«Чорні трансплантологи» на Донбасі та мавпяча віспа через гомосексуалів: огляд наративів про охорону здоров’я. Випуск №9

Дезінформація: На Донбасі «чорні трансплантологи» забирають органи у поранених українських бійців та місцевих із проросійськими поглядами 

Російські телеграм-канали поширюють заяву бойовика так званої «лнр», представника «народної міліції лнр» Андрія Марочко. Він заявив, що на Донбасі серед українських військових працюють «чорні трансплантологи». На території, де ведуться бойові дії, нібито «кудись зникають» поранені українські військовослужбовці та місцеві жителі з проросійськими поглядами. Марочко згадав, ніби має докази роботи «західних трансплантологів», які транспортують органи на територію України, а потім на Захід. 

Як насправді? 

Ця заява абсурдна одразу з кількох причин. По-перше, операції з трансплантації органів передбачають залучення великої кількості персоналу та обладнання. Їх навряд можливо провести на території, де проходять активні бойові дії. 

Директор Національного інституту хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Олександр Усенко пояснював, що для самої операції з трансплантації мають бути задіяні не одна-дві людини, а понад 150 професійних і досвідчених лікарів. Крім того, слід обладнати відповідне високотехнологічне забезпечення, умови зберігання і консервації органів. На цьому ж неодноразово наголошували в українському МОЗ, додаючи, що «чорні трансплантологи» в Україні — це міф. 

Без належних умов та фахівців неможливо здійснити й просто забір органів. За словами завідувача першого хірургічного відділення першого медичного об‘єднання Львова Гната Герича, для цього потрібна команда зі щонайменше 6-8 хірургів залежно від того, які органи потрібно забирати. 

По-друге, органи залишаються життєздатними для трансплантації поза тілом недовгий час: серце та легені — 4-6 год, печінка — 8-12 год, нирки — 24-36 год. За цей час їх потрібно було б якимось чином вивезти спершу з території бойових дій у Луганській області, виїзд з якої і так ускладнений, а згодом транспортувати на Захід. 

По-третє, живих донорів ретельно перевіряють та відбирають. А перед трансплантацією органів заздалегідь визначають їх реципієнтів за певними критеріями сумісності з донором. Наприклад, групою крові, зростом та вагою, історією хвороби чи іншими біологічними факторами. 

Крім цього, законодавство ЄС визначає, що «донорство всіх органів від померлих і живих донорів є добровільним і безоплатним, і повинно супроводжуватися необхідною згодою». 

Прокремлівські канали не вперше використовують міф про так звану «чорну трансплантологію» під час війни в Україні. Раніше російські телеграм-канали писали, ніби західні країни дешево купують в Україні людські органи для трансплантації. 

Дезінформація: За допомогою карантинних обмежень світові еліти прагнуть загнати людей у концтабір

COVID-19 лишається однією з головних тем, про яку антивакцинатори та конспірологи поширюють дезінформацію. Цього тижня йшлося, ніби:

• Клаус Шваб, президент Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), сказав, що якщо COVID-19, за допомогою якого еліти здійснюють перезавантаження світу, не виконає свого призначення, то вони ще раз продовжать пандемію, аби обмежити людей у правах.
• 12 липня 2022 року генеральний директор ВООЗ повідомив, що треба повертати карантинні обмеження та впроваджувати вакцинацію від COVID-19. Це чергове підтвердження того, що знову будуть порушувати права людей та заганяти їх у концтабір.
• Представник ВООЗ заявив про важливість розвитку геноміки під час пандемії COVID-19. Це підтверджує, що вакцини проти COVID-19 змінюють генетику.

Як насправді?

Клаус Шваб не говорив про штучність пандемії та її продовження. Насправді президент ВЕФ говорив про пандемію як можливість переосмислити та перезавантажити світ: «Пандемія є рідкісним, але вузьким вікном можливостей для того, щоб продемонструвати, переосмислити та перезавантажити наш світ». 

«Велике перезавантаження» — це ініціатива ВЕФ, започаткована в 2020 році для вирішення ключових проблем сучасного капіталізму. Організатори ВЕФ називають кризу через пандемію COVID-19 приводом пришвидшити пошук рішень системних проблем, які посилилися у багатьох країнах світу під час пандемії (а саме слабкого економічного зростання та падіння добробуту, надмірного накопичення державного боргу, зростання бідності та безробіття, кліматичних змін та політичної нестабільності).

12 липня генеральний секретар ВООЗ розповів, що боротьба з пандемією COVID-19 досі триває через мутації вірусу, зменшення кількості тестувань на COVID-19, не завжди своєчасне діагностування та лікування COVID-19, повільні темпи вакцинації, недостатньо ефективну комунікацію між науковою спільнотою, політичним керівництвом та населенням щодо ризиків зараження. Через це на початку липня у світі  продовжувала зростати кількість випадків COVID-19. 

Для стримання поширення COVID-19 ВООЗ рекомендувала застосовувати перевірені методи: носити маски, покращувати вентиляцію приміщень, проводити тестування, використовувати ліки та вакцини. Генеральний секретар наголосив, що уряди мають приймати стратегії боротьби з COVID-19 залежно від епідеміологічної ситуації та можливості появи нових варіантів вірусу. Нагадуємо, що всі перелічені заходи мають доведену ефективність для подолання пандемії й не мають нічого спільного з «концтаборами».

Голова ВООЗ згадував геноміку, тобто дослідження генів та їхніх функцій, оскільки знання в цій галузі допомогли виявити вірус та його нові варіанти, розробити тести, ліки та вакцини від COVID-19. Однак вакцини не змінюють генетику людини і залишаються безпечним способом профілактики інфекційних захворювань.

Місінформація: Мавпяча віспа передається через гомосексуальні зв’язки

На тлі поширення мавпячої віспи продовжують з’являтися фейки про це захворювання. Одним із поширених міфів є твердження, що мавпяча віспа передається через гомосексуальні зв’язки.

Як насправді?

Сьогодні передача мавпячої віспи дійсно в основному відбувається серед чоловіків, які нещодавно мали секс із одним чи більше чоловіками. Проте ця хвороба не передається через гомосексуальні зв’язки. 

Мавпяча віспа може передаватися повітряно-крапельним шляхом за умови тривалого та тісного контакту з інфікованим, після контакту з кровʼю, ураженою шкірою, слизовою оболонкою інфікованих або після контакту з речами, якими користувався інфікований. Також вагітна жінка може передати вірус майбутній дитині. 

Оскільки мавпяча віспа передається через контакт із ураженою шкірою, слизовою оболонкою, люди можуть заразитися під час сексу. Утім, мавпячу віспу поки що не вважають хворобою, що передається статевим шляхом. Вірус мавпячої віспи знаходили у спермі інфікованих, проте досі невідомо, чи можна заразитися цією хворобою через сперму та вагінальні виділення. 

Натомість секс є основним механізмом поширення захворювань, що передаються статевим шляхом (ВІЛ/СНІД, сифіліс, гонорея тощо). Для запобігання цим захворюванням достатньо користуватися контрацепцією та обмежити кількість сексуальних партнерів. У випадку мавпячої віспи такі профілактичні заходи не гарантують безпеки, адже заразитися нею можна й без статевого акту.

Ризик захворювання мавпячою віспою не обмежується чоловіками, які займаються сексом з іншими чоловіками. Будь-хто, хто має близький контакт із інфікованим, знаходиться в групі ризику. 

Вчені мають кілька припущень, чому випадки мавпячої віспи частіше реєструють серед чоловіків, які мають секс із іншими чоловіками. По-перше, зазвичай чоловіки з цієї групи ретельніше слідкують за своїм сексуальним здоров’ям і проходять перевірку в клініках сексуального здоров’я, де в них і діагностують мавпячу віспу. Інакше кажучи, вони можуть частіше тестуватися на різні захворювання, ніж гетеросексуальні чоловіки. По-друге, деякі чоловіки тісно пов’язані з сексуальними мережами (групами людей, які пов’язані між собою сексуальними зв’язками), які виходять за межі окремих міст та країн. Крім того, чоловіки з цих сексуальних мереж можуть частіше змінювати сексуальних партнерів та з більшою вірогідністю матимуть відносини з кількома партнерами одночасно, що підвищує ризик передачі захворювання.

Дезінформація: Українських військових накачували наркотиками з біолабораторій, одну з таких лабораторій знайшли в Рубіжному 

16 липня на телеканалі «россия-1» випустили сюжет про «мережу біолабораторій» на Луганщині, які на замовленням західних країн ставили експерименти над місцевими жителями. У сюжеті «біолабораторією» називають завод фармацевтичної компанії «Мікрохім». Там нібито знайшли документи, що доводять проведення експериментів із кишковою паличкою, стафілококом та сальмонелою. 

Крім цього, згадується, ніби у підвалах університету в Рубіжному проводили експерименти з сильнодіючими препаратами, зокрема «Налбуфіном». Пропагандисти розповідають, що він не пройшов реєстрацію, але його можна знайти в аптечках українських солдатів у вигляді спрею: «Вони вживали ці препарати і йшли в бій, притупляються всі больові рецептори». 

Як насправді? 

По-перше, завод компанії «Мікрохім» — це не «західна біолабораторія», і документи, які демонструють у сюжеті, доводять тільки те, що там могли проводити стандартні клінічні випробування, які проводять різні фармокологічні компанії по всьому світі. 

У компанії «Мікрохім» спростували інформацію з сюжету. Завод компанії знаходиться на тимчасово окупованій росіянами території Луганської області. Через активні бойові дії виробництво зупинилося ще 24 лютого. 

«Компанія Мікрохім – українська інноваційна фармацевтична компанія з 30-річним досвідом на ринку. Продуктовий портфель компанії представлений у 4 терапевтичних групах: кардіологія, неврологія, гастроентерології та травматологія. Наші препарати та виробництво відповідають всім міжнародним стандартам сертифікації», — написали на фейсбук-сторінці компанії. 

Цей фейк також спростував голова Луганської ОВА Сергій Гайдай. Він вказав, що за останні три роки на підприємстві було зареєстровано 22 нових лікарських препаратів, розроблено та зареєстровано в умовах пандемії перший український Generic на основі Фавіпіравіру для лікування хвороби, яка викликана коронавірусною інфекцією.

Як доказ того, що «Мікрохім» проводили експерименти, у сюжеті показують папку договорів із добровольцями за 2018 рік. І кілька файлів з цієї папки: копії паспортів чоловіків та жінок, довідку про реєстрацію місця проживання, видану ЦНАПом Рубіжанської міської ради, а також нібито один із договорів про участь у випробуванні. Примітно, що показують не лицевий, а тільки зворотний бік договору, де прописані реквізити сторін і немає деталей про предмет договору, тільки згадується «проведення клінічного випробування». Договір на відео перегортають так швидко, що прочитати його текст неможливо. 

Проте навіть якщо у сюжеті демонструють справжні документи та договори, знайдені на території «Мікрохіма», це ніяк не доводить, що завод компанії — це «біолабораторія», де проводили «експерименти» над людьми. 

Проведення клінічних випробувань медичних препаратів в Україні є законним і винятково добровільним. У законі «Про лікарські засоби» йдеться, що в клінічних випробуваннях можуть брати участь повнолітні (крім випадків вивчення ліків для неповнолітніх) дієздатні громадяни, для цього необхідна їхня письмова згода. Крім цього, замовник клінічних випробувань ліків зобов’язаний перед початком клінічних випробувань укласти договір про страхування життя та здоров’я добровольця. Тому наявність договорів на кшталт тих, які демонструють на відео, може свідчити якраз про законні та добровільні випробування. 

Крім цього, дозвіл на проведення клінічних досліджень в Україні компанії можуть отримати тільки за умови наявності позитивних висновків після доклінічного вивчення ефективності та безпечності препаратів, а також переконливих даних про те, що ризик побічної дії препаратів буде значно нижчим за очікуваний позитивний ефект. Відтак компанія, що отримала дозвіл на проведення випробувань, не могла тестувати на добровольцях «небезпечні речовини», як про це заявляють у фейковому сюжеті. 

По-друге, «Налбуфін» — не «бойовий наркотик», а знеболювальний препарат, який широко використовують при больовому синдромі, як додатковий засіб при анестезії, у післяопераційний період і навіть як знеболення під час пологів. 

У аптечках українських військових справді ще з 2014 року використовують «Налбуфін» як знеболювальне. 

У сюжеті згадують одразу кілька фейків про «Налфубін», зокрема що він не зареєстрований в Україні та його немає на «цивільному ринку». По-перше, препарат «Налбуфін» зареєстрований в Україні. Його можна знайти в Державному реєстрі лікарських засобів. Серед виробників препарату справді вказано ТОВ НВФ «МІКРОХІМ». Його можна придбати в аптеках за рецептом. 

По-друге, у фейковому сюжеті вказують, що препарат «небезпечний тим, що дуже швидко викликає звикання», його порівнюють із морфіном. Це неправда: на відміну від морфіну, «Налбуфін» має низький потенціал залежності. 

Російські медіа систематично генерують фейки про так звані «бойові наркотики» для бійців ЗСУ. Ще раніше Центр протидії дезінформації при РНБО писав про фейк російських ЗМІ, ніби «в окопах у Рубіжному знайшли бойові психотропні препарати, що роблять «універсальних солдатів» з українських бійців». 

Методологія

Щотижневий аналітичний огляд надає уявлення про наративи, пов’язані з охороною здоров’я. Кожен зі згаданих наративів підпадає під одну з категорій:

• дезінформація — свідоме поширення неправдивої інформації;
• місінформація — неправдива інформація, яка виникла внаслідок несвідомих помилок користувачів;
• малінформація — правдива інформація, яку використовують для того, щоб завдати шкоди людині, організації або державі.

Для підготовки матеріалу проводиться аналіз інформаційного простору України, росії та Білорусі за допомогою електронних інструментів моніторингу, а також ручного дослідження платформ та соціальних мереж. Основними каналами для моніторингу є соціальні мережі, телебачення, радіо, преса, інформаційні агенції.