На своєму засіданні 14 листопада уряд запропонував ВРУ розширити базу оподаткування Єдиного соціального внеску (ЄСВ), який складає 22%, з 15 мінімальних зарплат до 25, а також ввести регресивну шкалу відрахування податку та посилити відповідальність за несплату. Старша наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ірина Федець пояснює, чим небезпечні запропоновані урядом зміни.
Законопроект передбачає розширення бази оподаткування ЄСВ високих зарплат, посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення при сплаті єдиного соціального внеску.
Замість відшкодування Пенсійному фонду пільгових пенсій роботодавці платитимуть підвищений розмір єдиного соціального внеску. Запуск другого накопичувального рівня пенсійної системи, згідно законопроекту, переноситься з 2019 на 2020 рік.
У Міністерстві соціальної політики розраховують, що у такий спосіб вдасться додатково залучити до Пенсійного фонду 10 млрд грн.
У 2019 році дефіцит Пенсійного фонду зросте до більш ніж 166 мільярдів гривень – саме така цифра закладена у бюджет. Перед Україною, яка знаходиться у ситуації демографічної кризи, інтенсивної еміграції населення працездатного віку та значних обсягів тіньової економіки, стоїть потреба закрити цю прогалину.
Але затверджена урядом пропозиція Міністерства соціальної політики розширити базу оподаткування ЄСВ та посилити відповідальність за його несплату загрожує Україні зниженням інвестицій та втратою високооплачуваних кадрів.
Статистичні дані не показують, скільки людей в Україні отримують 25 чи більше мінімальних зарплат. Держстат лише наводить частку працівників із зарплатою понад 15 000 грн., яка влітку 2018 року складала майже 12%. Але статистика показує, що на підприємствах з іноземними інвестиціями середня зарплата майже вдвічі вища, ніж на суто вітчизняних підприємствах. Звідси можна зробити висновок, що додаткові стягнення ЄСВ можуть стати бар’єром для входу в Україну іноземного бізнесу, який працевлаштовує високооплачуваних працівників.
Професіоналів в Україні це може спонукати шукати кращих варіантів працевлаштування закордоном. В результаті, роботодавцям буде складніше залучати кваліфіковані кадри, а Україна так і не позбудеться іміджу країни з дешевою робочою силою.
Це популістичний крок уряду, який напередодні 2019 року виборці хотіли б бачити як альтернативу популістам. Міністерство соціальної політики виходить з міркувань збільшення надходжень у державний бюджет, але, очевидно, не враховує позиції бізнесу, який буде змушений фінансувати ці надходження з власних коштів.
А позиція бізнесу полягає у тому, що навіть після значного зменшення розмірів ЄСВ у 2016 році високі ставки податків залишилися важливою перешкодою для малих та середніх підприємств, які складають більшість бізнесу в Україні. І тому підвищення податків стане для них суттєвим тягарем.
Ще одна проблема полягає в тому, що вітчизняне законодавство дуже часто змінюється. Мінливість законів є перешкодою як для вітчизняних малих та середніх підприємств, так і для іноземних інвесторів, оскільки не дає їм можливості спланувати свою діяльність.
Враховуючи, що зараз форми зайнятості стають все більше гнучкими та різноманітними – розповсюджується контрактна робота, фрілансерство, самозайнятість – підхід уряду, який диктує умови диференціації оплати праці та нагороду керівникам підприємств, не бере до уваги того, що межі між професіями, а також між керівником та працівниками можуть бути не такими явними, особливо у стартапах чи у малому бізнесі. А жорсткі покарання за несплату ЄСВ зазіхають на особисту свободу громадян та не мотивуватимуть українців розпочинати свою справу і реєструватися як приватні підприємці.
