Чому росіяни погоджуються на вбивство українців? Філософія війни та вторгнення Путіна в Україну
Beta

Чому росіяни погоджуються на вбивство українців? Філософія війни та вторгнення Путіна в Україну

Photo: ua.depositphotos.com / jeewee
10 Червня 2022
FacebookTwitterTelegram
1553

Прихильність Путіна до російської філософії (представниками якої є Іван Ільїн чи Олександр Дугін) є загальновідомим фактом. Незважаючи на потенційно важливу роль філософії у формуванні російського вторгнення в Україну, науковці неохоче використовують її підхід до аналізу ситуації в Україні. Дане дослідження має на меті усунути цей недолік, зосередивши увагу на видатному філософі – Володимирі Соловйові (1853-1900) – та його книзі «Війна, прогрес і кінець історії», в якій викладено основи російської філософії щодо вбивства та війни. Філософія Соловйова використовується для дослідження логіки Путіна та його пропаганди щодо вторгнення Росії в Україну.

У своїй книзі «Війна, прогрес і кінець історії» Соловйов розмірковує про мораль та імператив війни через розмову між п’ятьма уявними персонажами — князем, генералом, політиком, леді та паном Z. Останній персонаж – пан Z – привертає увагу не лише своїм ім’ям, але й ідеями про війну, які Соловйов висловлює через нього.

Визначаючи війну як убивство тисяч, Соловйов спочатку розмірковує, чи взагалі можна виправдати акт позбавлення когось життя. Вустами пана Z він припускає, що вбивство слід аналізувати не через вчинок, а підстави, які мотивували або призвели до нього. Іншими словами, Соловйов каже, що під час убивства зло полягає не у фізичному факті загибелі, а в моральній причині цього факту, а саме, у злій волі того, хто вбиває. Пан Z робить висновок, що якщо вбивство скоєно з доброго наміру, воно може бути виправдане. Припущення такого роду ставить питання, що є добро, а що зло. Соловйов звертається до можливості визначення «абсолютного добра», яке мало б універсальне значення, але залишає це питання невирішеним. Подальша дискусія скоріше заснована на загальній моралі російського менталітету, яку можна звести до твердження «Добро — це коли я забираю чиїхось жінок і корів, а зло — це коли забирають у мене».

Аналізуючи можливі мотиви вбивства, Соловйов запроваджує, знову ж таки через пана Z, поняття Звіра, яке за визначенням описує того, хто володіє злою волею. Потім він ставить питання, чи не відчують моралісти прагнення зупинити Звіра силою, якою б великою не була можливість чи навіть імовірність його вбивства? Звір уособлює небезпеку, і, отже, його вбивство може бути виправдане двома аргументами. Пан Z виводить перший аргумент із природи Звіра. За його словами, Звір небезпечний, тому що втрачає розум і совість. Натомість звіряча істота керується лише глибинними інстинктами. Як наслідок, Звір втрачає свою людську природу і, як доводить Соловйов через іншого персонажа – генерала, вбивство Звіра дорівнює вбивству вовка чи тигра. Друга лінія міркувань пана Z зосереджується на жертві і розглядає вбивство Звіра  як абсолютне благо, оскільки цей акт дозволяє врятувати жертву. «Єдиний абсолют – це те, що я повинен допомагати тим, хто зазнає кривди», – каже пан Z.

Отже, стосовно України теорія Соловйова припускає, що вбивство українців не є для Путіна (та росіян) злом за своєю природою, оскільки прихильність до демократії та незалежності можна прирівняти до втрати розуму та совісті. В очах Путіна, українці — це звірі, поведінка яких керується готовністю діяти проти домінування Росії та радянського минулого. Тому вбивати їх — це не зло, а абсолютне добро, бо вони не люди. Цим можна пояснити численні воєнні злочини, вчинені російськими солдатами проти цивільного населення в Україні, які можна розцінювати як геноцид та які вимагали зведення людей до недолюдей. Будь-який мир, що не веде до повного знищення Звірів на теренах України і не забезпечує безперечне довгострокове панування Росії на пострадянському просторі, буде поганим. На думку Путіна, «добрим» миром буде лише той мир, який досягає цих цілей.

Залежно від мотивів убивства, Соловйов, так само через пана Z, відходить від  розгляду війни як абсолютного зла, а миру — як абсолютного добра. Натомість він стверджує, що залежно від мотивів війни, можна мати хорошу війну, а можна – злий мир. Соловйов визначає «хорошу» війну як війну, мотивовану необхідністю створення чи консолідації держави. Цього разу через генерала, Соловйов стверджує, що війна є головним, якщо не єдиним, інструментом, за допомогою якого держава створюється і поступово зміцнюється. Ілюструючи слушність свого аргументу, він посилається на приклад США: «Сполучені Штати як європейська колонія були, звичайно, створені не війною, а відкриттями, як і всі інші колонії. Але в момент, коли ця колонія захотіла стати державою, їй довелося здобути свою політичну незалежність шляхом тривалої війни».

Згідно з теорією Соловйова, війна є єдиним засобом, за допомогою якого можна створити нову державу або зміцнити вже існуючу. В такому разі війну між Україною та Росією слід розглядати як спробу Росії консолідувати свої території або спробу України здобути свою незалежність. Це означає, що ця війна була неминучою, і ніщо потенційно не могло їй перешкодити. Це також вказує на те, що українці МУСЯТЬ перемогти в цій війні, тому що лише перемога може зупинити російський імперіалізм та принести справжню незалежність України. Якщо Україна виграє цю війну, то переговори про довготривалий мир із Росією будуть можливими. Натомість переговори, які мають на меті «зберегти обличчя Путіну» (ніби там є що зберігати), лише підтримають російські імперіалістичні погляди та спроби подальшої консолідації російської імперії за допомогою війни. Такий мир принесе лише втрату Україною своїх територій, суверенітету та мільйонів людей. 

Соловйов приділяє значну увагу аналізу великих імперій. За його словами, великі імперії заслуговують на особливий статус в обговоренні війн через їхню унікальну роль у світовій геополітиці. Вони виступають охоронцями порядку та миру в регіонах. Масові вбивства, які здійснюють великі імперії, можна виправдати, якщо вони спровоковані революційними прагненнями. Імперії мають їх придушувати, навіть убиваючи тисячі, для уникнення дестабілізації порядку і миру в усьому регіоні, що призведе до подальшого насильства. Отже, Росія, як велика імперія, має право контролювати весь пострадянський регіон. У цьому випадку Кремль розглядає прагнення українців до демократії та незалежності як революційні, і тому вважає виправданим їх придушення з метою забезпечення миру і стабільності в регіоні. Тому Росія може вдаватися до «спецоперації» та убивств в Україні. Якщо не зупинити ці революційні прагнення, вони зрештою призведуть до безладу в регіоні та ще більшої кількості жертв. Війна стає абсолютним благом для Путіна, оскільки вона ведеться заради «доброї» справи – збереження імперії. Крім того, вона має призвести до окупації та подальшої анексії українських територій, консолідуючи таким чином «велику» Російську державу.

Деякі західні коментатори, здається, повністю підтримують міркування Соловйова та імперіалістичні погляди Путіна. Ідея зупинити війну шляхом передачі Росії окупованих територій України виправдовує війну та акт убивства українців з мотиву захисту великої імперії. Питання лише в тому, чи може таке рішення привести до миру в регіоні у довгостроковій перспективі. Якщо Соловйов має рацію, Путін продовжить вторгнення в Україну після відновлення своєї армії та економіки. Він все ще бажатиме знищити українські революційні прагнення до демократії та незалежності для утримання контролю в регіоні.  Потрібно також пам’ятати, що Польща, країни Балтії та Фінляндія, як і Казахстан, Узбекистан та інші країни колись входили до складу Російської імперії. Отже, Росія прагне «повернути» і їх теж.

Україна має право виграти цю війну, і їй потрібна допомога світу, перш за все Заходу. Західні політики та населення мають розглядати цю війну більше з моральної точки зору. Убивство людини не може бути виправданим, особливо якщо масові вбивства відбуваються з метою відновлення політичного впливу або захоплення території іншої країни. 

Ідея уникнення війни була в основі процесу демілітаризації в пострадянському регіоні після розпаду Радянського Союзу, коли Захід чинив тиск на Україну щоб вона передала ядерну зброю Росії в обмін на захист. Якщо Захід міг втручатися тоді, він має взяти на себе відповідальність та допомогти Україні зараз. Саме зараз вирішується майбутнє України, і саме зараз можна зупинити російський імперіалізм. Якщо цього не зробити, Путін, ймовірно, продовжить відновлення своєї імперії за межами України. Не слід забувати, що його улюблений Радянський союз раніше сягав Берліна.

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний