Чи готові українці всиновлювати дітей: результати соціологічного дослідження

Питання усиновлення та надання тимчасового піклування дітям набувають особливої актуальності в Україні, оскільки внаслідок активних бойових дій, регулярних ракетних та інших атак по всій території країни діти втрачають батьків.

За даними Національної соціальної сервісної служби України, станом на липень 2024 року 11,7 тис. дітей втратили своїх батьків і стали сиротами внаслідок бойових дій. А загалом на кінець 2023 року Україні налічувалося понад 66 тис. дітей, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування. Із них майже чверть потребують нової постійної сім’ї — усиновлення. 

З початком повномасштабної війни кількість охочих усиновити дитину збільшилася вдвічі — станом на липень 2024 року зареєстровано 2112 кандидатів в усиновлювачі порівняно з 1079 у 2021 році (рис. 1). Проте кількість фактично усиновлених дітей зменшилася: у 2021 році українці та іноземці усиновили 1354 дитини, а у 2023 році усиновлених дітей було на 31,5% менше — лише 927. Зменшення кількості усиновлень сталося через те, що усиновлення дітей під час війни можливе лише в тих регіонах, де відсутні активні бойові дії та де органи влади функціонують у звичному режимі. Крім того, з 2022 року усиновити дитину можуть тільки громадяни України, які зареєстровані як кандидати в усиновлювачі і проживають на території, що контролюється Україною. Під час дії воєнного стану усиновлення дітей іноземцями не проводиться. Ймовірно, таке рішення було ухвалено з метою забезпечити захист прав дітей та попередити можливі ризики їх вивезення за межі України. В умовах демографічної кризи, коли населення України скорочується через війну та еміграцію, уряд докладає зусиль, щоб діти залишалися в країні.

Серед усіх дітей, які потребують сім’ї, 10% (1,5 тис. дітей) мають інвалідність. Кількість усиновлених дітей з інвалідністю в Україні зменшилася в 4,5 рази: якщо у 2020-2021 роках було понад 90 усиновлень на рік, то у 2023 році їхня кількість скоротилася до 22 дітей (рис. 2).

Готовність до усиновлення

Результати опитування українців показали, що готовність до усиновлення серед респондентів загалом низька — лише 3% розглядають можливість усиновлення дитини, а ще 1% вже усиновили або знаходяться в процесі усиновлення. Майже 17% раніше думали про усиновлення, але вирішили не робити цього, й така відмова частіше зустрічається серед тих, хто має дітей віком 15-17 років (23%). Однак чверть опитаних готові розглянути усиновлення в майбутньому, причому ця готовність значно вища серед молодших респондентів: 45% серед людей віком 18-29 років і 29% серед осіб віком 30-44 роки. 50% респондентів узагалі ніколи не думали про усиновлення дитини і не планують цього робити.

Готовність до усиновлення зменшується з віком респондентів. Більшість осіб віком 45-59 років (59%) і старше 60 років (71%) не планують усиновлювати дітей. Отже, молодші респонденти більш відкриті до ідеї усиновлення. 12% респондентів указали вік як причину відмови від усиновлення. Серед людей віком 45-59 років таких було 22%, а серед людей старших 60 років – 46%.

Найпоширенішим фактором відмови від усиновлення є наявність біологічних дітей (50%), особливо серед тих, хто ніколи не розглядав усиновлення (59%). Фінансові труднощі є значною перешкодою для 18% респондентів, і ця проблема є більш актуальною для тих, хто розглядав усиновлення, але відмовився від нього (23%). 

Фактори, які мотивують людей до усиновлення дитини

Понад половина респондентів (56%) вважає, що рішення про усиновлення часто обумовлене неможливістю мати біологічних дітей або іншими перешкодами для природного дітонародження. Цю думку частіше висловлюють ті, хто не думав про усиновлення, але готовий розглянути таку можливість у майбутньому (64%).

Чотири з десяти респондентів (41%) вказують, що фінансова спроможність утримувати усиновлену дитину є важливим фактором. Ще 39% зазначають, що їх спонукає чи могло б спонукати бажання забезпечити дім для дитини, яка цього потребує. Цей фактор більш значущий для тих, хто розглядав можливість усиновлення, але передумав (50%), а також для тих, хто ще не думав про усиновлення, але відкритий до цього в майбутньому (49%).

Серед респондентів, які розглядають можливість усиновлення, третина зазначила, що їм допомогла б медична та психологічна підтримка під час і після усиновлення. Ще третина потребують фінансової допомоги, а 13% вважають важливою юридичну підтримку.

Готовність усиновити дитину з інвалідністю

Серед тих, хто розглядає можливість усиновлення зараз або в майбутньому, кожен п’ятий (20%) готовий усиновити дитину з інвалідністю. Домогосподарства з особами з інвалідністю виявляють більшу готовність до усиновлення дітей з інвалідністю (30%), порівняно з домогосподарствами без осіб з інвалідністю (17%). Люди віком 18-29 років більше схильні до усиновлення дитини з інвалідністю (27%), ніж респонденти віком 30-59 років (16-17%).

Бар’єри в процесі усиновлення

Згідно з оцінками респондентів, основними бар’єрами на шляху до усиновлення є складний бюрократичний процес (44%), брак фінансових ресурсів (34%) і недостатня інформація про процес усиновлення та можливу державну підтримку (22%). 

Обізнаність про державну підтримку

Результати опитування показали низьку обізнаність респондентів про державну підтримку для усиновлювачів. Серед респондентів, які не мали досвіду усиновлення, лише 7% знають про державну підтримку для усиновлювачів, а 28% частково обізнані про неї. Більшість із тих, хто дещо обізнаний, згадували про грошові виплати (72%), 20% відзначили пільги та субсидії, а 18% сказали про житлову підтримку (насправді в Україні не передбачені окремі житлові пільги для усиновлювачів). 

Заходи для заохочення усиновлення

Ми запитали респондентів, які заходи могла б запровадити держава для заохочення усиновлення. На думку 41% із них, фінансова допомога є основним способом заохочення усиновлювати дітей в Україні. Про важливість спрощення процесу усиновлення кажуть 36% усіх респондентів і 42% тих, хто відкритий до цієї можливості в майбутньому. 

Інформаційні кампанії для популяризації усиновлення підтримують 33% респондентів і 38% серед тих, хто готовий розглянути усиновлення в майбутньому. 

Розширення кола усиновлювачів, включаючи одиноких батьків, підтримують 28% опитаних. Ця підтримка вища серед людей 18-29 років (42%) та 30-44 років (33%) порівняно зі старшими респондентами, серед осіб із дітьми до 5 років (33%) та дітьми у віці 15-17 років (34%), а також серед ВПО (35%) та одиноких батьків (46%). 

Консультації та послуги для підтримки прийомних батьків вважають важливими 23% респондентів, податкові пільги – 20%, а освітні ресурси для підготовки до усиновлення – 19%, зокрема серед молодших респондентів (25% віком 18-29 років).

Як насправді відбувається процес усиновлення

Згідно із Сімейним кодексом (стаття 211), усиновлювачем може бути як подружжя, так і одна особа, яка не перебуває у шлюбі. Усиновлювачами не можуть бути одностатеві пари. Крім того, усиновлювачем не може бути особа, яка обмежена в дієздатності або визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав, зловживає алкоголем або наркотиками, не має постійного місця проживання або постійного доходу, страждає на деякі психоневрологічні розлади та інші тяжкі хвороби (туберкульоз, лепру, онкологію четвертої стадії), потребує постійного догляду, перебуває на обліку в психоневрологічному чи наркологічному диспансері, має судимість за тяжкі злочини. 

В Україні усиновлювачі повинні бути не молодше 21 року, і різниця між їхнім віком і віком дитини має становити не менше 15 років, якщо усиновлювач не є родичем дитини. Обмежень для верхньої межі віку усиновлювача немає.

Українці, які бажають усиновити дитину, можуть подати заяву до служби у справах дітей за місцем проживання або через портал “Дія”. До заяви про усиновлення додаються такі документи: копія паспорта та картки платника податків, документ з унікальним номером у Єдиному державному демографічному реєстрі, довідка про доходи або декларація, свідоцтво про шлюб, висновок про стан здоров’я, довідка про судимість, документ про право на житло, нотаріально засвідчена згода другого з подружжя. Якщо усиновлювач у шлюбі, документи про здоров’я і судимість подаються кожним із подружжя. Протягом 5 днів служба у справах дітей перевіряє житлові умови та організовує курс навчання з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Після проходження навчання заявнику надається відповідна довідка, яка дійсна 24 місяці, та його ставлять на облік для усиновлення. Після цього розпочинається процес взаємодобору дитини та родини. 

Рішення про усиновлення дитини ухвалює суд, до якого усиновлювач подає заяву особисто. Якщо над дитиною встановлено опіку чи піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, а у випадку відсутності такої згоди відповідне рішення приймає орган опіки та піклування або суд. Для усиновлення дитини, яка перебуває у закладі охорони здоров’я чи навчальному закладі, також потрібна згода цієї установи, але суд може прийняти рішення без неї. Усиновлення вважається завершеним після набрання чинності рішенням суду. В середньому весь процес усиновлення дитини триває близько року. 

З березня 2024 року родини, які перебувають на етапі усиновлення, можуть взяти дитину до себе ще до офіційного рішення суду за умови отримання позитивного висновку від місцевої адміністрації та подання відповідної заяви до суду.

Держава виплачує родині допомогу при усиновлені дитини, яка дорівнює допомозі при народженні дитини (тобто 41280 грн, із яких одноразово виплачується 10320 грн, а решта суми — по 860 грн протягом наступних 36 місяців).

Висновки

Результати опитування показали, що соціальній служби потрібно підвищувати обізнаність про усиновлення. Наразі більшість людей не мають чіткого уявлення про них та наявну державну підтримку. Отже, потрібно провести інформаційну кампанію про державні програми з усиновлення та підтримку, на яку можуть розраховувати майбутні усиновлювачі. 

Складний бюрократичний процес та брак фінансових ресурсів є основними бар’єрами для усиновлення. Для вирішення цих проблем необхідно спростити адміністративні процедури усиновлення та розширити фінансову підтримку для прийомних сімей. Це може включати як пряму фінансову допомогу, так і податкові пільги для усиновлювачів.

Розширення можливостей усиновлення для різних категорій потенційних усиновлювачів, зокрема  іноземців або українців, які проживають за кордоном, а також надання медичної, психологічної та юридичної допомоги під час та після усиновлення можуть збільшити кількість усиновлень. Консультації, освітні ресурси для підготовки та інші форми підтримки також мають бути доступні та зручні.

Люди старше 45 років рідше розглядають усиновлення як можливість. Потрібно розробити стратегії, які змінять уявлення про усиновлення для різних вікових категорій і підкреслять важливість участі осіб різного віку в усиновленні.

Наявність біологічних дітей часто є причиною, через яку люди відмовляються від усиновлення. Варто розробити заходи, які б стимулювали родини з біологічними дітьми до усиновлення, включаючи фінансові пільги, податкові знижки та програми підтримки. Також важливо й надалі пропонувати медичну та психологічну допомогу для адаптації до нових умов та інтеграції усиновленої дитини в родину. Відповідно до закону соціальний працівник надає родині з усиновленою дитиною соціальний супровід і допомогу з адаптацією за індивідуальним планом, який переглядається щорічно.