У 2018 році держава спрямувала на соціальні виплати близько 558 млрд гривень – 16% ВВП України – на соціальні виплати (пенсії, субсидії, тощо). Директор департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат Міністерства фінансів України Дмитро Серебрянський розповідає, чи всі отримувачі соцвиплат справді потребують допомоги та як зменшити кількість «паперових нужденних».
У 2018 році видатки зведеного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення становили 309,4 млрд грн. Крім цього, видатки Пенсійного фонду, забезпечені власними надходженнями, склали 248,5 млрд грн. Тож всього на соціальний захист минулого року держава спрямувала майже 558 млрд грн, або близько 16% ВВП країни.
Про що ці цифри? А вони про те, що уряд перерозподіляє 16% створеного суспільного продукту, де значна частина – наші з вами податки, у вигляді пенсій, субсидій та інших допомог на користь громадян, які потребують соціальної допомоги та соціального захисту. І кожному з нас дуже хочеться, щоби такий перерозподіл наших з вами грошей відбувався справедливо, тобто кожен, кому призначають допомогу, повинен відповідати тим критеріям, які встановлені законодавством.
Чи дійсно всі отримувачі соцвиплат мають у них потребу? Ви впевнені, що ні. Ми, на жаль, також. У кожного є історія про сусіда, який отримує зарплату в конверті, а в довідці показує заледве мінімалку, чи навіть має кілька квартир, авто преміум-класу, золото і хутро, скуповує акції та нерухомість, але не має офіційного доходу, тому формально є малозабезпеченим і претендує на субсидію.
В розвинених країнах контроль за ефективністю та адресністю соціальних виплат реалізується двома шляхами: або механізми боротьби з шахрайством «вмонтовують» безпосередньо в систему соціального захисту, або проводять верифікацію. Або навіть застосовують обидва рецепти одночасно.
Така практика притаманна більшості цивілізованих країн, де уніфікована база дає можливість співставляти інформацію з усіх офіційних державних реєстрів, які фіксують соціальний, фінансовий та інші статуси отримувача допомоги. Для прикладу, Грузія в 2000-х роках, Греція та Австралія в 2010-х та багато інших країн створили централізовані електронні бази, що дозволили узагальнити дані різних відомств про одержувачів соціальної допомоги. Натиснувши на одну кнопку і ввівши одне прізвище, можна на підставі відкритих даних усіх держреєстрів отримати вичерпну інформацію про особу, котра має соціальні пільги, про її статус та право претендувати на той чи інший вид соціальної допомоги. Як показує міжнародний досвід, це дозволяє істотно скоротити рівень нецільового використання державних коштів. Для прикладу, в Індії у 2003 році верифікація житлової та кредитної програми показала, що відповідно 31,6 % та 53,5 % виділених за цими програмами коштів отримали шахраї; а Греція у 2011-2012 роках за результатами верифікації зупинила виплати соціальної допомоги та пенсій 200 000 осіб (2 % населення).
Такий шлях, можливо, більш ефективний, але він вимагає створення централізованих, стандартизованих та уніфікованих баз даних і водночас простої системи соціального захисту. А в Україні ситуація інша, тому нам зараз для забезпечення соціальної справедливості залишається тільки верифікація.
Верифікація – це банальна перевірка, чи дійсно державні кошти (кошти платників податків) отримують справжні пенсіонери та малозабезпечені, а не «паперові нужденні». Тобто це механізм підтвердження інформації, яку надає отримувач соціальної допомоги. У процесі вдається виявити одержувачів грошей за чужими загубленими паспортами, псевдочорнобильців, «переселенців», які продовжують жити на окупованій території Донбасу та інших «заповзятливих» пільговиків.
Про необхідність верифікації говорили ще від початку незалежності, і знадобилося 22 роки, щоби процес нарешті зрушив з мертвої точки. У 2016 році Мінфін дав старт масштабній війні з шахраями в сфері соціальних виплат та ініціював процес верифікації отримувачів соціальних допомог. План був амбітний: уніфікувати інформацію з різних реєстрів та баз даних, зіставити її, виявити зловживання і повідомити про це відповідні структури, щоб держава нарешті припинила годувати аферистів.
Минулого року Мінфін надав 7,5 мільйонів рекомендацій щодо перевірки близько 2,6 мільйонів унікальних отримувачів соціальної допомоги. Завдяки верифікації у 2017-2018 роках вдалося запобігти неефективному використанню щонайменше 14 млрд грн бюджетних коштів.
Сьогодні Мінфін впроваджує інформаційно-аналітичну платформу електронної верифікації та моніторингу, яка дозволить значно підвищити якість перевірок, забезпечить системну цільову аналітику соціального та фінансово-майнового стану реципієнтів та динаміку змін, а це дозволить підвищити якість планування видатків на соціальне забезпечення.
Щоб врегулювати основні правові та організаційні засади здійснення верифікації, Мінфін розробив законопроект «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», який на початку року був схвалений Кабміном і зареєстрований в парламенті за номером 9511. Цей закон потрібен, щоб остаточно врегулювати на законодавчому рівні повномасштабний аудит пільг, соціальних виплат і пенсій. Адже процес верифікації не є одноразовою акцією, він має йти постійно і поступово вийти на «промислову потужність». Після прийняття цього закону право отримання інформації для перевірок доцільності призначення субсидій та інших соціальних виплат буде закріплено за відповідним відомством раз і назавжди.
Крім того, в березні 2019 року між Мінфін та Державне агентство з питань електронного урядування України уклали першу угоду про підключення до системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта», що значно спростить та пришвидшить отримання даних для верифікації соцвиплат.
Я впевнений, що у людей з чистою совістю і здоровим глуздом немає сумнівів, що верифікація потрібна. Якщо є критерії відбору осіб, які мають право на соціальні виплати, то має існувати і процедура контролю щодо правомірного розподілу та використання цих коштів. І жодних ризиків для чесних громадян такі перевірки не становлять. Верифікація лякає (і це правильно!) шахраїв, які отримують соціальну допомогу незаконно. Ми в Міністерстві фінансів твердо переконані, що перевірка отримувачів наших з вами грошей є критично необхідною. Досить годувати шахраїв.
