Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У своєму відео Віктор Вікарчук розповідає про те, що Україна з радянських часів і донині щороку видобуває по 76,8 млрд куб. м газу, але після розвалу СРСР і до 2019 року включно чомусь купувала газ у Росії, укладаючи «безтоварні» угоди за щораз вищими цінами, а також фіктивно купувала газ з Європи.
Спікер у відео – Віктор Вікарчук – є приватним підприємцем, у 2020 році балотувався у депутати Хмельницької міської ради від ОПЗЖ. Раніше ми вже коментували відео Віктора Вікарчука, де він поширював неправдиві тези щодо COVID-19 та неякісних вакцин.
Та протягом своєї розповіді автор наводить недостовірні дані, оперує непідтвердженими джерелами інформації та маніпулює.
Щодо видобутку та споживання газу в Україні
Озвучені у відео обсяги видобутку та споживання газу в Україні не відповідають дійсності.
За радянських часів навіть у роки пікових показників видобутку газу в Україні (1973-1978 рр.) обсяги видобутку максимально складали 68 млрд куб. м на рік, але аж ніяк не 76,8 млрд куб. м. Впродовж наступних років видобуток поступово знижувався, а станом на 1991 рік обсяги видобутого в Україні газу складали 24,4 млрд куб. м. Протягом років незалежності щорічний національний видобуток газу коливається в межах від 18 до 20 млрд куб. м.
Автор також зазначає, що на території України є 10 тис. газових свердловин, втім це не так. Станом на 2014 рік нараховували 9720 нафтових та газових свердловин, серед яких є закриті та ліквідовані. Самих лише газових свердловин значно менше. Так, АТ «Укргазвидобування» (найбільша видобувна компанія України з 70,9% від загального обсягу видобутку) має у своєму портфелі 3,5 тис. свердловин, із яких 1 тис. свердловин уже повністю виснажені. Друга за обсягами видобутку газу компанія, ПАТ «Укрнафта» (5,6% від загального обсягу видобутку газу в Україні), має в експлуатації всього 159 свердловин.
Споживання газу в Україні протягом років незалежності теж істотно зменшилося: з 118,1 млрд куб. м у 1991 році до 29,8 млрд куб. м у 2019 році. Однак власного видобутку газу для внутрішніх потреб України все одно не вистачає, відтак ми змушені імпортувати газ з інших країн.
VoxCheck вже спростовував подібні тези про покриття потреб газу власним видобутком.
Щодо газових контрактів із Російською Федерацією
Дійсно, між Україною та Російською Федерацією укладалися численні угоди та договори про постачання та транзит природного газу. Однак із кожним разом комерційні умови таких угод змінювалися під політичним тиском з боку Росії та обтяжувалися додатковими політичними умовами, відтак змінювалися і обсяги постачання газу, і ціни.
Першу угоду про постачання газу в Україну з Росії та транзит газу через територію України в Європу було укладено в 1992 році, а не одразу на другий день після виходу України зі складу СРСР, на чому наголошує автор відео. Угода передбачала постачання газу для внутрішнього споживання України в обсязі 69,8 млрд куб. м. Ціни на газ встановлювалися окремими міжурядовими угодами.
Автор відео говорить, що за першою угодою ціна газу становила $50 за 1000 куб. м. Проте це не так. До 17.05.1992 включно ціна встановлювалася на рівні 333 карбованців за 1000 куб. м газу, після 17.05.1992 – 2048 карбованців за 1000 куб. м газу. Згодом за новими угодами ціни за російський газ становили до 01.06.1993 15600 карбованців за 1000 куб. м газу, з 01.06.1993 42000 карбованців за 1000 куб. м газу. Весь цей час попри валютні коливання в угоді йшлося, що валютою розрахунку є карбованець. Лише з 01.12.1993 країни перейшли на розрахунки в доларах США – $80 за 1000 куб. м.
У 2004 році вже між АК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» (Російська Федерація) була укладена додаткова угода, що передбачала фіксовану ціну на російський газ до 2009 року на рівні $50 за 1000 куб. м.
Внаслідок україно-російського газового конфлікту 2005-2006 років відповідно до нової укладеної угоди обсяги постачання газу в Україну встановлювалися у розмірі 34 млрд куб.м газу на 2006 рік, та до 58 млрд куб.м з 2007 року, за ціною на рівні $95 за 1000 куб. м до кінця 2010 року – на відміну від $200 за 1000 куб. м, про які каже автор відео.
Черговий україно-російський газовий конфлікт 2008-2009 років призвів до укладення у 2009 році нового газового контракту зі строком дії до кінця 2019 року. Утім, Україна перестала його виконувати у 2014 році, тоді ж – подала до Стокгольмського арбітражу з вимогою переглянути дискримінаційні умови.
Автор стверджує, що за укладеною угодою з 2009 по 2019 рік з України вивозилося щороку $23 млрд. Однак за даними Держстату з 2009 року щорічна загальна вартість імпорту природного газу в Україну не перевищувала $15 млрд. Так, у 2009 році загальні витрати на імпорт газу склали близько $8 млрд, а у 2012 році, коли ціна була найвищою, – $14 млрд.
Наприкінці 2019 року НАК «Нафтогаз України», Оператора ГТС України (ОГТСУ) та ПАТ «Газпром» підписали угоди, необхідні лише для продовження транзиту російського газу територією України – але не для купівлі його у Росії – до 2024 року включно.
Щодо імпорту/реверсу газу з Європи
Газ, як і інші ресурси, є товаром. Імпорт газу в Україну здійснюється з тих країн, де трейдери закупили його як товар та замовили транспортування купленого газу споживачам України у ОГТСУ – єдиної компанії в Україні, яка транспортує газ міждержавними трубопроводами.
Із листопада 2015 року Україна не імпортує, тобто не купує, газ із Російської Федерації. Наразі загальний обсяг газу, необхідний для внутрішніх потреб України, покривається за рахунок власного видобутку та імпорту газу з країн Європи. За даними ОГТСУ за 2020 рік імпорт газу з Європи в Україну склав 15,9 млрд куб. м, де імпорт із Словаччини – 10,2 млрд куб. м, із Угорщини – 4,2 млрд куб. м, із Польщі – 1,5 млрд куб. м. Із загального обсягу газу з цих країн реверсом імпортовано лише 45%.
Своєю чергою Словаччина, Угорщина та Польща отримують газ з різних джерел, у тому числі і з Російської Федерації транзитом через газотранспортну систему України. Звідси можна припустити, що якась частина реверсного газу, що надходить в Україну, має російське походження, але практично це визначити неможливо. Газ як товар має уніфіковані фізичні характеристики, тому немає принципового значення, якого він походження.
Також в серпні 2020 року ОГТСУ вперше здійснив реверсне транспортування газу трансбалканським газовим коридором – із Греції через газотранспортні системи Болгарії та Румунії в Україну. Цей маршрут дає доступ до зрідженого газу з терміналів Греції та Туреччини, а також до трубного газу з каспійських країн.
Європейський же ринок газу формується за рахунок власного видобутку (найбільше видобувається в Норвегії, Нідерландах, Великобританії) та імпорту зрідженого (з Катару, Алжиру, Нігерії, США) та трубного газу.
Щодо ціни на газ для споживачів
Автор хибно розраховує кінцеву ціну газу для споживачів, отримуючи 10,4 грн за куб. м, а також надає недостовірні дані щодо собівартості газу.
Враховуючи встановлену урядом граничну ціну на газ та обмеження тарифів на доставку, один куб. м газу з 1 лютого максимально коштує 9,14 грн.
Спростування тез щодо собівартості газу, яка об’єктивно не може дорівнювати 1 грн за куб. м, як хибно стверджує автор у відео, та пояснення, від чого залежить собівартість газу, тут і тут.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
