Нещодавно на сторінці VoxCheck у Facebook була опублікована перевірка слів Анатолія Гриценка про те, що Україна в останні три роки імпортувала російський газ – хоча представники української влади в останні роки заперечували цей факт. VoxCheck поставив вердикт по твердженню Анатолія Гриценка «правда». Це – помилка.
Нижче ми пояснюємо, чому вважаємо, що помилилися, чи насправді Україна купує російський газ, чи був він колись дешевший за європейський газ і як ставитися до того факту, що ми справді можемо отримувати газ із російським походженням. Ось розширене висловлювання Гриценка:
Маніпуляція
«Вже 7 років пройшло (відтоді, як Гриценко писав статтю про те, як відмовитися від російського газу – ред). Всі такі браві доповіді, ви можете погуглити, зразу найдете, де Яценюк, Порошенко (кажуть – ред) “ми вже не купуємо російський газ”. Це була і є брехня. Ми весь цей час купували російський газ. Просто він ішов спочатку в Польщу-Словаччину, а потім отримували ми його. Платили, тим більше, ще дорожче. Це був російський газ.»
Анатолій Гриценко, 26:00-27:10, 14/03/2018
В чому полягає маніпуляція з боку Анатолія Гриценка?
До питання походження газу можна підходити з двох точок зору – фізичної та економічної. При “фізичному” підході є сенс намагатися з‘ясувати, який саме газ Україна імпортує зі Словаччини, Польщі та Угорщини і яка частка російського газу є в нашому імпорті.
При економічному підході має значення, у кого та на яких умовах Україна купує газ, а його походження неважливе. До того ж, якщо вже чіплятися до деталей, то газ, який отримують Словаччина, Польща та Угорщина транзитом з України, юридично перестає бути російським після його надходження на їхні прикордонні пункти прийому газу.
Анатолій Гриценко змішує фізичний та економічний підхід: чи має значення, який саме газ купує Україна, якщо його власником є конкретні європейські компанії, а не “Газпром”? Ні. Гриценко вважає, що Україна досі залежна від російського газу. Але насправді це не так: ми купуємо газ у Європі, і за чотири роки у нас не було жодних проблем з європейськими постачальниками, на відміну від попередніх відносин з Газпромом – хоча теоретично європейці могли продавати Україні саме російський за походженням газ. Отже, чи має значення, де видобули газ, чи важливіше хто його продав? Напевно, друге.
Анатолій Гриценко змішує фізичний та економічний підхід: чи має значення, який саме газ купує Україна, якщо його власником є конкретні європейські компанії, а не “Газпром”?
Яке походження має імпортований Україною газ?
У нашому попередньому фактчеку слів Анатолія Гриценка ми писали, що частково газ, який Україна імпортує, має російське походження.
Але достовірно порахувати частку російського газу у загальному обсязі імпорту в Україну, який минулого року становив 14,1 млрд м3, неможливо. Словаччина, Польща та Угорщина отримують газ із різних країн – у тому числі транзитом через Україну з Росії. І частка російського газу серед цих 14 млрд м3 може бути різною.
Розглянемо приклад Словаччини, з якої ми імпортуємо найбільший обсяг газу: 70% минулого року (або 9,9 млрд м3). Словаччина є як постачальником газу в Україну, так і країною, яка отримує транзитний газ з України. Газ іде по нашій території через дві труби до Словаччини і потім або продається споживачам всередині країни, або йде далі в Європу через транзитну систему Словаччини, або продається назад Україні.
Так, минулого року Словаччина прокачала близько 64,5 млрд м3 газу. З них 54,2 млрд надійшло з України (тобто, російського газу), 1,6 млрд м3 – з Австрії та 8,7 млрд м3 – з Чехії. З них близько 5 млрд м3 було використано для внутрішнього споживання, а решту поставили далі в ЄС або продали Україні. Зауважимо, що російський газ може мати невелику частку газу з країн Середньої Азії, але скільки саме може доходити до України з цього обсягу – порахувати неможливо.
Російський газ може мати невелику частку газу з країн Середньої Азії, але скільки саме може доходити до України з цього обсягу – порахувати неможливо.
У 2014 році між Україною та Словаччиною побудували газогін “Вояни-Ужгород” – саме через нього Україна купує газ зі Словаччини. Що це за газ? Велика імовірність, що за походженням це російський газ, який Україна поставила у Словаччину через свою ГТС. Бо в цю трубу газ потрапляє з розташованої біля кордону газоперекачувальної станції “Вельке Капушани”, тобто нам повертається експортований “Газпромом” газ.
Схожа ситуація теоретично можлива на кордоні України з Польщею та Угорщиною.
Але жоден з постачальників газу не буде розкривати інформацію про те, який саме газ та у кого він купував і який закачував в трубу, щоб поставити замовнику – бо це комерційна інформація. Тому повторимо: не факт, що газ, який ми отримуємо з Європи, повністю російського походження.
До того ж навіть якщо “газпромівський” газ не надходитиме з України до Словаччини, то словацька компанія Eustream все одно зможе забезпечити поставки в Україну – наприклад, завдяки імпорту з Австрії та Чехії. Бо контракти між “Газпромом” і “Eustream” та “Нафтогазом” і “Eustream” прямо не пов’язані.
Чи справді російський газ був дешевший за європейський всі ці роки?
Ні, хоча були періоди, коли європейський газ для України був дорожчий за газпромівський.
За даними видання Liga.net, у деякі періоди протягом 2015-2016 років Нафтогаз міг отримати газ від Росії дешевше за європейський, але в інші періоди – дорожче. За розрахунками Liga.net, нетто-економія Нафтогазу через те, що він не співпрацював з Газпромом, за січень 2015 – жовтень 2016 склала $80 млн.
Але російська компанія “Газпром” – це не тільки економічний агент, а й політичний. Разом із іноді кращою ціною Газпром виставляв додаткові умови для України – неприйнятні для нас ані з політичної, ані з фінансової точки зору. Це були такі умови як, наприклад, оплатити газ, який Газпром постачав на окуповані території, принцип “бери або плати”, який передбачав оплату Україною законтрактованого газу навіть якщо він не був поставлений. Словом, співпраця з Газпромом завжди пов’язана з політичними ризиками.
Російська компанія “Газпром” – це не тільки економічний агент, а й політичний. Разом із іноді кращою ціною Газпром виставляв додаткові умови для України – неприйнятні для нас ані з політичної, ані з фінансової точки зору.
Чому політики раптом заговорили про залежність України від російського газу?
Анатолій Гриценко – не перший політик, який каже про те, що Україна так і не позбулася газової залежності від Росії. (Вище ми з’ясували, що це не так). Інші політики – наприклад, Юрій Бойко і Вадим Рабінович – казали те ж саме.
Чому раптом політики знову почали про це говорити? Можливо, через те, що цього року Україна мала почати закупівлю газу напряму від Газпрому. Якщо коротко, то ситуація була такою.
В грудні 2017 року Стокгольмський арбітраж зобов’язав Україну купувати 5 млрд м3 газу у Росії щорічно до кінця строку дії контракту між “Газпромом” та “Нафтогазом” (до кінця 2019 року). Нафтогаз планував розпочати закупки з березня 2018 року. Однак 1-го березня Газпром відмовився постачати газ Нафтогазу – причому абсолютно неочікувано та без попередження, що призвело до кризової ситуації через сильні морози та нестачу достатніх обсягів газу. Утім, проблему швидко вирішили, закупивши газ у постачальників з Європи та знизивши споживання.
Тобто проблема виникла не через залежність України від російського газу, а через те, що Газпром відмовився виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, причому в останній момент.
Це дало підстави для багатьох політиків заговорити про залежність України від Газпрому – причому не вникаючи в суть питання.
