Навіщо нам необхідно реформувати пенсійну систему України?
На це запитання є різні варіанти відповідей: тому що в Україні низькі пенсії, або через величезний дефіцит Пенсійного Фонду, або тому що потрібно впроваджувати обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи.
Звісно, пенсії низькі і піднімати їх потрібно. Напередодні виборів традиційно звучать тези про те, що, мовляв, давайте піднімемо пенсії до європейського рівня, встановимо їх у розмірі 500 євро або 300 доларів.
Наскільки прораховані ці цифри?
Насправді, дуже складно визначити розмір гідної пенсії. Від чого цей розмір має залежати? Від курсу валют, політичних обіцянок, економічних можливостей країни? Адже за рівнем ВВП на душу населення ми не є навіть Польщею.
В світі це питання давно вирішене. Розмір гідної пенсії залежить від так званого коефіцієнту заміщення – показника, що визначає, яку частку свого доходу на момент виходу на пенсію громадянин отримає у вигляді пенсії, а яку втратить. У світовій практиці цей коефіцієнт складає 0,4, тобто розмір гідної пенсії має бути не меншим 40% доходу громадянина.
Україна намагається відповідати європейським стандартам і втримувати рівень пенсій на рівні 40% і вищому від втраченої зарплатні.
Отже, орієнтир зрозумілий.
Тепер питання у тому, як його досягти.
Відповідь на це питання: за рахунок комплексної реформи пенсійної системи України.
Можна вигадати український велосипед, а можна подивитися на світовий досвід.
Рекомендація Світового банку полягає у запровадженні п’ятирівневої пенсійної системи.
Нульовий рівень або базовий – передбачає виплату з державного бюджету найбіднішим верствам соціальної виплати без прив’язки до страхового стажу або заробітної платні. Інакшими словами – це рівень ліквідації злиднів.
Перший рівень – це рівень солідарної системи. Покоління працюючих сплачує внески до Пенсійного фонду і утримує таким чином покоління похилого віку.
Другий рівень – обов’язковий накопичувальний. Працюючі громадяни накопичують на окремому рахунку внески. За час накопичення внески інвестуються в різноманітні фінансові інструменти. І після виходу на пенсію учасник отримує право на одержання пенсії, яку обчислюють з накопиченої суми внесків та інвестиційного доходу.
Третій рівень – добровільний накопичувальний. На відміну від другого рівня громадянин добровільно накопичує кошти. У якості стимулу за те, що він відмовляється від споживання цих коштів зараз і відкладає їх на своє пенсійне майбутнє, громадянин отримує певні стимули. Наприклад податкові пільги – не сплачує з цих внесків податки.
Четвертий рівень пенсійної системи – це пенсійна інфраструктура на рівні муніципалітетів. Мова про будинки для людей похилого віку, пільги для пенсіонерів, різні види допомоги на рівні місцевих органів влади пенсіонерам.
В Україні діють перший та третій рівні. Останній представлений в Україні недержавними пенсійними фондами.
В рамках своєї пенсійної реформи уряд запропонував трансформацію першого рівня, але доцільно щоб реформа була комплексною, а не просто коригувала окремі параметри чинної пенсійної системи.
На сьогодні солідарна система, навіть реформована, не здатна впоратися з викликами демографії та подолати проблеми Пенсійного фонду.
Запровадження обов’язкового накопичувального рівня є безальтернативним. Зараз у парламенті зареєстрований законопроект №6677 про запровадження в Україні обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи. Також уряд створив робочу групу, яка працює над розробкою “дорожньої карти” впровадження обов’язкового накопичувального рівня.
Визначитися з його перспективами планується найближчим часом.
