Депутати vs. наглядові ради: як політики брешуть і маніпулюють про реформу корпоративного управління

Реформа корпоративного управління, у рамках якої були створені наглядові ради, розпочалась у 2016 році. Наглядові ради повинні формувати стратегію розвитку держкомпаній, призначати менеджмент та оцінювати його роботу, обирати аудитора. Це знижує ризики політичного втручання та корупції на підприємствах. 

Утім, наглядові ради стали однією з улюблених тем для маніпуляцій та брехні від політиків. Народні депутати неодноразово заявляли, що наглядові ради — це «зовнішнє управління», мовляв, вони контролюють «потоки» на держпідприємствах, а іноземці у їхньому складі лише для того, щоб лобіювати інтереси транснаціональних компаній та отримувати величезні заробітні плати. Найбільше брехню та маніпуляції про реформу корпоративного управління поширюють депутати від «Батьківщини» (особливо Юлія Тимошенко та Олексій Кучеренко), ОПЗЖ та низка «слуг народу» (як-от, Ольга Василевська-Смаглюк та Максим Бужанський).

Інфоприводом для чергової хвилі критики наглядових рад стало повідомлення НАК «Нафтогаз» про збиток за результатами 2020 року. Збитки «Нафтогазу» виникли через борг регіональних газозбутових підприємств та ТЕЦ, а також через зниження цін на газ протягом 2020 року, тож це не провина керівництва чи наглядової ради. В цьому матеріалі ми пояснюємо депутатам (і всій зацікавленій аудиторії), чим насправді займаються наглядові ради.

Факт №1. Наглядові ради підвищують ефективність роботи держпідприємств

Створення наглядових рад — це незалежний нагляд за керівництвом підприємств, а отже — менше можливостей для нього працювати в інтересах олігархів чи політиків. Ймовірно для деяких політичних сил це невигідно, а тому народні обранці поширюють міфи про те, що доцільність існування наглядових рад не доведена.

Наглядові ради є в усіх підприємствах, у яких є інтерес значної кількості людей. Так, якщо підприємство хоче продавати частину своїх акцій на фондовому ринку, воно має створити наглядову раду, яка контролюватиме управлінців та захищатиме інтереси акціонерів. Це зроблено для того, щоб менеджмент підприємства мав стимули підвищувати прибуток підприємства (тобто дивіденди), а не власну винагороду. 

Доцільність існування наглядових рад доведена ОЕСР, на принципах якої базується реформа корпоративного управління держпідприємств. Мета створення наглядових рад – зменшення корупції на держпідприємствах. Простіше кажучи, аби вони працювали в інтересах головного акціонера – держави, а отже, платників податків, а не на кишені чиновників та олігархів. Наглядові ради також слідкують, щоб держпідприємства були ефективними та їхні збитки не доводилось покривати з бюджету (замість того, щоб, наприклад, профінансувати дороги, пенсії чи субсидії).  Крім того, функції наглядових рад — зробити управління держпідприємств прозорим, професійним та таким, що відповідатиме міжнародним стандартам. 

Факт №2. Іноземці в наглядових радах захищають інтереси держави Україна, а не транснаціональних корпорацій чи бізнесу

Присутність іноземців у наглядових радах має посилювати неупередженість та фаховість цих органів. Серед вимог до незалежних членів наглядових рад – професійні компетенції, бездоганна репутація та відсутність зв’язків із державними органами. 

Зрозуміло, що виконати третю умову іноземцям простіше, ніж українцям. Проте далеко не всі члени наглядових рад іноземці. Наприклад, у наглядовій раді «Приватбанку» четверо іноземців з дев’яти членів, «Укроборонпрому» — один із п’яти, а «Укрзалізниці» — троє з п’яти. 

Членів Наглядової Ради призначає та звільняє уряд, Верховна Рада або президент. Членів наглядових рад державних банків додатково затверджує Нацбанк.

Для підприємств, у яких частка держави перевищує 50%, незалежних членів наглядових рад відбирають на відкритих конкурсах, які організує Кабмін. Конкурсні комісії формують суб’єкти управління підприємствами (відповідні міністерства). Тобто фактично депутати, які стверджують, що наглядові ради є лобістами іноземних компаній, звинувачують міністерства в тому, що вони призначили до наглядових рад таких лобістів. 

Операційною діяльністю держпідприємств займається правління (яке також обирають за конкурсами), а не наглядова рада. Наглядова рада не може наказати менеджменту перерахувати кудись гроші. Загалом уся реформа корпоративного управління спрямована на те, щоб підвищити ефективність роботи держпідприємств і таким чином заощадити чи примножити публічні кошти.

Сьогодні не обов’язково фізично приїжджати в Україну, щоб брати участь у засіданнях наглядових рад. Іноземні члени наглядових рад, так само, як і громадяни України, виконують свої обов’язки та беруть участь у розвитку державних підприємств, стежать за роботою керівництва та реалізацією стратегій. 

У Конституції нічого не сказано про заборону чи дозвіл на присутність іноземців у наглядових радах. Аналогічно і в тексті закону, за яким проводилась реформа корпоративного управління, немає жодної згадки про заборону роботи іноземців у наглядових радах.

Факт №3. Високі заробітні плати дозволяють залучити до наглядових рад фахівців, які свою репутацію цінують більше, ніж можливість отримати хабар

Тезу про надто високі заробітні плати для членів наглядових рад політики використовують для того, щоб сформувати в населення негативне ставлення до реформи корпоративного управління. Депутати поширюють маніпуляції з порівнянням заробітних плат членів наглядових рад та, наприклад, витратами на лікарні чи зарплатами українців. Проте саме ефективна робота наглядових рад покликана припинити корупцію на держпідприємствах та збільшити надходження від них до бюджету (або знизити бюджетні витрати на них). 

Високі заробітні плати для членів наглядових рад та керівництва державних підприємств дозволяють залучати висококваліфікованих спеціалістів, у тому числі з приватного сектору, які сумлінно виконуватимуть свої обов’язки. А їхні обов’язки полягають у тому, щоб наглядати за менеджментом підприємства та формувати стратегію його розвитку.

До того ж, Із високою зарплатою членам наглядових рад не буде сенсу брати хабарі від бізнесменів чи політиків. Але водночас потрібен контроль та наявність покарання, якщо наглядова рада чи менеджмент зловживають своїм становищем. 

А от заява Анатолія Бурміча — це ще й типовий популізм від народного депутата. Хоча б тому, що на зарплати лікарям держава витрачає значно більше коштів, ніж на зарплати членів наглядових рад. Проте якщо державні підприємства працюватимуть ефективно, у бюджеті буде більше коштів, на зарплати лікарям та інші видатки.

Члени наглядової ради «Укроборонпрому» не отримують заробітну плату. Згідно з п.35 Статуту «Укроборонпрому» вони «працюють на безоплатній основі і не перебувають з Концерном у трудових відносинах». Заробітну плату отримують члени інших наглядових рад, наприклад, «Укрзалізниці» та «Нафтогазу».