Коли навчання переходить в онлайн: неявний вплив війни на задоволеність життям українських студентів

Задоволеність життям визначають як індивідуальну оцінку людиною загальної якості свого життя. Війна може впливати на цю форму суб’єктивного добробуту різними шляхами. У науковій літературі зазвичай виокремлюють три основні механізми такого впливу: погіршення психічного здоров’я, посилення відчуття небезпеки та порушення соціальних зв’язків.

Чинники задоволеності життям під час війни

Підхід, зосереджений на психічному здоров’ї, виходить із того, що психологічний стан людини впливає на її задоволеність життям, визначаючи те, як вона сприймає й переживає повсякденні події. Добре психічне здоров’я зазвичай пов’язують із яскравішим відчуттям радості від позитивних досвідів у різних сферах, а відтак — із вищою загальною задоволеністю життям. Воно також сприяє формуванню більш оптимістичних очікувань щодо майбутнього, що підсилює відчуття добробуту вже тепер. З цього погляду війна може знижувати задоволеність життям, спричиняючи низку психологічних труднощів, зокрема тривожність, депресію та дистрес.

Підхід, орієнтований на безпеку, передбачає, що війна підриває відчуття захищеності через загрозу окупації, ракетні удари та масштабні руйнування. Відчуття безпеки забезпечує критично важливий рівень контролю й стабільності, дозволяє людині почуватися спокійно в поточних обставинах і з надією дивитися в майбутнє, а відтак є ключовою умовою підтримання задоволеності життям. Натомість відчуття небезпеки, особливо коли воно зберігається тривалий час, руйнує ці регуляційні механізми, спричиняючи стрес і тривожність, що веде до зниження задоволеності життям. Емпіричні дослідження підтверджують цей зв’язок, фіксуючи негативну кореляцію між відчуттям небезпеки та суб’єктивним добробутом, значення якої коливаються від  -0.19 до -0.33.

Нарешті, підхід, орієнтований на соціальні зв’язки, виходить із припущення, що задоволеність життям тісно пов’язана з міжособистісними стосунками та взаємодією в межах ширшої спільноти. Соціальні зв’язки формують у людини відчуття залученості, підтримуючи відчуття турботи з боку інших і належності до мережі взаємопідтримки. Позитивна взаємодія з оточенням також допомагає долати стрес, тривогу та депресію, сприяючи розвитку дієвих стратегій подолання та емоційної регуляції, що зрештою підвищує рівень задоволеності життям.

Втім, соціальні зв’язки залишаються надзвичайно вразливими до негативного впливу війни. З одного боку, війна призводить до вимушеного переселення, яке розриває соціальні зв’язки та загалом послаблює системи підтримки, особливо серед молоді. Переміщення роз’єднує родини та віддаляє молодих людей від їхнього звичного середовища й мережі однолітків. З іншого боку, війна порушує соціальні зв’язки серед молоді через необхідність переходу на онлайн-формат навчання. Такий формат послаблює соціальну взаємодію, що знижує рівень суб’єктивного добробуту. Онлайн-навчання часто призводить до соціальної ізоляції, породжуючи у студентів різні страхи — від побоювань академічної невдачі до втрати можливостей для спілкування. Зрештою студенти, які навчаються онлайн, частіше повідомляють про вищі рівні депресії, тривожності та обсесивно-компульсивного розладу, ніж їхні ровесники, що відвідують заняття в очному форматі.

Підсумовуючи, війна може впливати на задоволеність життям через низку різних механізмів. Попри їхню очевидну актуальність, ці механізми досі системно  не досліджувалися в українському контексті. Війна породила масштабне відчуття небезпеки, посилила виклики, пов’язані з психічним здоров’ям, призвела до масового переміщення населення та переходу на онлайн-формат навчання. Сукупно ці чинники, ймовірно, істотно впливають на рівень задоволеності життям українців. Це дослідження зосереджується на українських студентах та аналізує, як зазначені механізми формують їхню задоволеність життям.

Дані та вибір змінних

Аналіз ґрунтується на даних онлайн-опитування, проведеного в листопаді–грудні 2024 року. Опитування було спрямоване на студентів українських університетів з усіх регіонів країни за винятком тимчасово окупованих росією територій. Вибірка може містити певне зміщення, оскільки респонденти, ймовірно, краще усвідомлюють рівень власної задоволеності життям, ніж ті, хто не долучився до опитування. Загалом у дослідженні взяли участь 936 студентів віком від 16 до 25 років; середній вік опитаних становив 19,8 року. Жінки становили 63,4 % вибірки, а приблизно половина респондентів на момент проведення опитування поєднували навчання з роботою.

У цьому аналізі залежною змінною є задоволеність життям, яку вимірювали за допомогою запитання, де респондентів просили оцінити свій загальний рівень задоволеності життям за шкалою від 1 («Зовсім незадоволений(-а)») до 10 («Повністю задоволений(-а)»). Змінні, що характеризують психічний стан, включають рівень тривожності — від 1 («Зовсім не стривожений(-а)») до 10 («Повністю стривожений(-а)») — а також частоту нав’язливих думок про війну чи смерть, виміряну за шкалою типу Лайкерта від 1 («Увесь час») до 7 («Ніколи»). Безпекові побоювання, пов’язані з війною, фіксували через оцінку відчуття безпеки за шкалою від 1 («Почуваюся цілком у небезпеці») до 10 («Почуваюся повністю у безпеці»). Усі ці запитання ґрунтувалися на самооцінці респондентів і відображають їхнє індивідуальне сприйняття рівня безпеки та частоти думок про війну чи смерть. Переміщення після лютого 2022 року зафіксоване як бінарна змінна: значення 1 означає, що респонденти були змушений переїхати через війну (у межах країни або за кордон), а 0 — що переміщення не відбулося. Формат навчання включав очний, змішаний та онлайн-режими. Оскільки середнє, медіана та середньоквадратичне відхилення задоволеності життям для змішаного й очного форматів майже однакові, цю змінну закодовано бінарно: 1 — очний або змішаний формат, 0 — онлайн.

Методологія дослідження

Очікувані впливи вимірюються за допомогою методу якісно-порівняльного аналізу нечітких множин (fuzzy-set qualitative comparative analysis, fsQCA), який дає змогу враховувати як чітку («так/ні»), так і нечітку (часткову) належність до множин, тобто елементи можуть належати до певної множини різною мірою — від 0 до 1. Рівні належності обчислюються за допомогою логістичної функції з трьома реперними точками: 20-й перцентиль позначає повну неналежність, 50-й — поріг переходу (crossover point), а 80-й — повну належність. Ці рівні належності застосовуються для оцінки того, як різні чинники (умови) взаємодіють між собою, формуючи однаковий результат — високий або низький рівень задоволеності життям. Аналіз ґрунтується на припущенні, що чинники, які визначають високу задоволеність життям, можуть відрізнятися від тих, що зумовлюють її низький рівень. Відповідно, fsQCA визначає комбінації умов окремо для високих і низьких значень залежної змінної.

Якість результатів оцінюється за двома показниками — узгодженістю та охопленням. Узгодженість показує, наскільки надійно певна комбінація обраних факторів призводить до конкретного результату, як-от високого чи низького рівня задоволеності життям. Високе значення узгодженості свідчить, що майже всі випадки з такою комбінацією умов демонструють один і той самий рівень задоволеності життям. Охоплення відображає, яку частку результату пояснює відповідна комбінація умов. Традиційно для визначення значущих конфігурацій застосовують порогові значення 0,8 для узгодженості та 0,6 для охоплення.

Аналіз і результати

Процедура fsQCA передбачає визначення як необхідних, так і достатніх умов. Необхідні умови — це фактори, які стабільно присутні, коли респонденти демонструють високий рівень задоволеності життям. Натомість достатні умови — це такі комбінації чинників, які самі по собі здатні зумовити появу результату, тобто їхня наявність є достатньою для формування високої задоволеності життям.

У таблиці 1 наведено результати аналізу необхідності. Очна та змішана форми навчання мають показники узгодженості 0,866 та охоплення 0,652. Узгодженість означає, що 86,6% студентів, які навчалися в цих форматах, також повідомили про високий рівень задоволеності життям. Охоплення показує, що ці два формати навчання пояснюють 65,2% випадків високої задоволеності життям. Разом ці показники свідчать, що очний і змішаний формати навчання є необхідною умовою високої задоволеності життям у цьому контексті. Водночас протилежний результат — тобто онлайн-формат — не є необхідною умовою низької задоволеності життям.

Аналіз достатності показує, що високу задоволеність життям неможливо пояснити жодною окремою умовою. Натомість цей результат зумовлюється певними комбінаціями кількох чинників, узагальненими в таблиці 2. Формат навчання присутній у п’яти з шести достатніх комбінацій (1, 2, 3, 5 і 6) і фактично є майже універсальною умовою.

Зокрема, комбінація 1 показує, що студенти відчувають задоволення життям, коли продовжують навчатися в очному або змішаному форматі й не мають нав’язливих думок про війну, навіть якщо час від часу замислюються про смерть. Конфігурація 2 свідчить, що молоді люди здатні зберігати високий рівень задоволеності життям під час вимушеного переміщення за умови, що рівень їхньої тривожності залишається низьким, вони почуваються в безпеці на новому місці проживання та продовжують навчання в університеті офлайн. У конфігурації 3 негативний вплив переміщення може бути пом’якшений відсутністю думок про смерть. Водночас, щоб забезпечити високу задоволеність життям, мають зберігатися інші умови, зокрема очний формат навчання та високий рівень відчуття безпеки.

Натомість конфігурація 4 показує, що за відсутності переміщення студенти не залежать від формату навчання. Водночас, щоб компенсувати брак відчуття безпеки в таких умовах, важливо, щоб вони не відчували тривожності та не мали нав’язливих думок про війну чи смерть. Конфігурації 5 і 6 свідчать, що вплив переміщення або відчуття небезпеки за місцем проживання може бути пом’якшений завдяки поліпшенню психічного стану. Зокрема, особи, які підтримують низький рівень тривожності та уникають нав’язливих думок про війну, здатні зберігати високу задоволеність життям навіть у разі переміщення, якщо мають можливість продовжувати навчання в очному форматі в новому місці проживання (конфігурація 5). Аналогічно, студенти, які залишаються вдома, але відчувають зниження рівня безпеки, також можуть підтримувати високу задоволеність життям за умови низької тривожності, відсутності думок про війну та доступу до очного або змішаного формату навчання (конфігурація 6).

У разі низької задоволеності життям метод fsQCA виявляє чотири конфігурації (див. таблицю 3). І знову формат навчання виступає основною умовою, оскільки присутній у трьох із чотирьох комбінацій (конфігурації 1, 2 і 3). Водночас онлайн-навчання має поєднуватися з іншими умовами, щоб призводити до низької задоволеності життям. Зокрема, конфігурація 1 свідчить, що студенти повідомляють про незадоволеність життям, коли позбавлені можливості навчатися офлайн і часто мають думки про смерть; це залишається чинним навіть тоді, коли вони почуваються в безпеці за місцем проживання. Конфігурація 2 показує, що переміщення пов’язане з низькою задоволеністю життям, особливо коли воно поєднується з онлайн-навчанням, високим рівнем тривожності й частими думками про війну. Конфігурація 3 показує, що навіть ті студенти, які не мають нав’язливих думок про війну й почуваються в безпеці, повідомляють про низьку задоволеність життям, якщо вони були переміщені та навчаються онлайн. Втім, як показує конфігурація 4, переміщення та онлайн-навчання — не єдині чинники, що можуть спільно зумовлювати низьку задоволеність життям: навіть за відсутності переміщення й наявності доступу до офлайн-навчання низька задоволеність життям може спостерігатися серед студентів, які відчувають підвищену тривожність і мають стійкі нав’язливі думки, пов’язані з війною, навіть за відсутності думок про смерть.

Висновки

Загалом уникнення переходу на онлайн-навчання під час війни постає ключовою умовою для збереження задоволеності життям серед студентів. Це узгоджується з попередніми дослідженнями, які показують, що онлайн-навчання може знижувати рівень суб’єктивного добробуту. Тривожність виступає додатковим механізмом, що пов’язує задоволеність життям із наслідками війни, тоді як відчуття безпеки може заміщувати фактор нав’язливих думок про війну чи смерть у формуванні цього показника. Інакше кажучи, щоб підтримувати високий рівень задоволеності життям у воєнний період, студенти мають або почуватися в безпеці або не мати нав’язливих думок про війну й смерть.

Отримані результати також свідчать, що переміщення зі звичного середовища саме по собі не має істотного впливу на задоволеність життям студентів, якщо вони можуть продовжувати навчання у звичному освітньому середовищі з офлайн- або змішаним форматом. Це узгоджується з попередніми дослідженнями, які показують, що молоді люди, котрі зберігають повноцінні стосунки з однолітками та викладачами, краще адаптуються до кризових ситуацій і підтримують задоволеність життям. Нарешті, якщо умова щодо безпеки не виконується, і молодь почувається в небезпеці — ймовірно, через небажання чи неможливість переміститися, — важливо захистити її від психологічних наслідків війни, зокрема тривожності та нав’язливих думок про війну. Це можна забезпечити, зокрема, через надання психологічної підтримки в університетах та впровадження програм, що допомагають молодим людям долати тривогу й думки, пов’язані з війною чи смертю. Якщо ж ці умови неможливо забезпечити, особливо важливо створити для студентів відчуття безпеки навіть у разі переміщення й водночас зберегти доступ до офлайн- або змішаного навчання, щоб підтримати їхній суб’єктивний добробут.

З огляду на зростання ролі очного та змішаного форматів навчання у підтриманні належного рівня задоволеності життям студентів, уряд і освітні органи мають забезпечити університети необхідними ресурсами, а також системою підготовки кадрів і нормативною гнучкістю, що дозволить зберегти можливість навчання на кампусах. Університетам варто впроваджувати безпеко-орієнтовані стратегії, які гарантуватимуть безперервність освітнього процесу та водночас мінімізуватимуть ризики. Це може означати створення спеціально визначених безпечних зон для навчання та запровадження гнучких академічних розкладів із можливістю проведення почергових занять — зокрема, у вечірні години або у вихідні дні — щоб зменшити ризики, пов’язані з воєнними загрозами. Якщо повноцінний доступ до кампусу неможливий, навчальні заклади мають застосовувати змішані підходи — наприклад, поєднувати обмежене очне викладання з офлайн-ресурсами, як-от друковані матеріали або попередньо завантажений цифровий контент. Такі заходи можуть допомогти зберегти елементи очного навчання й відповідно підтримати задоволеність життям українських студентів під час війни.