У книжці «Релігія має померти, або У кого ми повіримо після Бога» релігієзнавець В’ячеслав Агеєв пояснює, як релігії функціонують та як заробляють гроші, борються за владу, використовують психоактивні речовини і секс та як реагують на нові виклики — від ЛГБТ та економічних катастроф до воєн і Сovid-19. Чому комунізм, попри найжорстокіші репресії, так і не зміг знищити релігію? Як щупальця конспірології проникають у людську свідомість і чому критичне мислення вимикається, коли йдеться про теорії змови чи про бойових комарів НАТО та рептилоїдів?
Публікуємо уривок з книжки, яку презентувало видавництво «Віхола».
Духовність і пастка єдиноістинності
Важливий симптом як релігії, що занурюється в глибини маразму, так і квазірелігії, — це вихваляння чимось, що гарно змальовується, але погано вимірюється. Арійським походженням, чистотою касти священнослужителів у родоводі до 56-го «коліна», особливою духовністю…
Останній кейс розберемо, оскільки маніпуляція міфом «особливої духовності» дуже поширена на пострадянському просторі. Зв’язок «духовності» і страждання — з візантійського чернецтва, а там — із сирійського чернецтва чи навіть із гностицизму. Залишімо це питання історикам релігії, що вивчають умертвління плоті. Ідея полягала в тому, щоб так заглибитися у психотехніку, обмеження та завдавання собі страждань, щоб таки точно спастися,— і пофіг на замучування тіла в темних печерах. І хай би так чинили тільки ченці, адже доросла людина має право робити зі своєю психікою й тілом що їй заманеться. Але у східнослов’янському православ’ї ченці не могли стриматися від спокуси поширювати ці ідеї на мирян (зиск — залякування мирян і більша потреба в ченцях як духовних авторитетах), життя яких і так досить непросте. За кілька століть такого підкреслення і зосередження на стражданні та смиренні як очищувальному і святому російське православ’я почало сприймати страждання неуникненною частиною духовного шляху, майже обов’язковою для всіх: і ченців, і мирян. Російським державам особливо подобався аспект смирення, тому церква ще більше наполягала на ньому як аргументі для виправдання страждань та підтримки владної вертикалі.
Фінал історії життя Ісуса для християн радісний: Христос воскрес, порушивши закони фізики й біохімії, вознісся на небо й сидить одесну Отця свого. У варіанті російського православ’я, порівнюючи з грецьким, наприклад, акцент зміщується з радості воскресіння на обов’язок страждання і шанування авторитету. Духовність людини, яка не страждає і не кориться, під питанням. А от російський народ дуже духовний: він же настраждався у Великій Вітчизняній війні та врятував світ від фашизму (який, щоправда, перед цим всіляко підтримував, але про це пропаганда «русского міра» не згадує). Так міф особливої духовності лягає в основу квазірелігії — культу Великої Вітчизняної війни. Маразмування не зупиняється, і в культу навіть з’являються нові мученики. У травні 2020 року одинадцятирічна школярка з Єкатеринбурга, одягнена у щось схоже на форму радянської армії з блискучими нагородами та георгіївською стрічкою, годину простояла на гвіздках, слухаючи пісню «День Победы» і дивлячись кіно «В бой идут одни старики». Ці аскетичні подвиги вона здійснювала «на честь 75-річчя Перемоги».
Культ страждання разом із гординею єдиноістинності стали таким сильним поєднанням, що отруюють життя не лише мирян. Без усілякої релігієзнавчої методології «дух злобства» легко відчути зайшовши до типової церкви Московського патріархату і поспілкувавшись із «матушками».
Звісно, неможливо довго й активно викривлювати реальність пастви й не дістати зворотного впливу. Як і з конспірологією, тут діє принцип «із чим боролися, тим і впоролися». Російські спецслужбісти масово вірять у бази гітлерівців в Антарктиді, НЛО, торсійні поля, телепатичні та парапсихологічні розробки таємних науково-дослідних інститутів пізнього совка, які здатні знищити США «на рівні тонких енергій». Московський патріархат теж так повірив у міф, який сам поширював, що на Всеправославному Соборі 2016 року (найбільша сходка православних церков за більш ніж тисячу років) вимагав собі преференцій через особливу духовність російського народу. (Статистика щодо православних у Росії: хоч 70–80% в опитуваннях називають себе православними, реально ходить у храми і причащається лише близько 1–2% населення, а 30% російських «православних» вважають, що Бога немає.)
Так «особлива духовність» стає політичною маніпуляцією, але і її можна перемогти, озброївшись мечем раціо: якось один з українських духовних учителів сказав, що найкращий індикатор рівня національної духовності — доступність і чистота громадських туалетів.
* * *
Ми вже побачили, що сила релігії та її вплив на суспільства досі величезний. Це дає суспільствам силу й витривалість у важких умовах та складних історичних ситуаціях, але релігійні уявлення і забобони легко можуть повернутися й проти них.
Архетипний приклад— давня єгипетська легенда про армію, яка поспішала на битву і зустріла священного жука скарабея, що переповзав дорогу. Мабуть, це тоді сприймалося як «чорна кішка», тож армія пішла в обхід, не виспалася, втомилася і програла битву.
Військові командири здавна вивчали вірування суперника й намагалися витягати користь із них: усі противники мусульман знали, що їх потрібно застати зненацька під час виконання намазу. Британці під час бойових дій на території сучасного Пакистану в 1920-х роках через встановлені на літаки гучномовці повідомляли «з неба» місцевим племенам, що Бог гнівається на них за порушення миру. Німці на початку Другої світової війни перед наступом армії на Францію запускали людей, які видавали себе за астрологів та лякали француженок страшними передбаченнями про долю їхніх чоловіків,— задля підриву суспільної моралі. ФБР США арештовувало кілька таких персонажів, яких запідозрило в роботі на «держави осі».
Уже в 1942 році британці скидали німцям гороскопи з жахливими прогнозами про долю німецького райху. Прогнози загалом справдилися. Міністр пропаганди Третього райху Йозеф Геббельс використовував окультні пророцтва, зокрема творчо опрацьовані тексти Нострадамуса, не лише для пропаганди й підриву моралі противника, а й на «внутрішньому фронті»— для піднесення бойового духу німців.
Схожий проєкт союзників у боротьбі проти Японії — радіостанція, яка транслювала в Нанкін астрологію та передбачення майбутнього. Допередбачалася до пророцтва про страшну катастрофу першого тижня серпня 1945 року.
А в боях в Італії союзники вдалися до сприяння самого Диявола. Солдати з допомогою відомого мага Джаспера Маскеліні виготовили майже чотириметрове електромеханічне опудало, яке могло рухатися й видавати електричні спалахи та жахливий шум. Неграмотні селяни масово тікали й поширювал панічні чутки про прихід Антихриста, саботували німецький відступ та забивали дороги перед німецькою технікою так, що німцям іноді доводилося продавлювати собі шлях танками, що ще більше підштовхувало селян до опору нацистам.
У підручниках із психологічної боротьби описуються і «листи, які треба переслати далі», що ширилися Німеччиною під час Другої світової. Їх було кілька різних варіантів для різних авдиторій. У листах повідомлялося, що їх написали якісь прості добрі люди (наприклад, солдат, що дивом вижив у бою) і що їх потрібно скопіювати й відправити трьом-чотирьом респондентам — і тоді станеться щось хороше. Листи також застерігали «ламати передачу» (з тим, хто не переправить листів далі, станеться щось погане). Незрозуміло, чи листи діяли як психотехніка (їх переписування від руки давало відчуття долучення до поширення чогось доброго та хоч ілюзію, що дія однієї людини може наблизити мир), чи то була тонка диверсія союзників, але в піки поширення вони помітно впливали на завантаженість поштової служби, і німецьким католикам навіть доводилося боротися із цим «забобоном».
Сучасні суспільства, у функціонуванні яких важливу роль відіграють змаразмілі релігії, вразливі щодо цинічної «гібридної» атаки на рівні релігії та забобонів, надто якщо така релігія в суспільстві не одна. І що більше панівна релігія впадає в єресь єдиноістинності, то більше шансів докотитися до кризи.
Якщо в суспільстві сходяться дві великі фундаменталістські релігії з претензією на єдиноістинність, то це майже напевне призводить до конфлікту. Наприклад, невеличке підштовхнуте ззовні поглиблення релігійних конфліктів може розколоти таку величезну країну, як Росія, на шматки. Це можуть зробити кілька ботоферм (спільноти в соцмережах та ютуб-канали), які протягом трьох-чотирьох років загострюватимуть релігійні суперечності й поширюватимуть дику конспірологію в країні (якщо йдеться про Росію — між мусульманами і православними, між православними і протестантами, всередині православних між центристами, лібералами та фанатиками-ультраконсерваторами, а також між ними всіма та ультраправими неоязичниками з паралельним інвестуванням в історію «малих народів», згадування їхніх релігійних практик та проголошення відновлення культури). Обернути улюблену зброю росіян проти них самих: поширювати релігійну та прирелігійну дикість і конспірологію, підривати віру у владу та її інституції, загострювати апокаліптику та месіанство — сюжети, які завбачливо вклало в масову свідомість християнство.
Якщо до цього додати підтримку та стимулювання радикального ісламу серед молодих незаможних мусульман, хиткий баланс іслам — православ’я може змінитися достатньо для розвалу величезної федерації на шматки.
Конспірологія релігії
Релігійні спільноти особливо вразливі не лише до забобонів. Пастка єдиноістинності власного сприйняття реальності, власних догм і практик, відчуття відокремленості від гріховного світу і протиставлення себе йому плюс брак критичного мислення роблять релігійні спільноти легкими жертвами конспірології.
Чипування, 5G, антивакцинаторство, «альтернативні» методи лікування, знання і спасіння для обраних, змови, щоб знищити істинну віру,— це лише мізерна частина наративів, які значно глибше циркулюють і легше сприймаються на віру в релігійних спільнотах, ніж у нерелігійних. Світова змова — універсальне пояснення всіх бід і чудове скидання відповідальності із себе, адже в усьому винні рептилоїди / жидомасони / ротшильди-з-білґейтсом. У світі змов чудово працює магія: усі збіги не випадкові, а підлаштовані світовим закуліссям. Конспірологи — шукачі правди, які бачать крізь облуду чужих маніпуляцій (і дістають від цього неабияке задоволення).
Життя в такій реальності значно простіше та приємніше, ніж напруження й вивчення соціальних та економічних наук, бо завжди напохваті прості відповіді на складність світу. Змушують сидіти вдома? Це ще Ванга / Євангеліє від Івана / старець Какуній передбачили: сили Сатани готуються знищити істинну віру й намагаються закрити всіх удома, щоб не причащалися. Тестуватися від якогось вірусу? От воно, чипування…
Причин поширення конспірології в релігійних громадах багато: і звичка вірити одній книзі замість порівнювати кілька, і повага до священнослужителів, і, м’яко кажучи, не стимулювання вірян до незалежного мислення.
Врешті-решт, якщо ви вже прийняли, що світ створено 6 тисяч років тому, то щоб повірити в те, що він плаский і під ним сидять рептилоїди, не доведеться докладати надзусиль. А якщо все життя проповідувати це своїм вірянам, текст врешті-решт стає таким рідним, що людина хоч трішки, та й вірить у нього. Найпевніше, намісник Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел якоюсь мірою таки вірить у лабораторії НАТО зі спеціально навченими бойовими комарами та особливу силу свого прокляття. Річ не так у раціональному контенті, як в емоціях: відчуття невпевненості, невизначеності, браку контролю над життям потребують компенсації, а якщо рідна релігія вже й так давно пояснила всі біди діями Ворога Людського, то причепити до нього нові нюанси, як-от вживлення чипа під час фотографування на паспорт, уже не потребує великих розумових напружень.
Для релігій меншин та релігій, що пережили переслідування в СРСР, певний рівень тривожності, параноїдальності й недовіри до офіційних версій будь-яких подій— потужні поведінкові програми, які дали їм можливість виживати в надскладних умовах. І так просто покидати ці програми в мінливому й непевному світі вони не будуть, тому тут пошук істинної реальності чіпляється за фасад офіційної особливо добре. Як і протиставлення себе світові й відчуття належності до єдиноістинної релігії обраних чудово поєднується зі знанням того, що ти не такий, як усі, бо знаєш більше й розумієш приховану суть подій краще.
Останнім часом спостерігається, що Росія активно поширює конспірологію по всьому світу для поляризації суспільств, роз’єднання спільнот, підриву довіри до людей та інституцій, зокрема науки. Для цього використовує навіть власні нові релігії, наприклад, анастасієвство чи АллатРа (шизотерична релігія з купою псевдонаукової маячні, яка таємно вшановує Владіміра Путіна як месію-Номо— рятівника світу, що котиться у третю світову війну). Цікаво, що водночас сама ж отримує (як і щодо маніпулятивного міфу «особливої духовності», яка, вийшовши з-під контролю, викривлює реальність того, хто її запустив) зворотний вплив. Оскільки більшість контенту шириться саме російською мовою в релігійних групах соцмереж, де найбільше росіян, то адепти російських релігій найбільше схильні до конспірологічного зомбування.
