У 2020 році на фінансування автомобільних доріг піде 70 млрд грн. Як це вплине на якість українських доріг та на їх обслуговування, розповідає Оксана Затворницька, керівник проєктів ТОВ «Ежіс Україна».
Звідки беруться гроші на українські дороги?
Розпорядником коштів на дороги є Державний дорожний фонд України, що наповнюється за рахунок акцизів та імпортних мит з транспортних засобів, шин та палива вироблених і ввезених на територію України.
У 2017 році КМУ визначив порядок використання цих коштів. Так, з 2018 року 60% фонду йде на фінансування доріг державного значення (розпорядником коштів є Укравтодор), 35% – на дороги місцевого значення (обласні державні адміністрації) та 5% – на безпеку дорожнього руху (Міністерство інфраструктури України).
Обласні державні адміністрації отримують кошти державного дорожнього фонду у вигляді субвенцій відповідно до протяжності (кількості км) автомобільної мережі в області. Усі невикористані облдержадміністраціями протягом року кошти повертаються назад до державного дорожнього фонду.
Кожна друга гривня (або 47% коштів державного дорожнього фонду) витрачаються на експлуатаційне утримання дорожньої мережі. Ці витрати включають очищення проїзної частини, відновлення розмітки, дорожніх знаків та бар’єрних обмежень на дорогах, зрізання рослинності для кращої видимості проїзної частини та зимове утримання.
Хто відповідає за утримання автомобільних доріг в Україні?
За автомобільні дороги в України відповідає декілька сторін:
- Укравтодор контролює дороги державного значення (42,8 тис км мережі);
- обласні держадміністрації відповідають за дороги місцевого значення (122 тис км мережі).
Переважну частку (до 2/3) дорожніх робіт зазвичай виконує Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», решту робіт (1/3) – приватні підрядні організації.
Діяльність ДАК «Автомобільні дороги України» є низькорентабельною, що не дозволяє компанії вчасно інвестувати в оновлення основних засобів. 3 2011 року компанія не купувала нової техніки та устаткування. Першу поставку нової техніки (комбіновані машини для зимового утримання) компанія отримала лише влітку цього року.
Які облавтодори мають спецтехніку?
Через невчасне прибирання снігу 14 листопада 2018 року сталося 1358 ДТП, внаслідок яких травмувалися 96 людей та ще 11 людей загиблі. Чи не буде повторення ситуації в цьому році?
За попередніми оцінками, до кінця року залишилися невикористаними 8 млрд грн дорожнього фонду. Саме за рахунок цих коштів Укравтодор та облдержадміністрації фінансуватимуть утримання в зимовий період. Торік для зимового утримання облавтодори (філії ДАК «Автомобільні дороги України») задіяли 900 одиниць спецтехніки, з них 822 одиниці – власний парк, а решта 78 – були орендовані (Довідка: окрім облавтодорів місцеві служби автомобільних доріг в декількох областях також залучають приватних виконавців). За даними YouControl, цього року лише Київоблавтодор набув 47 одиниць нової спецтехніки (46 піскорозкидувачів та 1 снігоочисник) КРАЗ-65055. Отже, на сьогодні загальний парк спецтехніки становить 869 одиниць, які за умови роботи в три зміни здатні розчистити 161,9 тис. км українських автомобільних доріг протягом 3-5 діб.
Згідно з інформацією YouControl, станом на 22-ге жовтня 2019 року лише чотири облавтодори (Дніпропетровська, Тернопільська, Чернігівська та Донецька області) мали на своєму балансі 440 одиниць спецтехніки. Завдяки цьому, за умови відсутності поломок техніки, області можуть прибрати сніг з власної мережі доріг протягом однієї-двох діб. Проте, як ми бачимо за даними публічних закупівель Prozorro, наразі лише Донецький та Тернопільський облавтодори придбали необхідні на 2019 рік обсяги паливно-мастильних матеріалів (ПММ). Чернігівський облавтодор у вересні оголосив закупівлі, проте торги не відбулися. Дніпропетровський облавтодор з квітня цього року не оголошував жодного тендеру на закупівлю ПММ.
Чому ефективність дорожніх витрат є низькою?
Як свідчать нещодавні дослідження, ефективність дорожніх витрат (зміна індексу якості доріг в розрахунку на 1 євро, витрачений на 1км автодоріг) в Україні є низькою порівняно з іншими країнами світу. Серед можливих пояснень таких розбіжностей можна зазначити про:
- відмінності структури витрат (в Україні менша частка коштів витрачається на будівництво, реконструкцію та капітальні ремонти);
- наявність структурних фондів ЄС, які співфінансують капітальні витрати на розбудову європейських транспортних коридорів.
Проте навіть якщо відкинути ці відмінності, в Україні ми бачимо чітку залежність обсягів фінансування виключно від протяжності автомобільних доріг. Такий підхід не дозволяє врахувати пріоритети, зробити наголос на більш інтенсивних (за кількістю користувачів) та зруйнованих ділянках автодоріг.
