Напередодні Дня захисників і захисниць України «Вокс Україна» поспілкувався із людьми, які відстоювали незалежність нашої держави на війні, а зараз кожен на своєму місці докладають зусиль для поліпшення якості життя суспільства. Двоє захисників і дві захисниці окреслили 5 ключових проблем державного управління, з якими вони зіштовхуються у своїй діяльності найчастіше.
Проблема №1 — людський фактор
До роботи у державному управлінні Ганна, Ярослав, Аліна та Ігор прийшли різними шляхами. Хтось, як-от Аліна та Ігор, пов’язав життя із політикою, обравши фах політолога для здобуття вищої освіти, хтось, як Ярослав, зацікавився державотворенням, працюючи у проєктах «Вокс Україна», а когось, як Ганна, переконали слова: «якщо до влади не заходитимуть патріоти, то замість них це робитимуть зрадники». Проте кожен і кожна з них одноголосно виділили людський фактор як основну перешкоду для розвитку держави сьогодні.
«Ключовою проблемою державного управління є люди, яких я поділяю на дві умовні категорії. Перша — це люди з числа старомодних, консервативних представників, які не готові дослухатися до сучасних політичних тенденцій, тенденцій ринку і залишаються законсервованими у своїх старих принципах та стереотипах. Друга категорія — це прогресивісти, як орієнтуються на західні приклади, на приклади заокеанських колег, але при цьому не враховують контексту і специфіки української політичної ситуації, що деколи грає з нами злий жарт», — зауважує Ігор Шолтис.
Думку Ігоря підхоплює Ганна Федянович: «Я депутатка у невеличкому містечку, Павлограді на Дніпровщині, з населенням лише 100 000 людей. У нас половина депутатів від партії «ОПЗЖ», спадкоємці регіоналів, і тому рішення приймати дуже важко».
«На мою думку, те, що такі люди, як я, вже змогли потрапити в політику, є хоч мінімальним, але впливом на держуправління, — ділиться Аліна Михайлова. — На жаль, формувати порядок денний та робити якісь масштабні проєкти, які можуть принести зміни, за цей рік я не змогла. На це вплинуло, в першу чергу, те, що на початковому етапі було втрачено довіру та й загалом команду (Аліна — депутатка від партії “Голос” — прим. авт.). Я такий собі “один в полі воїн”. Ти не можеш самостійно генерувати та впливати на policy (на політику — прим. авт.), однак те, що ти з позицією, принципами та цінностями вже там (у владі — прим. авт.), те, що дійсно тиск та вплив не вибивають з-під моїх ніг ґрунт — це і є, на мою думку, вже певні зміни, які хотілось би, щоб впливали на інших людей».
Проблема №2 — фінансування
Другою серед проблем, які потребують вирішення, захисники України називають фінансування. Причому, як вони вважають, криється проблема не стільки у нестачі коштів, як у не завжди обгрунтованій пріоритетності та корупції.
«Роблю все можливе, щоб медицина і освіта насправді були доступні, тим більше, що зараз є багато важелів впливу на ці сфери на місцевому рівні, у громадах. Виступаю за максимальне фінансування галузей. Для того, щоб наша країна була сильна і самодостатня, наші діти мають бути освіченими, добре знати історію, і головне — бути здоровими. Вважаю, що ті проблеми, які на сьогодні є в нашій освіті та медицині, можна вирішити шляхом належного фінансування та контролю рівня кваліфікації фахівців. Це — взаємопов’язані речі, які зумовлюють якість освітніх і медичних послуг», — розповідає Ганна Федянович.
Підхоплює тему Ярослав Шургот: «В окремих державних органах є проблеми з рівнем зарплат та матеріально-технічним забезпеченням робочих місць працівників (наприклад, застаріла техніка чи відсутність витратних матеріалів)».
Як яскравий приклад такого «фінансового маразму» Ярослав пригадує ситуацію у судах, де постійно не вистачає паперу, немає конвертів і марок для надсилання листів.
Вирішення проблеми фінансування захисники бачать в оптимальному розподілі уже наявних ресурсів, які виділяються на державні органи.
Проблема №3 — ухвалення рішень без попереднього аналізу
Ярослав Шургот звертає увагу на наступну проблему державного управління.
«Однією з основних проблем є відсутність використання аналітики під час ухвалення рішень (evidence-based policy). Буває так, що певний державний орган не вивчає питання, не з’ясовує, чи дійсно воно потребує вирішення, а бере і починає вирішувати, бо це спало комусь на думку», — пояснює Ярослав.
За словами Ярослава Шургота, проілюструвати це можна ситуацією навколо монетизації пільг. «В Україні багато і вже тривалий час говорять про монетизацію пільг. Мовляв, будемо виплачувати пільговим категоріям громадян певні суми на оплату проїзду у громадському транспорті. Далі розмов вирішення питання не зсунулося. І невідомо, чи хтось аналізував, чи виграє від монетизації держава, яка буде користь».
«Необхідно створити в кожному державному органі підрозділи, які будуть займатися проведенням досліджень у відповідних сферах», — наголошує захисник.
Аліна Михайлова додає: «З цим пов’язана і проблема відсутності реальних цілей на перспективу, як-от планів розвитку міст, які справді виконуються. Відбувається робота з латання дірок, а не з комплексного реагування на виклики. Та й по суті відсутня мотивація до реальних управлінських рішень. Для багатьох людей єдиним бажанням і досі лишається задоволення власних потреб і потреб свого близького оточення. Але це знову повертає нас до людського фактора».
Проблема №4 — вплив на владу ззовні
Порушують захисники і ще одну болючу тему.
«Часто державні службовці піддаються зовнішньому тиску приватних вітчизняних або закордонних патронів. Це свідчить про недосконалість управлінської системи, у якій присутні різні кланові підприємницькі групи, які володіють не лише медійним чи підприємницьким сектором, але й мають квоти на управління в державних органах», — акцентує Ігор Шолтис.
З Ігорем згодна Аліна Михайлова: «Так, не можна не враховувати існування так званих “сірих кардиналів”, величезний вплив олігархів та “рішал” на формування як державної, так і місцевої політики».
Проблема №5 — комунікація влади з громадськістю
«Органи влади у процесі ухвалення рішень, нормативно-правових актів, для обрання кращих шляхів вирішення ти чи інших питань та на всіх етапах розробки політик мають залучати громадськість та експертне середовище. Наразі ж відбувається так, що на розсуд громадськості та експертів дають уже готове рішення і запитують: вам окей?», — пояснює проблему Ярослав Шургот.
Як зазначають захисники України, вирішувати комунікаційну проблему потрібно комплексно на всіх рівнях влади. Підштовхнути до дій та надати необхідні інструменти зміг би прийнятий у першому читанні (ще у березні цього року — прим. авт.) проєкт Закону «Про публічні консультації». Поки що другого читання закон не дочекався.
Серед численних проблем сучасного державного управління в Україні люди з воєнним досвідом за плечима назвали п’ять головних: людський фактор, недосконале фінансування, ухвалення рішень без попереднього аналізу, зовнішній вплив та погану комунікацію влади з громадськістю. Усвідомлення проблем — це вже немало. Це вселяє віру в те, що зробити кращим державне управління вдасться. Адже люди, які зробили свій внесок на війні, ніколи не здаються і на мирній території.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
