Це дослідження аналізує основні політичні, економічні та соціальні цінності та погляди української молоді в умовах війни, що триває. Дані були зібрані за допомогою опитування молодих людей із різних регіонів України з використанням методології, що зазвичай застосовується у психологічних дослідженнях.
Згідно з результатами, респонденти прагнуть бачити Україну незалежною та демократичною, рішуче засуджують корупцію та відчувають себе невід’ємною частиною нації. Водночас вони виявляють значне невдоволення поточною економічною ситуацією та глибокий скептицизм щодо здатності українських політиків її покращити. Як наслідок, ця група показує помітний брак довіри до інших та відносно низький рівень відчуття безпеки. Загалом, незважаючи на підтримку демократичних ідеалів, українська молодь глибоко розчарована поточними політичними та економічними умовами, що вказує на розрив між їхніми прагненнями та сприйняттям нинішнього соціально-політичного клімату.
Молодь є окремою демографічною групою, для якої характерні підвищений оптимізм, вразливість до зовнішніх впливів та здатність до адаптації у відповідь на зміни чи потрясіння. Молоді люди зазвичай є більш мобільними, менш вибагливими на ринку праці та часто мотивовані шукати можливості за кордоном у прагненні до кращого майбутнього. Водночас ця група має значний потенціал і є ключовим джерелом надії для відбудови України після завершення поточної війни. Тому розуміння прагнень та цінностей молоді важливе для прогнозування майбутнього розвитку країни.
У цій статті представлено результати всеукраїнського опитування, проведеного серед молоді (переважно студентів) у жовтні та листопаді 2024 року. Основною метою дослідження було вивчення процесу формування політичних цінностей і поглядів в Україні. Анкета охоплювала широкий спектр загальних змінних, що стосуються ставлення та поглядів молоді в країні.
Методологія збору даних мінімізувала упередженість самовідбору відповідно до рекомендацій попередніх досліджень. Основна частина опитування проводилася під час занять у повних академічних групах шести університетів, розташованих у різних регіонах України. Додатково анкета поширювалася через провідні медіаплатформи для залучення ширшої аудиторії. Усього в опитуванні взяли участь 269 респондентів віком від 18 до 28 років (середній вік становив 19 років). Серед них 60% були жінками, а приблизно третина повідомили, що щомісячний дохід їхнього домогосподарства становить менш ніж 20 000 гривень. Переважна більшість респондентів (65%) навчалися на програмах бакалаврату, тоді як решта були студентами магістерських програм або вже завершили формальну освіту.
Зібрані дані вказують на прагнення української молоді до збереження незалежності та єдності держави (Рисунок 1). Більше 90% респондентів висловили згоду (відповіді 5, 6 і 7) з тим, що для них важливо жити в незалежній країні. Подібно, 87,7% опитаних підкреслили важливість захисту територіальної цілісності України, а 90,4% вважають значущим закріплення статусу української мови як державної.
Примітка: 1 = «Зовсім не важливо», 7 = «Найбільш важливо», 4 = нейтральна або байдужа позиція
До того ж, українська молодь виявляє відданість демократичним цінностям (Рисунок 2). Зокрема, 91,4% респондентів відзначили важливість жити в демократичній державі (відповіді 5, 6 і 7). Також 84,4% погодилися з тим, що громадяни мають право використовувати свій голос для впливу на ухвалення рішень як на національному, так і на місцевому рівні. Водночас ця група висловила значне незадоволення поточним станом демократії в Україні: лише 27,1% респондентів заявили про задоволеність (оцінки 5–7) наявною демократичною системою.
Це невдоволення, ймовірно, пов’язане з високим рівнем корупції. 87,3% респондентів погодилися з твердженням (див. Рисунок 3), що корупція є широко поширеним явищем у країні (відповіді 1, 2 і 3). Водночас молодь демонструє тверду нормативну позицію щодо неприйнятності корупції: майже 90% респондентів заявили, що її не слід толерувати. Однак очікування щодо ефективності дій українських політиків у боротьбі з корупцією залишаються переважно песимістичними. Більшість (88,8%) висловили недовіру до можливості ефективного подолання корупції в Україні (див. Рисунок 5).
Молодь також висловлює значне невдоволення поточною економічною ситуацією в країні. 78% респондентів зазначили, що вони незадоволені тим, як функціонує економіка (відповіді 1, 2 або 3). Це невдоволення особливо виражене щодо основних економічних питань (див. Рисунок 4): 81% респондентів не задоволені політикою уряду зі зменшення нерівності в доходах, 84,3% – заходами зі зменшення рівня бідності, а 73,5% висловили незадоволення зусиллями, спрямованими на забезпечення стабільної чи безпечної зайнятості. Ці питання логічно взаємопов’язані, оскільки загалом відображають слабке функціонування економіки.
Примітка: 1 = Повністю незадоволений/-на, 7 = Повністю задоволений/-на
Ситуація ускладнюється відсутністю віри в те, що найближчим часом в Україні можуть відбутися суттєві зміни (Рисунок 5). Близько двох третин респондентів не вірять у здатність української влади та політиків вирішувати ключові проблеми: 76,2% заявили, що не вірять у можливість зменшення нерівності в доходах, 78,4% скептично ставляться до ймовірності зниження рівня бідності, а 63,8% вважають, що українська влада не зможе забезпечити стабільну зайнятість у країні.
Примітка: 1= Зовсім не вірю, 7=Повністю вірю
Попри цей песимізм та скептицизм, молодь демонструє значне відчуття національної ідентичності. Про свою приналежність до української нації заявили 85,9% респондентів (Рисунок 6). 78,4% висловили почуття обов’язку допомагати своїм співгромадянам, що свідчить про наявність громадянського компонента, який є визначальною рисою українського суспільства. Водночас рівень довіри до оточуючих залишається відносно низьким: лише 29% респондентів погоджуються з твердженням, що можна довіряти іншим людям (відповіді 5, 6, 7 за семибальною шкалою).
Молодь також зазначає значний негативний вплив війни на різні аспекти свого життя. Зокрема, третина респондентів повідомила, що змінила місце проживання з лютого 2022 року: 23,6% переїхали в інший регіон України, а 11,2% виїхали за межі країни. Переважна більшість респондентів визнала згубний вплив війни на їхнє психологічне благополуччя. Так, 42,8% заявили, що їхній психологічний стан суттєво або дуже суттєво погіршився через збройний конфлікт, а 32% описали цей вплив як помірний (див. Рисунок 7).
Ці психологічні труднощі тісно пов’язані з нестабільною безпековою ситуацією в нинішніх місцях проживання студентів, що є характерним для зон конфлікту (див. Рисунок 6). Лише 56,1% респондентів почуваються більш-менш у безпеці там, де наразі перебувають (відповіді 5, 6 та 7).
Отже, війна, що триває, має глибокий негативний вплив на різні аспекти життя молоді, зокрема на політичний, економічний, соціальний та психологічний виміри. Ці наслідки спричинили широке незадоволення поточним станом справ у багатьох сферах. Водночас, попри невдоволення та песимізм, молоді українці залишаються глибоко відданими збереженню демократії та територіальної цілісності України. Вони продовжують високо цінувати національну незалежність та використання української мови. Ця відданість підтримується також сильним почуттям національної ідентичності та бажанням допомагати своїм співгромадянам. Однак ці політичні та альтруїстичні прагнення не реалізуються в цілісну соціальну тканину: молодь демонструє низький рівень довіри до інших, що підриває соціальну згуртованість.
Отримані результати свідчать, що на цьому етапі війни надія та оптимізм, які були характерними для перших місяців конфлікту, поступово слабшають, поступаючися місцем все більшому відчуттю незадоволеності серед молоді. Якщо ця тенденція зберігатиметься в довгостроковій перспективі, існує ризик того, що багато молодих людей можуть ухвалити рішення покинути країну, що ставить під загрозу саму ідею успішної післявоєнної відбудови.
Водночас це широке невдоволення може стати каталізатором дій, особливо серед молодих людей, які вірять, що здатні здійснити зміни. Коли люди відчувають, що можуть вплинути на поточну ситуацію, їхнє незадоволення економічними умовами може трансформуватися у підвищену громадянську активність або вимоги реформ. Тому важливо зміцнювати у молодого покоління відчуття власної спроможності, адже їхня віра в можливість змін може стати рушійною силою суттєвого прогресу у вирішенні системних проблем в Україні.
Можливі заходи — це впровадження комплексних програм громадянської освіти в школах та університетах, які навчатимуть молодь важливості активної громадянської позиції та озброять її навичками, необхідними для участі в демократичних процесах. Практичні ініціативи, такі як шкільне самоврядування, громадські проєкти та дебати, можуть сприяти більшій залученості молоді та розумінню суспільних змін. Ініціативи з розвитку молодіжного лідерства можуть виявляти нових лідерів та наставляти їх, забезпечуючи ресурсами, мережами та фінансуванням для реалізації рішень, орієнтованих на потреби громади. Програми, що сприяють навчанню підприємництву, стажування та практики в державному управлінні або економічному розвитку, можуть забезпечити молодь можливостями для безпосереднього вирішення системних проблем.
Також необхідно створювати інклюзивні платформи, які посилюють голос молоді та сприяють прозорості. Заснування молодіжних рад або дорадчих органів на місцевому та національному рівнях може забезпечити участь молодих людей у процесах ухвалення рішень, а цифрові інструменти та кампанії — стимулювати активну участь у політичних дискусіях. Крім того, освітні кампанії з протидії корупції та створення технологічних та інноваційних хабів можуть ще більше розширити можливості молоді для безпосередньої боротьби із системними проблемами.
Завдяки цим заходам політики можуть зміцнити у молодого покоління відчуття власної спроможності, надаючи їм можливість стати рушійною силою трансформаційних змін як в Україні, так і за її межами.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний