Знає все про веб-скрейпінг і датамайнінг, підкорює гірські вершини і трохи говорить німецькою: знайомтеся, лідерка проекту DataVox Марина Отт.
Її дідусь був засланим в Сибір німцем, а батьки переїхали звідти в Західну Україну. Марина і сама чимало переїжджала: народилася у Франківську, навчалася в харківському універі, згодом осіла в Києві. Увібрала в себе потроху з цих міст, але жодне з них не визначило її регіональну ідентичність, тому на провокаційне питання «вішак чи тремпель?» спокійно відповідає: «плечики».
Марина не хоче жити ані в Німеччині, ані тим паче в Сибіру. Їй хоч і подобається влаштування європейських міст і ставлення до громадян, але приїхати і жити на всьому готовому – це не для неї. На її думку, в Україні теж реально зробити добре, а найкраще – ще й відчувати власну причетність до позитивних змін.
У VoxUkraine Марина потрапила стрімко: відгукнулася на оголошення про стажування за 5 хвилин після його публікації, за годину поспілкувалася з керівником, а наступного дня вже вийшла на роботу. В DataVox Марина з колегами створює історії, побудовані на великих даних: збирає інформацію у відкритих джерелах чи надсилає запити, очищує її від зайвого (це займає до 80% часу) і створює новий масив даних, що піддається аналізу. Приміром, зараз досліджує бюджети об’єднаних територіальних громад, щоб показати перспективи для тих населених пунктів, які ще не об’єдналися. По секрету повідомляє, що планує запустити придуманий і реалізований нею відкритий інструмент аналізу медійної екосистеми, що на основі мережевого аналізу показуватиме зв’язки між новинами, медіа, політиками та експертами.
Марина мріє про Україну без упереджень, комфортну для всіх. Наприклад, для велосипедистів і користувачів громадського транспорту, особливо в Києві. Ну і для себе: якби тільки державні органи надавали дані у придатному для обробки вигляді замість надсилати фото паперових документів!
У вільний час вивчає математику і статистику, практикує англійську, полюбляє класичний театр і розмірковує над тим, чи не стати театральним критиком (кілька рецензій вже написано). А ще – ходить в походи і сплавляється на байдарках. Останніми вечорами читає «Ялту» Сергія Плохія і збірку есеїв Умберто Еко «Як подорожувати з лососем». Щоб не втрачати важливий пласт поп-культури, переглядає «Зоряні війни» чи поринає в детективні серіали (особливо рекомендує «Mind Hunter» і другий сезон «Справжнього детектива»).
Оточення, прагнення розвиватися і труднощі найбільше мотивують Марину рухатися вперед. Коли щось дається легко, так само легко і забувається, а складнощі допомагають рости. «Бажання – це тисячі можливостей, а небажання – тисячі причин. Тому іду і роблю», каже Марина.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
