З 2014 року багато українців були змушені переїхати. Україна намагається знайти довгострокові рішення для них та допомогти громадянам, які опинилися в скрутному становищі. Однак для того, щоб розробити зважену політику допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО), спочатку необхідно знати, скільки їх, хто вони, де вони знаходяться, що їм потрібно і хто вже реінтегрувався. У цій статті ми описуємо проблеми статистики ВПО в Україні та пропонуємо стратегічні рішення, які базуються на останніх рекомендаціях Статистичної комісії ООН.
Олена Шевцова працює у Державній службі статистики України, Тетяна Тищук є головою Експертної ради при ДССУ на волонтерських засадах.
У 2016 році Міністерство соціальної політики створило реєстр внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Згідно з реєстром, майже 1,5 мільйона людей переїхали з окупованих районів Донбасу та Криму на підконтрольну уряду територію України (що становить 3,5% від загальної кількості населення на підконтрольній території станом на жовтень 2020 року). Попри те, що реєстр є основним джерелом даних про ВПО, використання цієї інформації для прийняття рішень на основі фактів є обмеженим з двох основних причин. По-перше, реєстр неповний. По-друге, аналітики та органи влади, які розробляють політику, мають доступ лише до деяких агрегованих даних з цього реєстру.
ВПО вносять до реєстру, коли ті подають заяву на отримання довідки, що дозволяє отримувати державну адресну допомогу та пенсії. Ми не знаємо, скільки ВПО вирішили не подавати заяву на отримання допомоги і, отже, не були включені до реєстру. Крім того, довідки можуть бути анульовані, якщо ВПО були відсутні на контрольованих урядом територіях протягом 60 днів, вчинили злочин, подали заяву про відмову від отримання довідки тощо. Люди з анульованими довідками не враховуються в загальній статистиці кількості ВПО, але при цьому їхні записи залишаються в реєстрі. Усі ці випадки не означають, що особа не є ВПО з точки зору статистики.
Українським законодавством передбачено, що реєстр має містити різні детальні дані про ВПО. Зокрема, він повинен містити інформацію про місце проживання, підлітків та дітей, які проживають разом з ВПО, житло, соціальні, медичні, освітні та інші потреби ВПО, а також стан забезпечення цих потреб. Однак загальнодоступних даних дуже мало: на веб-сторінці можна побачити загальну кількість людей у реєстрі, а на запит – отримати інформацію про розподіл ВПО за регіонами.
Запуск реєстру – це крок у правильному напрямі до отримання даних про ВПО, які використовуються для розрахунку та верифікації отримувачів соціальних виплат. Але, щоб створити міцне підґрунтя для розробки державної політики на центральному та місцевому рівнях, ми повинні мати систему статистики, що охоплює всі категорії ВПО та забезпечує відповідні засоби збору та розповсюдження даних.
Як слід збирати інформацію про ВПО?
Понад 60 членів Експертної групи зі статистики ВПО (EGRIS) розробили рекомендації з питань статистики ВПО (IRIS). Рекомендації визначають, хто повинен збирати дані про ВПО, які ознаки цих людей мають міститися в наборі даних, та як ці дані мають збиратися (джерела інформації та порядок збору).
Статистичний облік ВПО повинен охоплювати такі категорії людей:
- Внутрішньо переміщені особи чи особи, які потребують захисту в зв’язку із факторами вразливості, викликаними переміщенням. Ця категорія визначена законодавством України та суттєво охоплена реєстром.
- Групи населення, пов’язані з ВПО, та непереміщені члени сімей ВПО. До цієї категорії можуть входити діти принаймні одного з внутрішньо переміщених батьків, які народилися після переміщення, інші члени сім’ї, які перебувають на утриманні, чи родичів, які все ще проживають на окупованих територіях.
- ВПО та пов’язані з ними особи поза зоною дії факторів вразливості, викликаних переміщенням.
До складу IRIS входять рекомендації зі збору та обробки статистичної інформації про ВПО та пов’язані з ВПО групи населення. Згідно з рекомендаціями, для розробки політики щодо ВПО на основі фактичних даних потрібна інформація про кількість ВПО та їхню частку від загальної кількості населення в кожному населеному пункті, частку жінок та дітей, реінтегрованих ВПО та тих, хто все ще є вразливим до факторів, спричинених переміщенням, а також ВПО, які оселилися в інших країнах.
Джерелом таких даних може бути перепис населення, національне опитування домогосподарств, опитування ВПО, реєстр населення, реєстр ВПО, система відстеження руху населення. Усі ці методи збору даних повинні враховувати особливості ВПО та осіб, пов’язаних з ВПО.
Оскільки рекомендації IRIS з’явилися на початку 2020 року, ще жодна з країн їх не впровадила. Відповідальність за впровадження вочевидь лежить на органах статистики країн, оскільки саме вони організовують переписи населення та надають методичні рекомендації з ведення реєстрів. Держстат має розробити методологію обліку ВПО на базі IRIS, оскільки він відповідає за розробку та впровадження політик, пов’язаних зі статистикою.
Першим великим кроком стало включення Статистичної служби України до Керівного комітету EGRIS. Вона братиме участь у розробці дорожньої карти впровадження рекомендацій IRIS.
Виконання рекомендацій IRIS допоможе Україні дотримуватися принципу «не залишити нікого позаду» та підтримуватиме реалізацію Порядку денного – 2030 у нашій країні.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
