Україні під час війни

У першому півріччі 2022 року спостерігався тотальний брак даних національного рівня щодо економічної активності. Оскільки російське вторгнення і надалі завдає значної шкоди багатьом регіонам, потік офіційних статистичних даних залишається неповним. Цей брак даних разом із продовженням війни роблять оцінку потреб України у поствоєнному відновленні дедалі важчою.

Респонденти Державної служби статистики України отримали змогу відтермінувати звітування на період військового стану. Наприклад, щомісячні дані про виробництво за галузями чи фонд оплати праці не оприлюднювали з лютого 2022 року. Ці набори даних дуже важливі для побудови оцінок національного випуску через стандартні агреговані моделі, що їх використовують економісти. 

Опитування підприємств мають обмежену статистичну придатність через географічні та секторальні вади. Війна створила додаткові ускладнення. Наприклад, щомісячна оцінка індексу ділової активності від Національного банку України переривалася на буремні місяці березень-травень, і тепер цей ряд даних скоріше вказує на загальний тренд, ніж на певний і порівнянний рівень економічної активності. 

Використання інших даних, які могли би забезпечувати добрі орієнтири економічної активності, стало неможливим у воєнний час. Наприклад, дані про збір податку на додану вартість (ПДВ) не можна перетворити на оцінки продажів, адже компаніям у березні 2022 року було дозволено перейти на режим неплатників ПДВ. Споживання електроенергії, яке також зазвичай є орієнтиром економічної активності, також стало недоступним, адже ці дані засекретили на початку повномасштабної війни. 

Дослідники вивчали нові підходи до замірів економічної активності в Україні, наприклад, через дані користування соціальними мережами. Проте використання соцмереж може стрімко змінюватися під час соціальних потрясінь, таких як російське вторгнення, що робить цей показник повним білого шуму. Також соціальні мережі часто використовують не для ділових цілей, що розмиває зв’язок між користуванням ними та економічною активністю.

Ми пропонуємо інший метод виміру приватного споживання, заснований на мікроекономічних даних використання банківських карт. Перевагою цього методу є те, що він базується на безперервному потоці інформації, а дані надходять майже із усіх регіонів України, у тому числі тих, де стандартні методи збору даних можуть давати збій. 

Ми почнемо із вивчення рівня дестабілізації за регіонами України, що дасть нам певний орієнтир мінімально можливого скорочення споживання. Після цього розглянемо більш точні оцінки, визнаючи певні хиби такого вимірювання. 

Території, охоплені війною

Найпростішою швидкою оцінкою в умовах відсутності надійних статистичних даних чи даних інших обстежень є виокремлення територій, які найбільше охоплені війною, та співставлення глибини втрат від війни із їхнім внеском до національного виробницта. Така оцінка дозволяє кількісно оцінити тягар війни для економіки. Цей метод має певні обмеження, адже існують і непрямі удари по економіці, такі як морська блокада українського експорту. Тому він показує нижню оцінку негативних економічних наслідків війни. 

Ми застосовуємо цей територіальний метод, вивчаючи 11 українських регіонів, що зазнали суттєвої присутності російської військової агресії (таблиця 1). Використовуючи офіційні урядові дані про бойові дії, ми оцінюємо рівень окупації та пошкоджень, застосовуючи відповідні ваги. Що темніший колір, то сильнішим був негативний вплив на економічну активність. Наприклад, у позначених чорним регіонах значна частина території у відповідний місяць була під російською окупацією. Білий колір не означає “відсутність війни”, адже всі регіони України страждають від повітряних атак, і там можуть відбуватися бойові зіткнення у певних районах (як у Дніпропетровській чи Одеській областях, не представлених у цій таблиці). Це скоріше означає відсутність значних наземних бойових дій.

Цей розрахунок показує, що у березні 2022 року третина української економіки припинила роботу, після чого контрнаступ української армії на півночі скоротив цю частку вдвічі до 15-18% у квітні, а згодом і до близько 13% у травні та червні. 

Утім, споживання скорочувалося навіть у тих регіонах, де не було прямого російського вторгнення. Прискорення інфляції, втрата роботи, зміна обмінного курсу – все це пригнічує економічну активність. Це означає, що наведені вище підсумкові показники насправді є верхньою оцінкою приватного споживання: фактичні показники спаду значно глибші. 

Операції з банківськими картами

Ми використовуємо дані витрат за банківськими картами як ерзац-показник приватного споживання. Йдеться про місячні дані витрат за точками продажу Альфа-Банку, одного з найбільших приватних банків України. Дані показують локацію, де здійснено відповідну покупку. За підсумками травня, ці дані відповідали аналогічним даним, оприлюдненим Приватбанком, найбільшим банком України. Цей факт свідчить про надійність оцінок, адже зазначені два банки разом контролюють більше половини ринку POS-розрахунків.

У цих даних чітко видно руйнівний вплив війни. Платежі банківськими картами скоротилися вдвічі у березні, що був нижчою точкою провалу попиту, спричиненого війною. Відновлення обсягу транзакцій спостерігалося у квітні та травні, а у червні обсяг транзакцій стабілізувався на рівні близько 75% довоєнного місячного рівня. Після застосування поправки на сезонність та інфляцію за цей період, оцінка свідчить про скорочення на 40% (графік 1).

Ми також паралельно відображаємо дані першого півріччя 2020 року з метою порівняння глибини кризи споживання під час війни із попереднім спадом, також викликаним зовнішніми чинниками. У 2020 році роздрібні продажі, з поправкою на сезонність і інфляцію, перевищили 90% дошокового рівня у червні, відображаючи швидке відновлення після локдауну. 

Під час війни спостерігаємо іншу картину. Після застосування сезонних та цінових коригувань до оцінок тренду виходить, що провал споживчого попиту у другому кварталі 2022 року був у 3,3 раза глибшим, ніж під час першого локдауну COVID-19 у 2020 році. У ІІ кварталі 2020 року скорочення споживання домогосподарств становило 9,3% у річному вимірі. Проте якщо застосувати коефіцієнти, виведені через порівняльні дані про POS-розрахунки, то виявиться, що приватне споживання скоротилося приблизно на 30% у другому кварталі 2022 року, причому у червні воно закріпилося на плато 70-74% минулорічного рівня.

Для різних напрямів споживання спостерігаємо різні тенденції. Тоді як сукупні номінальні обсяги POS-продажів у червні сягнули трохи вище 75% довоєнного рівня (графік 1), деякі їхні складники вже перевищили довоєнні обсяги, тим часом як інші досі становлять лише половину довоєнного рівня (графік 2). Покупки у продуктових супермаркетах залишалися стабільними. Водночас продажі одягу та взуття швидко відновилися, а продажі розваг (кінотеатри, бари тощо) та послуг харчування залишаються пригніченими.

Використання транзакцій з банківськими картами як показника-замінника для споживання має певні обмеження. Наприклад, українські домогосподарства зазвичай знімають більше готівки під час криз і потім роблять платежі цією готівкою. Цей факт робить оцінки споживання на підставі POS консервативними, особливо для березня-квітня 2022 року, коли значні обсяги готівки знімали з рахунків, а потім, найімовірніше, повернули до банків через різних продавців. Також варто зауважити, що POS-термінал як метод платежу має різне поширення у великих містах і невеликих містечках – у останніх споживання більш орієнтоване на готівку. Ці дві особливості вказують на консервативну оцінку, і тому йдеться про верхню межу оцінки спаду приватного споживання.

Підсумовуючи, ці агреговані мікроекономічні дані свідчать про скорочення приватного споживання до половини довоєнного рівня у березні. У другому кварталі приватне споживання відновилося до 70% довоєнного рівня, тим часом як помісячні дані свідчать про закріплення цього показника на плато 70-74% минулорічного рівня у червні. 

Оцінки приватного споживання на підставі мікроекономічних даних зазнають значного впливу таких негативних наслідків війни як велика хвиля біженців, зумовлена військовими зіткненнями. Оцінка споживання тих понад 5 млн. українців, хто залишив Україну і ще не повернувся, – статистичний виклик. Вони досі українські споживачі, проте їхнє споживання враховується як імпорт під час формування національних рахунків. Повернення цих громадян України додому, найімовірніше, підживить споживання та змістить його з поточного плато.

Висновки 

Підхід до оцінки приватного споживання під час війни в Україні на основі мікроданих свідчить про стрімкий спад, а потім певне відновлення – до 70-74% минулорічного рівня. Відновлення схоже за траєкторією на те, що відбувалося під час пандемії COVID-19, хоча цього року первісний провал набагато глибший, а темп відновлення набагато повільніший, що випливає з очевидних відмінностей у природі двох криз. Наприклад, відмінністю між двома подіями є велика хвиля біженців, яка досі не почала скорочуватися та створює велику невизначеність щодо тренду майбутнього відновлення. Наші оцінки свідчать, що Україна може прямувати повільним шляхом відновлення.

Використання даних мікрорівня може бути застосоване і для розрахунку інших частин національних рахунків, наприклад, чистого експорту та державних інвестицій. Так, дані розрахунків біженців українськими банківськими картами можуть поліпшити оцінки імпорту, а дані державних закупівель можуть пролити додаткове світло на державні інвестиції. Такі оцінки є лише недосконалими замінниками стандартної державної статистики, яка, сподіваємося, повернеться до звичайного режиму діяльності в найближчому майбутньому.