БЕЗДОКАЗОВО: Під прикриттям пандемії світові економічні сили руйнують капіталізм | VoxUkraine
Beta

БЕЗДОКАЗОВО: Під прикриттям пандемії світові економічні сили руйнують капіталізм

30 Січня 2021
FacebookTwitterTelegram
234

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють пости та відео, у яких йдеться про те, що під прикриттям пандемії світові політико-економічні сили руйнують капіталізм, використовуючи контроль над центральними банками, безпрецедентну грошову емісію та міжнародні економічні санкції проти Росії. 

Утім, ці та інші твердження з відео не відповідають дійсності, не підкріплюються жодними доказами та містять риси популярних теорій змов. 

Раніше ми вже розвінчували хибні тези про те, що локдаун був марним у боротьбі з пандемією COVID-19 чи забрав більше життів, ніж коронавірус, наприклад, тут і тут

Пояснюємо, що не так з іншими тезами про близький крах капіталізму. 

Хибна теза 1. Під прикриттям пандемії капіталізм вступає у заключну фазу свого існування.

Спікер із відео стверджує, що спланована і визначена по термінах перемога над коронавірусом не відкриє шлях до «звичного теплого і затишного світу», а буде супроводжуватися крахом капіталізму, який почався з розвалу «високотехнологічного СРСР» і який нібито передбачали мислителі різних економічних шкіл і напрямків. 

Зокрема, спікер стверджує, що незважаючи на всю різницю та протиріччя економічних шкіл, усі вони сходяться на думці, що капіталізму приходить кінець.

Утім, ці твердження не підкріплюються жодними фактами. Економічні школи (або напрямки економічної думки) були популярними у ХІХ-ХХ столітті. До таких шкіл відносили кейнсіанство, монетаризм, марксизм тощо. Пізніше економічні школи як такі перестали відігравати провідну роль, сформувавши сучасну економічну науку (Economics) та політичну економіку (Political Economy або Political Economics). На сьогодні економічна наука базується не на основі шкіл, а на основі різних напрямків теоретичних та емпіричних досліджень, які покликані пояснювати окремі взаємозв’язки суспільних явищ та процесів і не являють собою «великі теорії». 

Твердження, що всі існуючі економічні школи прогнозують крах капіталізму, некоректне насамперед тому, що саме економічні школи більше не відіграють важливої ролі в економічній науці і є частиною історії економічних вчень.

Хибна теза 2. Тепер, щоб отримувати прибуток, достатньо жити в правильній країні і мати прямий доступ до центральних банків. Власність як фактор наживи йде в минуле.

Спікер стверджує, що раніше прибуток в межах капіталізму (ринкової економіки) створювався на основі власності і в процесі виробництва, потім, із розвитком фінансових ринків, – на основі спекуляцій, а тепер для створення прибутків достатньо мати доступ до центральних банків, державного бюджету, державних замовлень тощо. 

Утім, прибутки продовжують створюватися в процесі виробництва, а друге і третє твердження вживаються маніпулятивно і свідчать про крах капіталізму. Операції на фінансових (і, зокрема, на фондових ринках) не створюють прибутків самі по собі. Ціни на фінансові активи залежать від вартості реальних активів та очікуваннях учасників ринку щодо їхньої майбутньої вартості. Якщо очікування не справджуються і учасники ринку переоцінюють активи, то на ринку утворюється так звана «мильна бульбашка». Як тільки учасники ринку розуміють, що активи переоцінені, бульбашка «лопає» і ціни падають.

Твердження про те, що прибутки тепер отримуються від впливу на центральні банки також є маніпулятивною. Основна мета центральних банків – не створення прибутків, а регулювання обсягів грошей в економіці для згладжування економічних циклів та уникнення фінансових і економічних криз. З середини ХХ століття – навпаки, центральні банки більшості країн світу почали набувати незалежності від політиків та інших груп впливу. Випуск грошей центральними банками для стимулювання економічного зростання або «згладжування» економічних циклів. Твердження, що монетарна політика проводиться для збільшення прибутків окремих груп необгрунтоване. Якщо центральні банки створюють надто багато грошей, які не підкріплені реальною економічною активністю, то це може закінчитися простим зростанням цін (якщо споживачі очікують інфляцію та витрачають гроші) або не призвести ні до інфляції, ні до економічного пожвавлення (якщо споживачі заощаджують і не витрачають кошти). 

Що стосується «отримання прибутків» приватними особами від державного бюджету чи державних замовлень, то це підпадає під визначення корупції, яка являє собою використання публічних коштів приватними особами у власних інтересах і внаслідок зловживання владою. Це не має жодного відношення до процесу створення прибутків (чи доданої вартості) в економіці. І хоча така корупція має місце у низці країн світу, немає підстав стверджувати, що це тепер веде до краху капіталізму в цілому чи якось пов’язано з пандемією COVID-19.

Хибна теза 3. Провідні політико-економічні сили руйнують капіталізм за допомогою безпрецедентної грошової емісії.

Автор стверджує, що під прикриттям боротьби з наслідками пандемії «світові політико-економічні сили» приступили до руйнування основ капіталізму і що для цього вони використовують грошову емісію у великих економіках (такі країни як США, Китай, ЄС, наразі застосовують масштабні заходи з фіскального та монетарного стимулювання економіки для протидії кризі, спричиненій пандемією COVID-19). Утім, якщо говорити про грошову емісію та монетарну політику, частиною якої вона являється, то немає ніяких світових політико-економічних сил, які її визначають. Рішення щодо монетарної політики визначаються центральними банками окремих країн. Зниження ключових відсоткових ставок (що супроводжується збільшенням обсягів коштів в економіці) у періоди криз є загальноприйнятим інструментом монетарної політики центральних банків багатьох країн світу. Коли економічне зростання сповільнюється, центральний банк може знизити відсоткові ставки для здешевлення кредитів та пожвавлення економічної активності або ж застосувати інші інструменти для збільшення грошової маси (такі як «кількісне пом’якшення»). Як правило це робиться в обсягах, які не загрожують ціновій стабільності (оскільки надмірне збільшення грошової маси може призводити до інфляції). 

Хоча під час пандемії центральні банки низки країн світу і справді проводять безпрецедентні за масштабом заходи стимулювання економіки, вони використовують вже існуючі інструменти. Підстав стверджувати, що це відбувається для руйнування капіталізму, немає. 

Хибна теза 4. Описані процеси згодом призведуть до краху долара. 

Вартість валюти і її використання залежить від довіри до неї. Тобто, падіння вартості долара може відбутися через зниження впевненості людей у його надійності чи зниження впевненості у надійності американської економіки. Наразі немає підстав очікувати краху долара чи економіки США. Долар залишається надійною (в т.ч. резервною валютою), яка домінує у міжнародних транзакціях насамперед через бажання економічних агентів використовувати його.

Хибна теза 5. Міжнародні спекулянти заробили мільярди доларів, атакуючи російський рубль у 2014 році. Вивезення капіталу з країни склало за цей період близько 250 мільярдів доларів.

Причини падіння російського рубля були дещо іншими. Воно відбулося внаслідок падіння міжнародних цін на нафту та міжнародних санкцій, введених низкою країн світу проти Росії, яка окупувала український Кримський півострів та частину Луганської і Донецької областей. Масштабний відтік іноземного капіталу, що мав місце в Росії в той період, був не частиною змови Заходу проти Росії, а втратою бажання іноземних інвесторів вести бізнес у цій країні.

Хибна теза 6. Санкції США покликані встановити контроль над російською економікою, а російський центральний банк допомагає їм у цьому.

Спікер стверджує, що мета санкцій Заходу – встановити контроль над російською економікою, оскільки власність на більшість російських промислових підприємств оформлена на нерезидентів із англосаксонських офшорних юрисдикцій. Також, вказує, що якщо регулятор не прийме ніяких дій, то це призведе до подальшої девальвації рубля. 

Утім, санкції щодо Росії були введені через її збройну агресію проти України та окупацію частини українських територій, а не внаслідок змови Заходу проти Росії.

У результаті, санкції щодо Росії призвели до відтоку капіталу з країни через політичну невизначеність, міжнародну ізоляцію та погіршення ділового клімату, а не до скуповування іноземцями російських активів за безцінь, як стверджує спікер із відео.

Також, варто зазначити, що володіння підприємствами країни з боку іноземців – це іноземні інвестиції, надходження яких веде до зміцнення національної валюти. Дії регуляторів з обмеження прав власності іноземців на російські активи можуть призвести лише до відтоку капіталу з країни, а отже, за інших рівних – до девальвації її національної валюти.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний