Тепер вчителі зможуть самостійно вирішувати, де та як навчатися. Йти на традиційні курси від інститутів підвищення кваліфікації чи відвідати тренінг від новаторів-колег, їхати на стажування, пройти онлайн курс або відвідати майстер-клас – вирішуватиме лише вчитель та педрада школи. Про те, що зміниться для вчителів та за якою процедурою можна буде обирати курси, розповідає лідерка проекту iMoRe у VoxUkraine Тетяна Тищук.
Для того, щоб пройти атестацію, вчителі повинні були навчатися на курсах підвищення кваліфікації принаймні раз на 5 років. Фінансувала таке навчання держава. Воно відбувалося у державних інститутах підвищення кваліфікації, які були засновані ще за радянських часів. Ці курси часто були нецікавими та некорисними для розвитку вчителів.
У рамковому законі про освіту (2017) депутати змінили цей підхід та запровадили принцип «гроші ходять за вчителем». Це означає, що вчитель сам може обирати курси, на яких він хоче навчатися, а держава оплатить це. Проте механізму для практичної реалізації цього принципу не було.
Постанова уряду від 21 серпня 2019 р. № 800 створює ці механізми. Тепер вчитель зможе сам обирати, як та де він/вона буде навчатися. Важливо лише, щоб цей спосіб визнала педагогічна рада школи. Вчитель може навчатися на курсах, їздити на стажування, відвідувати майстер-класи, семінари тощо. Якщо педрада затвердила курс навчання для певного учителя, школа укладає договір з організатором цього курсу та оплачує його. Загальна тривалість навчання повинна бути не меншою, ніж 150 годин за 5 років.
Міністерство освіти створить єдиний портал, де організації, які пропонуватимуть учителям навчання, будуть розміщувати повну інформацію про свої курси, тренінги, семінари тощо.
Як можна буде обирати курси?
З 2020 року алгоритм повинен запрацювати так:
- Школа після затвердження кошторису на рік оприлюднює загальний обсяг коштів, передбачений у цьому році на підвищення кваліфікації.
- Протягом наступних 15 днів учитель подає керівникові пропозиції до плану підвищення кваліфікації на цей рік. Пропозиції повинні містити інформацію, як саме вчитель хотів би підвищувати кваліфікацію. Зокрема, він повинен вказати тему, тривалість навчання, навчальну організацію та вартість програми.
- Педрада розглядає та затверджує цей план.
- Школа підписує договір із організаціями, що будуть проводити навчання вчителів.
Якщо цей порядок запрацює, якість навчальних курсів для вчителів суттєво покращиться. Більше організацій буде пропонувати свої послуги, тому між ними буде більша конкуренція.
Для того, щоб ринок освітніх послуг для вчителів був прозорим, міністерство створить портал, де буде повна інформація про всі курси, тренінги, майстер-класи тощо. Всі організації, які хочуть допомогти вчителям підвищити кваліфікацію, розмістять на ньому інформацію про свої курси. Всі вчителі, педради та керівники шкіл матимуть рівний доступ до цієї інформації.
Як це часто буває під час запровадження нових правил, процес імплементації може вказати на їхні вузькі місця. Схема фінансування, особливо коли це буде стосуватися недержавних курсів, може виявитися недосконалою. Педради можуть мати упередження щодо підвищення кваліфікації у приватних установах. Тому, можливо, першопрохідці отримають «синці та гулі».
Проте почин дорожчий за гроші – вчителі матимуть змогу розвиватися і, в свою чергу, якісніше навчати. Важливо, щоб міністерство оперативно реагувало, якщо імплементація нових правил буде складною, та, за потреби, коригувало їх.