«Дайте нам інструменти». І дайте нам завершити справу
Beta

«Дайте нам інструменти». І дайте нам завершити справу

Photo: ua.depositphotos.com / palinchak
2 Травня 2022
FacebookTwitterTelegram
192

26 квітня 2022 р. на базі ВПС США в Німеччині зібралися представники понад 40 країн. Основною метою зустрічі було посилення та координація транснаціональних зусиль із допомоги Україні в питанні захисту від російської агресії. Події, що передували цьому, та події найближчого майбутнього у декого викликали занепокоєння. Прийшов час висловити думку українців.

22 квітня жменька німецьких інтелектуалів заохочувала німецький уряд і країни ЄС та НАТО припинити постачання українським військовим зброї та схилити уряд у Києві до припинення збройного спротиву. 24 квітня інша група інтелектуалів закликала німецький уряд і країни ЄС «постачати Україні […] важке та окремі види наступального озброєння, зокрема великі зенітні комплекси, догідні винищувачі, бойові кораблі та машини тощо». Також вони засудили «близькозорий егоїзм» Німеччини. А 29 квітня ще одна групка артистів кабаре і музикантів благала Олафа Шольца припинити надсилання важкого озброєння в Україну.

У своєму свіжому інтерв’ю знаний лінгвіст Ноам Хомський висловив експертну думку в царині геополітики і заявив, що єдиний спосіб зупинити війну, окрім поразки України, — «певне дипломатичне врегулювання». На його думку, умови, висунуті Україні Росією, полягають у «перетворенні України в аналог Мексики, [яка є] суверенною державою, що може самостійно визначати свою політику, без жодних обмежень, але не може приєднуватися до військових союзів із Китаєм».

Прикрістю для автора трансформаційно-породжуючої граматики повинно стати те, що русскіє супремасисти бажають перетворити Україну не на Мексику. Їхнє бажання — перетворити Україну на руїну. У нашій попередній колонці ми говорили про звірства, що постали перед поглядами солдат після звільнення сіл і містечок поблизу Києва. Путінферштеєрам варто нагадати, що перед поглядами «постали братські могили, тіла закатованих мирних українців та по-звірячому страчених цивільних». НАТО чи інші надумані загрози безпеці тут ні до чого (Гітлер був переконаний, що євреї вигадали комунізм у рамках підступного плану зі знищення Німеччини; нині Путін переконаний, що Україна існує з метою знищення Росії). Йдеться про зметення України з поверхні землі та викорінення всього українського.

На щастя, на кожного лівака-лінгвіста знайдеться лівак-біолог: видатний еволюційний біолог Ричард Докінз (він, до речі, увів в обіг поняття мему) у своєму Твіттері не припиняє підтримувати Україну і засуджувати російські воєнні злочини. Не так давно він поширив статтю із The New York Times, у якій Томас Фрідман запропонував «[підтримувати Україну] найліпшим озброєнням та навчанням, якщо вони захочуть витурити російську армію з кожного клаптика своєї території».

Найсвіжіший інформаційно-ракетний удар було нанесено 27 квітня. Тоді колишній консультант Кремля і автор книжки «Силач: Володимир Путін і боротьба за Росію» написав у шанованому виданні, що «розміри території під російським контролем […] збільшилися по суті вп’ятеро» і що «важливо розмовляти, радше ніж воювати». Вочевидь, він забув, що в 1939–41 рр. розміри контрольованої Німеччиною території збільшилися в декілька разів, але Великобританія не захотіла «розмовляти». Натомість вона попросила про «інструменти» ©.

Усі ці стрясання повітря створюють ілюзію існування якихось пропозицій мирного завершення війни. За інформацією Financial Times, після потоплення русского воєнного корабля «Москва» «Путін став проти будь-яких домовленостей. […П]ісля «Москви» він не виглядає переможцем, бо це було принизливо». Інший пріснопам’ятний шматок пропаганди в російському державному виданні стверджував, що «денацифікація [України] неодмінно буде і деукраїнізацією».

Цілком очевидно, що такі інформаційні атаки з-за порєбріка руками прихильників і корумпованих «лідерів громадської думки» триватимуть і надалі. На наше глибоке переконання, є сторона, чию думку варто вислухати. На кінець березня 95% українців вірили, що Україна зможе відбити напад Росії. На 6 квітня 2022 р. 80% українців відчували гордість за державу; 91% не підтримували тезу, що «росіяни та українці — це один народ»; а близько 80% респондентів тим чи іншим способом брали участь у захисті країни (від безпосередніх бойових дій до волонтерства). Навіщо? Для багатьох українців, безвідносно до мови спілкування, ця війна є національно-визвольною, можливістю вийти з тюрми народів, шансом здобути свободу.

І що далі? За словами нині популярного військового експерта Олега Жданова, існує тільки два способи завершення війни: або одна сторона капітулює, або інша. Усі альтернативи ведуть тільки до відкладених війн у майбутньому. Хтось повинен впасти. (Підказка: це буде Росія.)

Ми розуміємо, на чиєму боці інтереси зарозумілих пацифістів (наскільки простіше було б, якби Україна не чинила опору; нашу думку з приводу такого варіанту розвитку подій викладено тут). Але українці зробили інший вибір. У 1918 р. Українську народну республіку визнали декілька країн Центральної та Східної Європи, і ніхто не став на її захист від завоювання Червоною армією. Уперше в українській історії наші інтереси збігаються з інтересами Сполучених Штатів та їхніх партнерів по всьому світу (перелік країн-учасниць конференції в Рамштайні включає Австралію, Ізраїль, Кенію, Нову Зеландію, Південну Корею, Туніс і Японію). Для України з’являється можливість подолати агресора та уникнути нових буч, депортацій, голодоморів тощо. Якщо не зупинити путінську Росію в Україні, метастази рашизму поширяться, і ми справді станемо на порозі Третьої світової.

30 вересня 1938 р. Невілл Чемберлен сказав таке: «Любі друзі, удруге в нашій історії прем’єр-міністр Великобританії повернувся з Німеччини і привіз мир із честю». Завершальними словами цієї імпровізованої промови були: «Ідіть додому і добряче виспіться». Ми б хотіли попросити експертів із лінгвістики, колишніх кремлівських радників, «шрьодерів» і решту поетів-піснярів: ідіть уже додому. Ми сподіваємося, ви добряче виспитесь, поки Україна продовжить воювати за свою незалежність.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний