Угода про ЗВТ між Україною та Туреччиною може бути підписана найближчим часом. Про це заявляють як урядовці, так і дипломати. Найбільше питання у тому, на яких умовах буде підписана угода. З якими країнами вже маємо угоди про ЗВТ та чого слід чекати від нового партнерства – розповіла експертка з економічних питань Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень Тетяна Зосименко.
Структура експорту: що продаємо і кому?
Україна за роки незалежності уклала 17 угод про зони вільної торгівлі, які покривають 46 країн. Найбільша з них – між Україною та ЄС, також маємо угоду із Канадою, а у січні 2019 була підписана угода про ЗВТ з Ізраїлем, що незабаром має набути чинності.
Поширеною є думка про те, що укладення угод про ЗВТ є взаємовигідним для обох сторін – однак, в реаліях сучасного світу вигоди країни будуть залежати від рівня її технологічного розвитку. Наприклад, в Україні, попри прагнення налагодити виробництво конкурентоспроможної високотехнологічної продукції, АПК у 2018 році склав 40% у структурі експорту. У цьому контексті слід розглядати і вплив угод про ЗВТ на економіку України – динаміка сировинного експорту має тенденцію до вичерпання, а країна, що спеціалізується з постачання сировини відчуватиме ефект зменшуваної прибутковості.
Здобутки і невдачі України на експортному ринку
Незважаючи на те, що Канада та Ізраїль є доволі імпортозалежними країнами, вони не хочуть бачити на своєму ринку продукцію, що складає конкуренцію вітчизняному виробництву. Тож показовим є зростання дефіциту зовнішньої торгівлі України з Канадою вп’ятеро – загальний оборот товарів є незначним і коливається в межах декількох сотень мільйонів доларів.
З іншого боку, компанії, які традиційно експортували до РФ, почали переорієнтовуватися на нові ринки, зокрема і на ринок ЄС. Це допомогло компенсувати збитки після втрати російського ринку у 2014 році. До речі, дотримання вимог ЄС до продукції відкриває для українських виробників ринки США, Азії, Близького Сходу.
Повільно, але структура експорту змінюється: якщо у 2013 р. на сировину та напівфабрикати припадало близько половини експорту України до ЄС, то у 2018 році основу експорту становила перероблена продукція – зросла частка соняшникової олії. Нарощували обсяги продажів до ЄС і виробники молочної продукції, що стало можливим за рахунок впровадження європейських вимог до виробництва продукції тваринництва. До найбільш позитивних зрушень слід також віднести зростання поставок машин, обладнання та механізмів.
Що із Туреччиною?
Набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема ПВЗВТ, відповідно до умов Митного союзу між ЄС та Туреччиною, вже зараз забезпечує безмитний доступ української промислової продукції на турецький ринок. Натомість, наш ринок є відносно захищеним від масового ввезення дешевших та більш конкурентоспроможних виробів турецької промисловості. Зрозуміло, що така ситуація не задовольняє турецьку сторону, яка вважає такий стан торговельних відносин асиметричним на користь України.
Наразі торгівля з Туреччиною для України є профіцитною. У випадку створення ЗВТ на турецьких умовах, існує висока ймовірність посилення тенденцій на кшталт вивезення українського металобрухту для забезпечення сировиною турецьких електрометалургійних комбінатів. Зважаючи на вищу вартість промислової продукції порівняно з сільськогосподарською та слабшими позиціями українських товаровиробників, можна очікувати щонайменше на скорочення профіциту на користь Туреччини.
Натомість Україні були б вигідними умови ЗВТ, за яких вона б могла розкрити свій експортний потенціал у турецькому напряму за рахунок найбільш конкурентних позицій – сільськогосподарської та харчової продукції. Однак такий варіант підписання угоди, судячи з відголосків перемовин, видається малоймовірним. Туреччина активно захищає свій ринок від зовнішніх конкурентів, будь-то ЄС чи Україна, та наразі не демонструє готовності до компромісу.
Більше інформації будемо мати, коли з’явиться текст угоди.
Підсумовуючи, можна сказати, що угоди про ЗВТ не є панацеєю для української економіки і їх підписання не гарантує країні економічного дива. Скоріше, вони слугують дороговказом того, у якому напрямі рухатися вітчизняним виробникам задля дотримання win-win моделі зовнішньої торгівлі.
Більше того, враховуючи непередбачувану динаміку світових політичних та економічних процесів, результати угоди можуть бути взагалі неочікуваними для країн-підписантів.
Готуючи угоду про лібералізацію торгівлі з будь-якою країною, слід тверезо й об’єктивно оцінити можливості національної економіки, її потенційні здобутки та втрати від відкриття торговельних кордонів, а також відповідність положень майбутнього документа стратегічним інтересам держави.
