Перероблення будівельних відходів: виклики та можливості для України

Також пошкоджено біля трьох із половиною тисяч освітніх закладів і 365 зруйновано. Частину зі зруйнованих та пошкоджених закладів та будинків уже відновили. Однак руйнування – це тонни будівельного сміття. Його, як показує світовий досвід, можна використовувати повторно. Проте у нас наразі цього не відбувається. Тому перед Україною стоїть важливе завдання розробити ефективні підходи до перероблення та повторного використання будівельних відходів.

Масштаби проблеми

Внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури під час війни Україна зіткнулася з гострою проблемою утилізації та використання будівельного сміття. За оцінками експертів, у країні вже накопичилося близько 10-12 млн тонн таких відходів, і щоденно їхній обсяг збільшується. А стихійне скупчення та неконтрольоване зберігання небезпечних матеріалів (зокрема, азбестовмісних) на тимчасових звалищах створює надзвичайні екологічні ризики. Серед основних загроз — забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом, пилове забруднення атмосферного повітря небезпечними речовинами, ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації. 

Попри безпрецедентні масштаби викликів, ця ситуація відкриває унікальне вікно можливостей для «перезавантаження» підходів до поводження з відходами та розгортання широкомасштабної кругової (циркулярної) економіки  в Україні.

Зокрема, вдосконалення системи збору, сортування та перероблення будівельного сміття може дати потужний поштовх для становлення внутрішнього ринку вторинних матеріалів. Це також відкриває можливості для запуску масштабних проєктів із відновлення зруйнованої інфраструктури на основі принципів циркулярності та екодизайну.

Виклики для впровадження нових підходів

Для реалізації унікального шансу із впровадження принципів циркулярності необхідно системно подолати низку глибинних викликів, що перешкоджають налагодженню ефективної моделі поводження з будівельним сміттям, утвореним внаслідок ворожих уражень ракетами, мінами та дронами:

1. Відсутність інфраструктури та технологій. В Україні фактично немає розвинутої спеціалізованої інфраструктури та передових технологій для збору, сортування, транспортування, зберігання, обробки та утилізації складних потоків будівельних відходів. Багато громад розв’язують проблему утилізації будівельних відходів шляхом вивезення їх на полігони.
2. Недоліки в регулюванні та стандартизації. Чинна нормативно-правова база містить значні прогалини в частині комплексного регулювання питань рециклінгу та поводження з будівельними відходами. Відсутні стандарти якості та безпечності будматеріалів із вторинної сировини.
3. Слабкі економічні стимули. Не створено дієвих фінансово-економічних механізмів для стимулювання збирання, сортування та вторинного перероблення будівельних відходів. Вартість утилізації будівельного сміття залишається низькою, що робить його переробку невигідною.
4. Невирішені соціальні аспекти. Існує нагальна потреба у проведенні широких інформаційно-роз’яснювальних кампаній для населення та бізнесу про культуру поводження з відходами.

Законодавче врегулювання питань з управління відходами

Класифікація та облік відходів в Україні регулюються двома основними законодавчими актами: Закон про управління відходами, який набув чинності в липні 2023 року, та Постанова КМУ 1073 – порядок поводження з відходами від руйнувань. Закон про відходи є рамковим та визначає загальні принципи управління відходами, у тому числі відходами від будівництва та руйнувань. Закон передбачає, що відходи будівництва мають бути готові до повторного використання та рециклінгу. Він також ставить ціль, що не менше 10% маси таких відходів мають бути рецикловані до 2025 року. Постанова 1073 містить класифікацію та вимоги до обліку відходів, включаючи вимоги до їх обробки, терміналів, полігонів, а також шляхи повторного використання відходів у будівництві.

Наразі найбільш реалістичний сценарій в Україні – це локальне перероблення будівельних відходів на дорожнє покриття та підсипку, адже логістичні витрати зводять нанівець економічну доцільність транспортування та утилізації будівельного сміття в інших регіонах. Крім того, для високотехнологічного перероблення у новий бетон потрібна вхідна сировина найвищої якості без домішок.

Водночас при відбудові важливо уникати надмірного знесення пошкоджених, але не аварійних, будівель – адже будівництво нових об’єктів призведе до більших викидів CO2, ніж ревіталізація старих. Тому вкрай важливо стимулювати повторне використання наявних конструкцій.

Цінові фактори у повторному використанні будівельних матеріалів

Потрібно звертати увагу не лише на вартість захоронення будівельного сміття (кінець циклу використання продукту), а й на вартість використання вторинних матеріалів при виробництві, тобто на початку циклу. На жаль, наразі вторинні матеріали не є конкурентоспроможними в Україні, в тому числі й через низьку вартість сировини (щебеню, піску тощо). 

Первинні будматеріали в Україні сьогодні значно дешевші за вторинні через низькі рентні ставки на видобуток корисних копалин. Тож необхідно реформувати ціноутворення на природні ресурси та забезпечити конкурентоспроможність рециклованих матеріалів на ринку. Лише комплексний підхід до стимулювання циркулярної економіки дозволить досягти цілей зеленої відбудови.

Що можна взяти зі світового досвіду?

Міжнародний досвід поводження з будівельними відходами відрізняється від країни до країни, але можна виділити деякі загальні підходи та найкращі практики. 

Багато країн фокусуються на повторному використанні та рециклінгу будівельних відходів. Наприклад, у Європейському Союзі ще у 2018 році переробляли 88% будівельних відходів з метою зменшення обсягів звалищ та збереження природних ресурсів (ці відходи використовували для облаштування спортивних майданчиків, стін для зниження шуму, зміцнення берегів річок, виробництва штучного каменю та ін.).  Залежно від країни, виду брухту і місця розташування звалища, вивіз на полігон 1 т будівельного сміття обходиться від 4 до 150 євро. В Україні вартість захоронення становить в середньому 90 грн/м3 (приблизно 2 євро за тонну).

Розвинені країни часто мають суворі норми та регулювання управління будівельними відходами, включаючи вимоги до сортування, обліку та безпечної утилізації. Наприклад, у Нідерландах заборонено вивозити перероблювані будівельні відходи. Ця країна щороку переробляє 22 мільйони тонн будівельних відходів. У США в деяких штатах обов’язкова утилізація не менше половини відходів під час будівництва споруд площею понад 500 квадратних метрів.

У деяких країнах встановлені економічні стимули, такі як податкові пільги або субсидії, для заохочення компаній до використання вторинних матеріалів та зменшення відходів або додаткові податки на використання неперероблених матеріалів. Наприклад, у Великій Британії податок на використання природних заповнювачів (піску, гравію, гірських порід) становить 1,6 фунта стерлінгів за тонну.

Є й приклади творчого поводження з відходами. Наприклад, у Польщі будівельні відходи від руйнування Варшави в Другій світовій війни використали для створення штучних пагорбів, а також укріплення річища річки Вісли поблизу залізничного вокзалу «Варшава Гданська».

Новий досвід України

Наразі в Україні вже реалізуються окремі пілотні проєкти за участі міжнародних партнерів. Зокрема, Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) надало обладнання для подрібнення та сепарації будівельних відходів у Київській області. Крім того, в області планують запустити одну стаціонарну лінію перероблення будівельних відходів у Бородянці та дві мобільні лінії в інших населених пунктах. Така співпраця має отримати подальший розвиток.

Що треба робити?

Для системного вирішення окреслених викликів, а також успішного використання відкритого «вікна можливостей», пропонуємо такі ключові рекомендації:

1. Запуск пілотних проєктів з локального перероблення та утилізації «воєнного» будівельного сміття на основі найкращих європейських практик.
2. Розробка та ухвалення комплексу законодавчих актів з питань регулювання поводження з будівельними та ремонтними відходами в умовах відбудови. Потрібно забезпечити відсортування таких небезпечних матеріалів як азбест, що вимагає розробки спеціальних методик та вимог до їх застосування.
3. Створення національних стандартів якості та безпеки будівельних матеріалів і конструкцій зі вторинної сировини. Необхідний нормативний документ, який зобов’яже використовувати у відбудові рецикловані будматеріали.
4. Ведення чіткого обліку та статистики перероблення будівельних відходів, що дозволить оцінити ефективність заходів та планувати подальші кроки.
5. Запровадження системи податкових, митних та кредитних стимулів для використання рециклованих матеріалів у будівництві та промисловості.
6. Підвищення екологічних податків та рентних платежів за видобуток первинних ресурсів та викиди СО2 для стимулювання попиту на альтернативну вторинну сировину.
7. Розгортання широкої інформаційної кампанії для населення та бізнесу про безпечні способи поводження з будівельними відходами та переваги відновлювального будівництва.
8. Активне залучення міжнародної технічної допомоги та грантів на розбудову в Україні новітньої інфраструктури із сортування, перероблення та утилізації складних відходів.
9. Підтримка стартапів, наукових досліджень та інновацій у сфері вдосконалення технологій рециклінгу та створення нових екологічних матеріалів.

Ці зміни дозволять створити ефективну систему перероблення будівельних відходів в Україні, яка сприятиме зменшенню навантаження на довкілля та використанню ресурсів більш стало.

В умовах обмежених ресурсів та інвестиційних можливостей ключовим завданням реалізації такої стратегії має стати залучення потужної міжнародної підтримки у вигляді фінансування, передачі технологій, навчання фахівців та спільних пілотних проєктів із провідними країнами ЄС.

Зокрема, вкрай необхідна поглиблена співпраця з Данією, Нідерландами, Німеччиною, Швецією – лідерами у сфері інноваційних технологій вторинної переробки, екодизайну та циркулярної економіки. Масштабне впровадження їхніх найкращих практик дозволить скоротити час та витрати на трансформацію системи поводження з будівельними відходами в Україні до європейського рівня.

Отже, попри колосальні обсяги накопиченого будівельного сміття, його успішна утилізація та використання на основі прогресивних європейських підходів створює унікальні можливості для швидкого реформування української моделі поводження з відходами та становлення потужної циркулярної економіки з високою доданою вартістю. Реалізація такого амбітного завдання потребує консолідації міжнародної експертної підтримки та інвестицій, виваженої державної політики, активної участі бізнесу та нової екологічної культури суспільства.