Досвід медреформи на місцях. Винники, Львівщина

Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих імені Юрія Липи готувався до реформи вторинної і третинної ланки медицини. Проте COVID-19 завадив у цьому – госпіталь переформатували у «ковідну» лікарню.

Як відбувався процес трансформації, його вплив на працівників та плани закладу на майбутнє – про все це розповів генеральний директор госпіталю Максим Прикупенко. 

Основний напрямок роботи госпіталю – лікування та реабілітація учасників бойових дій. Впродовж останніх років кількість звернень стабільно зростала, а з нею і обсяги роботи. В рамках Програми медичних гарантій лікарня підписала контракт з НСЗУ на 9 пакетів послуг. Не обійшлось і без скорочень: було зменшено штат стоматологічної служби до двох працівників. 

«Готувалися, дійсно, до реформи. І пандемія внесла свої корективи», – каже Максим Прикупенко. Тож у 2020 році закладу довелось відкласти старі плани і почати екстрений процес перекваліфікації в інфекційну лікарню. Почали з аналізу приміщення: оцінили масштаби будівлі, розілили її на «червону» та «зелену» зони, розробили логістику для пацієнтів та медичних працівників. Необхідні ремонтні роботи проводили власними силами. Шляхом спроб та помилок створювали необхідний для роботи простір. Навіть переймали досвід у колег-інфекціоністів та консультувались з епідеміологами. Згідно з рекомендаціями МОЗ, людей старшого віку та із хронічними захворюваннями не залучали до роботи. Хоча багато з них були готові працювати з ковідними хворими. 

Роботу організували бригадним методом: 2 на 2 тижні. Тобто два тижні медперсонал працював, наступні два – відпочивав. Після двотижневої роботи передбачався карантин, працівники здавали ПЛР-тест і вже після результатів поверталися додому. У період очікування вони залишались у лікарні. Більше того, через обмеження руху громадського транспорту частина персоналу проживала у госпіталі увесь час. Бо іншого способу дістатись на роботу просто не було.  

Увесь штат, задіяний у лікуванні ковідних хворих, отримував і отримує передбачену законом доплату в розмірі до 300%. 

Умови праці в ковідній лікарні важкі. Значні незручності несе спецодяг – маска, окуляри, бахіли та повністю закритий комбінезон – особливо при роботі в реанімації. Згодом до роботи в лікарні за власним бажанням на позиції медсестер та медбратів були залучені студенти старших курсів. Вони продовжують працювати і зараз.

І поки одна частина медперсоналу інтенсивно працює, інша – майже рік сидить без роботи. Це стосується тих, хто спеціалізуються на наданні реабілітаційних послуг. В госпіталі вже відновили роботу кількох відділень, проте цього не достатньо. Головною перепоною є те, що Львівська область, в якій розташована лікарня, знаходиться у «помаранчевій» зоні. Це значно звужує сферу дії госпіталю. Зокрема, заборонена планова госпіталізація. 

Але ж, як зазначає Максим Прикупенко, чимало людей потребують постковідної реабілітації. І госпіталь має всі ресурси для того, щоб її надавати. Насправді, у госпіталю є база для проведення різної реабілітації: від «ковідної» до психологічної. Тому генеральний директор має надію, що найближчим часом  умови дії лікарень у «помаранчевій» зоні будуть переглянуті. Зокрема, з’явиться можливість відновити роботу реабілітаційних відділень. Можливо, за допомогою такої ж системи прийому за результатами тестування, яка діє зараз в інших відділеннях. Бо на сьогодні склалася така ситуація, у якій ні отримати ні надати необхідну реабілітаційну послугу неможливо. 

Детальніше про зміни в медичній системі, хиби та успіхи на місцях дивіться у наступних відео VoxCheck. Серія документальних відео про медичну реформу з українських регіонів підготовлена за підтримки Internews (за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)) та Міжнародного фонду Відродження в рамках проекту «Де реформа?».