У банків з’явилася можливість покращити свій підірваний суспільний імідж відіграючи конструктивну роль у пом’якшені поточної економічної кризи. Але оскільки COVID-19 сприяє прискоренню діджиталізації та реструктуризації сектору, їхнє майбутнє може незабаром стати більш невизначеним.
Цю статтю було вперше опубліковано Project Syndicate 9 липня 2020 року за посиланням. Переклад на українську мову – VoxUkraine. Перепублікацію повної версії тексту заборонено.
Коронавірусна криза виявила, що банки є не частиною проблеми, а частиною розв’язку. Наразі вони продемонстрували свою стійкість, здебільшого завдяки жорсткішим вимогам до капіталу та ліквідності, застосованим до них після світової фінансової кризи 2007-2009 років. Сьогодні багато урядів використовують банки для спрямування коштів домогосподарствам і компаніям, які постраждали від економічних наслідків пандемії.
Більш того, уряди надали банкам тимчасовий мораторій на запровадження жорсткіших нормативів і стандартів нагляду, щоб скоротити потенційну проциклічність заходів, упроваджених протягом останніх двох десятиліть, та уникнути кризи кредитування. Як наслідок, сьогодні банки мають можливість відновити репутацію пошкоджену під час фінансової кризи.
Але проблеми у них залишаються, частково через те, що криза різко збільшить обсяг непрацюючих позик. Більше того, як зазначається у нещодавньому звіті, співавтором якого є я, пандемія посилить вже існуючий тиск – зокрема, низькі відсоткові ставки та цифрову руйнацію – на прибутковість банків.
Діджиталізація зараз буде швидко розвиватися, тому що і банки, і клієнти зрозуміли, що вони можуть працювати та проводити операції віддалено в безпечний та ефективний спосіб. Зростання інвестицій в інформаційні технології внаслідок цього призведе до того, що багато розгалужених мереж банківських філій втратять свою актуальність швидше, ніж вони того очікують, особливо в Європі. Отже, необхідною стане глибока реструктуризація сектору.
Середні банки постраждають тому, що їм буде важко згенерувати економічну ефективність та інвестиції в ІТ необхідні у цій новій сфері. І хоча консолідація може стати виходом для банків, які опинилися у складному становищі, політичні бар’єри для транснаціонального злиття, скоріше за все, виникнуть у декількох юрисдикціях, оскільки уряди почнуть серйозніше захищати національні банківські системи. Наприклад, у Європі, де рівень банківського націоналізму доволі високий (за винятком Сполученого Королівства), внутрішня консолідація здається імовірнішою.
До того ж, банки можуть зіштовхнутися з новою хвилею конкуренції з боку тіньових банків і нових цифрових учасників ринку, які кидали виклик традиційній моделі банківського бізнесу ще до пандемії. У Сполучених Штатах компанії, що займаються фінансовими технологіями, або фінтех, зробили важливий прорив в іпотечному кредитуванні та приватних позиках. А на ринках, що розвиваються, “BigTechs” – великі цифрові платформи, такі як Alipay у Китаї – уже домінують у деяких сегментах ринку, таких як системи платежів.
Швидка цифровізація викликана карантинними заходами в рамках боротьби з COVID-19, показує, що темпи змін у банківському секторі можуть застати всіх зненацька. Це прискорення, у свою чергу, може пришвидшити запровадження різних форм цифрової валюти, у тому числі центральними банками.
За рахунок подальшого зниження бар’єрів для входу та виходу на ринок фінансових послуг, діджиталізація підвищить конкурентний тиск і в короткостроковій перспективі обмежить прибутковість чинних банків. Але її довгостроковий вплив є більш непередбачуваним, і залежатиме від структури ринку, яка врешті-решт встановиться.
Одним із можливих результатів може стати те, що декілька домінуючих платформ – можливо, дехто з нинішніх цифрових гігантів, а також деякі трансформовані банки – контролюватимуть доступ до фрагментованої клієнтської бази, яка перебуватиме у різних фінансових екосистемах. У цьому випадку клієнти реєструватимуть свої запити на платформі, а постачальники фінансових послуг конкуруватимуть за те, щоб ці запити виконати. Ступінь суперництва платформ та рівень обслуговування клієнтів буде залежати від витрат на перехід від однієї екосистеми до іншої: чим вони вищі, тим менш конкурентним буде ринок.
Банківські регулятори вже адаптувалися до умов постпандемічного світу через пом’якшення графіку впровадження вимог до капіталу. На додачу, цифрова руйнація вимагатиме від них балансування між стимулюванням конкуренції та інновацій та необхідністю підтримання фінансової стабільності.
Задля цього регулятори повинні забезпечити рівні правила гри та координувати пруденційне регулювання та конкурентну політику з інформаційною політикою. Це потребуватиме пошуку складних компромісів між стабільністю та цілісністю системи, ефективністю та конкурентоспроможністю, а також конфіденційністю.
Пандемія та її наслідки перевірять стійкість фінансової системи, а також регуляторних реформ, запроваджених після кризи 2007-2009 років. Перший звіт «Банківської Ініціативи» від IESE Business School за минулий рік каже, що ці заходи оздоровили банківський сектор, але певну роботу все ще необхідно провести, зокрема стосовно тіньового банкінгу.
Відповідь на поточну кризу розширить межі втручання центральних банків – особливо в Європі, де стійкість суверенного боргу набути актуальності у середньостроковій перспективі. Крім того, криза перевірить банківський союз єврозони, який залишається неповним без загального страхування депозитів.
У банків з’явилася можливість покращити підірваний суспільний імідж відіграючи конструктивну роль у пом’якшені поточної економічної кризи. Але оскільки COVID-19 сприяє прискоренню діджиталізації та реструктуризації сектору, їхнє майбутнє може незабаром стати більш невизначеним.
Хав’єр Вівес – професор економіки та фінансів у IESE Business School, є співавтором (разом з Еленою Карлетті, Стейн Классенсем і Антоніо Фатасом) звіту «Банківська модель бізнесу у пост-коронавірусному світі».
