Чи використовує російська армія строковиків на війні в Україні?
Beta

Чи використовує російська армія строковиків на війні в Україні?

Photo: ua.depositphotos.com / fotokon
12 Березня 2022
FacebookTwitterTelegram
48

З початку війни в Україні 24 лютого 2022 року це болюче питання знову й знову підіймалося у російському медіапросторі. І щоразу керівництво країни, як під копірку, давало одну й ту саму відповідь: «[…] у бойових діях не беруть участі й не братимуть участь солдати, які проходять строкову службу.» (В.В. Путін, 8 березня 2022 року). 

Використання призовників у активних воєнних діях – один із небагатьох моментів, які історично здатні об’єднати російський народ та спонукати його до антиурядових виступів. Як це було під час обох чеченських війн у 1990х та 2000х та війни в Афганістані у 1980х. Тому запевнення російської влади були зрозумілі й передбачувані. 

Але щось пішло не так. 

В мережі – по обидві боки кордону – стало з’являтися все більше фото- і відеоматеріалів, які свідчать про протилежне: призовнити не лише активно задіяні у війні, але й гинуть у ній, і потрапляють у полон. Коли це неможливо стало далі приховувати, Генштаб Росії виступив зі зверненням, у якому визнав “кілька фактів присутності військовослужбовців строкової служби” і додав, що строковики служили у “тиловому забезпеченні” і вже “майже всі виведені”. Того самого вечора Олексій Арестович в ефірі Фегін-LIVE запевнив, що російських строковиків на фронті може бути понад половину усіх військ, а в полоні, за його інформацією, їх уже сотні. Чи можна перевірити ці діаметрально протилежні твердження на основі відкритих даних? Виявилося, що можна, хоча й з обмовками.

Для аналізу віку в призовного статусу російських військових ми використали файл з даними, поширений Антоном Геращенком 4 березня 2022 року. У файлі є ПІБ, вік, дата народження та інша інформація про 114 полонених, захоплених у перший тиждень війни. За останніми повідомленнями, точна кількість полонених невдома, однак вона може сягати 2000 осіб. Отже, ми маємо точні дані лише про 5% полонених, притому з першого тижня війни. Це практично гарантує, що наша вибірка нерепрезентативна. Тим не менш, це єдине джерело деталізованих даних доступне на сьогодні. 

Для аналізу загиблих російських військових ми вручну проаналізували усі 55 фотографій паспортів та військових квитків, знайдених у загиблих російських військовослужбовців та викладених у загальний доступ на офіційному телеграм каналі МВС “Шукай своїх” за два тижні війни. За оцінками МВС України, загальна кількість загиблих становить понад 12000 осіб. На жаль, багато з убитих залишаються нерозпізнаний, оскільки російська сторона продовжує заперечувати їхню смерть. Інших впізнати без генетичної експертизи неможливо через характер ушкоджень. Тому сфотографовані документи – чи не єдина детальна інформація про загиблих, яку можна перевірити. Хоча, як і у випадку з полоненими, ми будемо використовувати цю інформацію для отримання уявлення про всіх загиблих в Україні росіян, потрібно розуміти межі такого узагальнення. 

Результати анализу я представив у вигляді двох інфографік. Вивчивши їх, можна зробити такі попередні висновки: 

(1) Вiсiмнадцяти-двадцатирiчні солдати, яких я умовно називаю “строковики”, незважаючи на те, що серед них можуть бути й контрактники, однозначно беруть участь у війні. Притому їх доволі багато. Їхня кількість не відповідає заявам Генштабу РФ про “декілька” випадків, навіть виходячи з даних, які є у наших руках, без екстраполяції на всю російську армію..

(2) Як мінімум 9% (або 180 осіб) від усіх полонених – строковики. Теоретично, максимально їх може бути до 62% (1240 осіб), оскільки “синя” категория (див. інфографіку) включає якусь частку призваних після відстрочки (наприклад, навчання у ЗВО). Тобто озвучена Арестовичем цифра у “кількасот” призовників-полонених схожа на правду.

(3) Частка призовників серед загиблих набагато перевищує їхню частку серед полонених. Можливо, призовники через нестачу досвіду припускаються численних тактичних помилок і часто гинуть. А можливо, справа в тому, що статистика полонених зібрана за перший тиждень війни, коли російське командування кидало війська напряму, намагаючись досягти швидкої перемоги. В той час як інформація про загиблих набагато більш актуальна й краще відображає сьогоднішні реалії На жаль, точніші висновки зробити неможливо.

(4) Нарешті, найголовніше. Та сама статистика, яку – сподіваюся – побачить і осягне кожна російська родина. Мінімум 31% від загиблих на війні на 10 березня 2022 року (а це понад 3360 осіб) – строковики, та сама категорiя вiд 18 до 20. Це число напевно набагато вище, і можливо, вже перевищило 8000 з вищевикладених причин. Знов-таки, ці дані не суперечать твердженням Олексія Арестовича про те, що армія РФ наполовину укомплектована строковиками. 

У підсумку ми бачимо, що російська армія воює відповідно до своїх історичних традицій – закидати суперника трупами. Як мирних українських мешканців, та і власних вояків, відправлених на вірну смерть. І те, що ці вояки – вчорашні школярі, їм 18-20 років, вони погано навчені, погано одягнені й покинуті командуванням, не знімає з них відповідальності. Україна не хотіла війни. Але українській армії доводиться їх убивати, щоб захистити свою країну та свої родини, і вона робить це дуже успішно. Матері Росії, не відправляйте своїх синів на загарбницьку війну з Україною. У цій ситуації дезертирство – не зрада батьківщини, а благородний вчинок людини, яка відмовилася виконувати злочинні накази. Воно дозволить зберегти совість і життя.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний