Beta

Доля біткойну в Україні: чого чекати від Національного банку України

22 Серпня 2017
FacebookTwitterTelegram
133

Партнер фірми “Integrites” розглянув три основні сценарії нормотворчих дій щодо криптовалют від українських регуляторних органів, в першу чергу, Національного банку України.

З двох найпопулярніших доктрин / юридичних теорій грошей (металічної та номінальної), у криптовалюти, зокрема, у Bitcoin (біткойн, BTC), Ethereum є елементи обох. З одного боку, вартість чи собівартість криптовалюти – візьмемо для прикладу BTC – забезпечено потужностями із розшифрування та генерації кодів (блоків), а тому її вартість повинна зростати із кількістю операцій; нерегулярними чинниками здешевлення є:

  • зниження вартості шифрувальних потужностей, передачі та зберігання даних;
  • зниження вартості енергоресурсів, необхідних для роботи шифрувальних потужностей та передачі даних; та
  • збільшення кількості miner-ів(ок) до певного оптимуму (зокрема, якщо винагорода буде не у відсотках а в абсолютному значенні).

З іншого боку, криптовалюта – це продукт договору (fiat / convention) і може втрачати довіру, а отже й вартість. Таке можливо, якщо всі припинять ним користуватися (наприклад, алгоритми обчислень принципово зміняться (як тоді, коли ПК замінив калькулятор) чи користування не буде загальнодоступними, чи кількість каналів звязку в Інтернет буде обмежено.

Зрештою, із зростанням коду, який відображає кількість операцій із одиницею валюти, він може перейти в розряд колекційних як з точки зору «металічної» так і номінальної точки зору, оскільки було б незручно в роздрібній торгівлі приймати, наприклад, 0.000000001 Bitcoin, який дорівнюватиме 10 грн. 50 коп., а miner-(к)ам величезну кількість подібних операцій.

Оскільки діяльність та обіг не врегульовано, така можливість є відкритою без відповідальності, позитивної чи негативної, з боку попереднього власника криптовалюти та miner-а/ки.

Можемо передбачити три основних сценарії нормотворчих дій національних регуляторних органів, в першу чергу, Національного банку України.

  • Послідовне втілення оприлюдненої позиції НБУ у «роз’ясненні» 2014 року:

10 листопада 2014 року (точніших даних у автора нема) на офіційному сайті Національного банку було розміщено інформацію, що криптовалюта, зокрема, Bitcoin, є грошовим сурогатом, себто «документ[ам]и у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей» – визначення ст. 1 Закону про НБУ від . Отже, дивись ч. 2 ст. 32 Закону про НБУ – на території України «використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються».

Послідовність та спадковість є істотними принципами регуляторної діяльності, оскільки йдеться про забезпечення справедливості чи, формальніше, юстиції де однакове застосування правил в однакових ситуаціях є неодмінним показником неупередженості. Проте чинний склад керівництва НБУ вже неодноразово рішуче переглядав неефективні політики та правила, навіть із довготривалою попередньою практикою, змінював невірні парадигми регулювання, у тому числі виправляв власні помилки; в цьому ж випадку анонімність та неофіційна форма висловленої позиції стримують регулятора ще менше.

До того ж, означену раніше позицію не можна визнати логічно задовільною: згідно з нею, використання криптовалюти є забороненим остільки, оскільки відповідні види криптовалюти (Bitcoin, Etherium, onecoin тощо) не визнано валютними цінностями.

Тому, за буквальним тлумаченням статі 32 випуск та обіг криптовалюти як грошового сурогати  – на відміну від випуску та обігу грошових одиниць – на території України не заборонено, допоки таку криптовалюту не пропонують / приймають для  розрахунків. Mining (надання потужностей для обчислення коду) можна розуміти як резерви для забезпечення криптовалюти – вона коштує приблизно стільки, скільки необхідно ресурсів для підтвердження угод; обігом без платежів можна вважати й діяльність бірж з обміну однієї криптовалюти на іншу, а також, із певними застереженнями – на валюту України чи інших країн – у такому разі, засобом платежу є відповідна валюта (емітована державою), а криптовалюта – базовим активом для обміну. Водночас, отримання miner(к)ами криптовалюти за операцію з підтвердження справжності – така собі переробка давальницької сировини – може вважатися забороненою.

Особливо уважні читачі, отже, мусять також запитати  – якщо сурогат визначений як грошові знаки, чому він не є грошовою одиницею для цілей статті 32? Або ж, під практичним оглядом, яким є режим випуску й обігу на території України криптовалюти як грошового сурогату?

Наполегливе заперечення Національним банком можливості застосування криптовалюти в господарському обігу / для платежів призведе (як вона призводила досі) до:

  • офшоризації легальних угод із криптовалютами;
  • чорного ринку для угод з обміну криптовалют на товари (роботи, послуги) та сірого ринку для угод обміну між криптовалютами чи mining в Україні; та
  • відповідне звуження інвестиційної бази для операцій фінансових установ та інших інвестиційних інституцій на відкритих ринках.
  1. Зміна парадигми на таку, що включає криптовалюти в об’єктивну реальність ринків капіталу

За свідомого вибору відкритості до світу та малообмежених каналах комунікацій, зокрема, в Інтернеті, нормотворчість України є вторинною чи третинною. Ми не можемо заперечити принципову можливість світового пріоритету України в законодавчих іноваціях, але прагматичнішим є припущення, що це малоймовірно.

Відповідно, Україні слушно адаптувати законодавство інших відкритих економік, у першу чергу, держав-членів ЄС, з якими вона прагне інтегруватися у спільному економічному і законодавчому просторі.

З огляду на мету вище, в законодавстві України слід вирішити наступні завдання:

  • визначити віртуальні валюти (до них належатимуть і електронні гроші), зокрема, криптовалюти. Таке визначення не повинно суперечити визначенню ЄС, зокрема, з огляду на Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС;
  • встановити мінімальні вимоги з прозорості правил випуску, балансування попиту й пропозиції в обігу віртуальних валют для їх розмежування з пірамідами;
  • поширити вимоги фінансового моніторингу на операції з використанням віртуальних валют, в тому числі:
    • ідентифікацію сторін до встановлення ділових відносин
    • перевірку змісту та цілі операції;
    • можливість зупинити підозрілу операцію;
    • обов’язки з повідомлення про підозрілі операції та розкриття інформації перед органами фінансового моніторингу;

Визнання легальних операцій з віртуальними валютами, повинно просуватися у загальній парадигмі «віртуальної особистості» (virtual identity), до якої б увійшли і дистанційні торговельні практики (продаж товарів, Інтернет і телефонний банкінг, дистанційна ідентифікація особи, контекстна реклама та маркетинг в Інтернеті, обробка персональних даних програмним забезпеченням (переглядачами, порталами, електронними пристроями) тощо).

Оскільки, інститут віртуальної особистості, на жаль, є відсутнім, ми сподіваємося, що запровадження інституту віртуальних валют підштовхне до розробки цілісної доктрини й відповідної нормотворчої діяльності щодо правоздатності й правоспроможності осіб та субєктів господарювання у віртуальній реальності.

Спеціальне законодавство України щодо криптовалют може розвиватися двома шляхами:

А) визнання криптовалюти «активом», «товаром» чи «послугою», себто ліквідною цінністю, але не «валютною цінністю», що потягне за собою такі наслідки:

  • буде легалізовано обіг криптовалюти (оскільки переказ криптовалюти не є переказом), внаслідок чого легальні гравці сприятимуть запровадженню доброчесних практик та витісненню й викриттю протиправної діяльності на ринку;
  • НБУ перекладе відповідальність за регулювання на
    • Нацфінпослуг, який повинен буде визначити позицію з таких питань
      • чи становлять mining та онлайн-платформи фінансову послугу,
      • чи є криптовалюти різновидом фінансової піраміди
    • ДФС: оподаткування операцій з криптовалютами, зокрема ПДВ, та
    • органи захисту прав споживачів:
      • необхідні межі інформування учасників (споживачів) щодо наслідків операції;
      • недоброчесні практики в договорах щодо випуску та обігу криптовалют;
      • мінімальне документарне оформлення операцій; та
    • правоохоронні органи: випадки шахрайства та втручання в електронні системи.
  • Мінфін повинен буде запровадити правила щодо емісії обліку криптовалют та операцій з ними.

Зазначимо, що досвід інших країн з регулювання криптовалют, на який п. Чурій, заступник Голови НБУ посилався у нещодавній заяві та проект закону «Про валюту», нещодавно розроблений НБУ та запропонований до громадського обговорення, роблять цей сценарій найімовірнішим.

Б) визнання віртуальної валюти чи криптовалюти «валютною цінністю»:

Термін “валютні цінності” зараз визначає ст. 1 Декрету про систему валютного регулювання і валютного контролю, який включає до них банківські метали, валюту України, іноземну валюту та номіновані у будь-якій з таких валют платіжні документи і цінні папери. Отже криптовалюту від інших валютних цінностей відрізняє відсутність номінального еквівалента в іншій валюті (очевидно, це можна виправити); або, з іншої перспективи кінця, одиниця криптовалюти – блок кодів – може бути фінансовим документом (див. попередній підрозділ (А) вище але не визнаватися при цьому валютною цінністю.

Крім зазначеного тут та у розділах вище законодавства, яке потрібно змінити для повної інтеграції криптовалют до операцій із валютними цінностями, необхідно також розглянути зміни до закону про платіжні системи та переказ коштів в Україні, оскільки горизонтальна система підтвердження угод з криптовалютами може мати клірингові чи обмінні платформи, але такі заклади не можуть бути єдиними чи центральними, які впливають на всю систему. Платіжні операції з криптовалютою краще описуються парадигмою ринку, учасники якого водночас є інфраструктурою; себто ринок вперше є тотожним інфраструктурі – цілком відповідно до механізму об’єктно-орієнтованого програмування, «згідно з яким дані й код виконання зберігаються разом в одному місці, яке називається об’єктом». Отже, небезпідставним буде регулювання кожної криптовалюти як ринку, замість традиційно роз’єднаних вимог: до суб’єктів, до інфраструктури, до операцій.

Більше з тим, визнання криптовалюти валютною цінністю, на наш погляд, неможливе без визначення додаткових умов діяльності фінансових установ у цій царині:

  • щодо фінансових гарантій обміну криптовалюти у відносинах з неінституційними інвесторами (курс гарантованого обміну може бути змінним, але відповідно до розумних принципів);
  • застосування вимог, що поширюються на установи з переказу коштів (зараз це ліцензія та відповідність ліцензійним вимогам);
  • технічні параметри платформ («бірж») які здійснюють конвертацію між валютами, т.ч. між віртуальними – т.ч. пороги для запобігання шахрайству (багатоканальний зв’язок, відсікання країн з цензурою Інтернета, алгоритми запобігання втручанню (т.ч. використання blockchain), стимулювання конкурентного середовища серед miner-ів/ок тощо);
  • умови випуску й обігу криптовалюти, які знеохочують (передбачають відповідальність за) припинення діяльності miner-а/ки – а не лише стимулюють цю діяльність.

Слід зазначити ще такий під-сценарій. НБУ може визначити віртуальну валюту (криптовалюту) як «валютну цінність», але іншу, ніж «валюта», наприклад – інвестиційний обєкт / актив. В такому разі, врегулювання операцій з криптовалютою на організованих ринках належатиме до відповідальності НКЦПФР і від останнього залежатиме, чи він становитиме ще один регульований ринок. Крім того, неодмінно постане проблема оподаткування ПДВ операцій із поставки криптовалюти та операцій з клірингу чи mining (підтвердження справжності).

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний

Що читати далі