ФЕЙК: В Україні спеціально не оголошують стан війни, щоб не мобілізовувати депутатів та держслужбовців

У мережі поширюють інформацію, що в Україні спеціально не вводять «стан війни» замість «воєнного стану», оскільки тоді депутати та держслужбовці звільняються, а потім мобілізуються. Водночас влада переходить до президента та 5-ох основних генералів. В олігархів відбирають всі кошти, їжу видають за «талони», а всі борги громадян списують. Також кажуть, що заборонено продовжувати воєнний стан, а натомість треба нарешті оголосити стан війни. Раніше тезу, що Україна навмисно не вводить «стан війни», бо їй це вигідно, поширювала і російська пропаганда. 

Однак це — фейк. «Стан війни» — це виключно процес зовнішньої політики держави, який має формалізувати стан між країнами, тоді як «воєнний стан» — це про внутрішню політику. Наразі, щоб перебувати у стані війни, необов’язкові офіційні документи, які б це затверджували. Також в українському законодавстві, що стосується бойових дій та оборони, не вказано про розпуск ВРУ, перехід влади до генералів, зняття всіх боргів з громадян тощо. 

Для початку варто розуміти різницю між поняттями «воєнний стан» та «стан війни». 

За законами «Про оборону України» та «Про правовий режим воєнного стану», «воєнний стан» — особливий правовий режим, введений в разі збройної агресії чи загрози нападу, для захисту незалежності, територіальної цілісності та нацбезпеки. Це передбачає делегування повноважень відповідним органам та обмеження конституційних прав і свобод на певний строк. Проте у статті 64 Конституції України вказані права, які не можуть бути обмеженні. До прикладу, всі громадяни мають однакові права та рівні перед законом, право на життя, повагу до гідності тощо. 

В українському законодавстві мало інформації щодо стану війни. Так, у пункті 9 статті 85 Конституції вказано, що Верховна Рада за поданням президента оголошує «стан війни». У статті 4 «Про оборону України» йдеться, що з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується після припинення стану війни. 

Більше деталей про «стан війни» є в міжнародному праві. До прикладу, у III Конвенції про початок воєнних дій, прийнятій 18 жовтня 1907 року в Гаазі, вказано, що воєнні дії не можуть розпочатися без попереднього оповіщення інших держав.  Однак у Резолюції ООН «Про агресію» 1974 року, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави, бомбардування або блокада портів кваліфікується як акт агресії. Тому в першу чергу звертають увагу не на офіційні документи, в яких йдеться про оголошення війни, а на вчинені дії. 

Також політик та дипломат Андрій Шевченко пояснив, що оголошення воєнного стану є внутрішнім питанням, а оголошення стану війни — зовнішнім. І запровадження першого не є достатньою дією. З іншого боку, він вказує, що міжнародне право зосереджене не на заявах, а діях, а тому російсько-українське протистояння очевидно є війною. Історик і журналіст-міжнародник Єгор Брайлян також вказує, що юридичне затвердження війни вже відбулося. 

2 березня 2022 року Генасамблея ООН засудила вторгнення росії та закликала негайно вивести війська з України. Країни Заходу теж неодноразово засуджували агресивну війну росії. 

Отже, «стан війни» — це виключно процес зовнішньої політики держави, який має формалізувати стан між країнами, тоді як «воєнний стан» — це про внутрішню політику. Наразі, щоб перебувати у стані війни, необов’язкові офіційні документи, які б це затверджували. 

Також, якщо переглянути українське законодавство про військові дії та оборону, то не знайдемо жодних пунктів, які б вказували на вимогу розпуску Ради, їжу за «талони» чи списання всіх боргів громадянам під час «воєнного стану» чи «стану війни». Крім того, у законі «Про правовий режим воєнного стану» чи Конституції не вказано обмеження у кількості продовження воєнного стану. Єдине обмеження — президент не може ввести чи продовжити воєнний стан без погодження в парламенті.