Одіозна марихуана: медійники розказали про свої епічні помилки

Переплутані прізвища, посилання на фейкові аканути в соціальних мережах, помилки автоматичного перекладу — такі фейли надовго закарбовуються в пам’яті медійників. На майстер-класі «(Не)епік-фейл» редактори й журналісти NV.ua, VoxCheck, «Інтерфакс-Україна», «The Бабель» і «Медузи» розповіли, на яких помилках вони вчилися.

Дивіться, що каже першоджерело

Лінощі пошуку першоджерела — основна причина більшості помилок редакцій, які працюють не «в полі». Так вважає головна редакторка NV.ua Юлія МакГаффі, яка розказала про кілька фейлів.

Наприклад, 12 листопада на сайті з’явилась новина про те, що в Україні видали ліцензію на виробництво продуктів з марихуани. Новину зробив відділ «Бізнес» з посиланням на невеликий нішевий сайт. Потім її прочитали журналісти з «Радіо НВ» і зробили великий сюжет. Оскільки редакція видання конвергентна, то сюжет адаптували для сайту. «Ми зганьбилися тричі. Коли я це усвідомила, то дуже сильно почервоніла… Наприкінці року у всіх видань бюджетування і не встигаєш слідкувати за всім», — сказала пані МакГаффі.

Черговим провалом пані МакГаффі називає новину з посиланням на журналістку російської газети Вікторію Івлєву. Та в серпні повідомила, що «Сенцова, здається, врятовано». «Була ніч, перевірити інформацію можливості, за великим рахунком, не було. Ми написали заголовок, вказавши, що це слова російської журналістки… Коли виявилося, що неправда, це дуже сильно вдарило по психіці», — розповіла вона.

Ще однією причиною фейлів редакторка називає соціальні мережі, які зараз стали мало не головним джерелом інформації. У 2015 році, коли Міхеїла Саакашвілі призначили головою Одеської облдержадміністрації, почали з’являтися повідомлення з його заявами з посиланням на, як виявилося, фальшивий акаунт політика у Twitter. Редактор NV.ua не перевірив першоджерело, бо брав новину з «Радіо Свобода», яке вважав надійним.

Перед публікацією перевіряйте точне значення слів

Редакторка проекту VoxCheck Олена Шкарпова каже, що свого часу назвала банкіра Романа Сазонова «одіозним». Після цього він зателефонував їй і запитав, чи вона знає, що означає цей епітет. Пані Шкарпова думала, що це щось на кшталт «відомого». Хоча насправді одіозна людина — це та, яка викликає до себе негативне ставлення, неприйнятна. Після цього пані Шкарпова завжди в словнику перевіряє значення слів, які хоче використати у своїх текстах.

Інша помилка була вже з практики фактчеку. Колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, коли прийшов на цю посаду, не раз говорив, що на рахунках Держказначейства не було грошей. Він озвучував суму в 108 тис. гривень. «Ми пішли на сайт Держказначейста, де була інформація про мільйони в лютому та березні того року. Написали, що Яценюк збрехав. Після цього нам телефонувало багато людей і радили зробити запит у Держказначейство. І на наш запит надали інформацію, що був провал у дні, коли Янукович утікав. Одразу після цього в Держказначействі майже не було грошей і сума в 108 тис. виявилася правдивою», — каже Олена Шкарпова.

Залучайте фактчекерів

Спецкореспондент російського сайту «Медуза» Ілля Жегульов розповів про свій досвід роботи в російському бізнес-журналі Smart Money. Це видання претендувало на звання якісного та аналітичного, тому вирішило оголосити конкурс із пошуку в журналі фактологічних помилок. Переможець отримував грошовий приз. Один чоловік у кожному номері знаходив украй багато помилок і щоразу вигравав. Зрештою, редакція вирішила найняти його на роботу фактчекером.

Інакше перевірка фактів побудована в журналі Forbes, де Ілля Жегульов працював п’ять років. «Там тобі рандомно дають текст колеги і ти маєш витратити день-два на пошук у ньому помилок. Потім ви разом з автором проходитесь по всіх записах, перевіряєте кожен факт», — каже він. Але такий підхід, звісно, неможливо застосувати до новин.

Пан Жегульов вважає, що особисто його найбільшим недоліком є неуважність. Він часто плутає прізвища, але редактори встигають це відстежувати. Якось він повеселив редактора, коли почав писати текст про одного олігарха, а з середини матеріалу «переключився» на іншого. «Не смішно було, коли не дочув і не перевірив прізвища загиблого після падіння літака. Згодом виправили, але його родичі були не раді такому повідомленню. Із помилками в таких ситуаціях будьте вкрай обережними», — радить він.

Будьте уважними з фото й автоматичним перекладом

Дмитро Кошовий, заступник директора інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна», розповів про помилку 1996 року. Тоді був убитий український бізнесмен та політик Євген Щербань. Але газета «Фінанси України», у якій працював пан Кошовий, на першій шпальті дала фотографію іншого політика — Володимира Щербаня. Довелося передруковувати тираж.

Зараз він каже, що і в «Інтерфакс-Україна» часто бувають помилки зі світлинами. Приміром, коли падає літак, то ставлять зображення іншого літака тощо.

Великий фейл трапився й нещодавно, коли агентство повідомило, що Білл Гейтс став співінвестором компанії «Кернел». Але при детальному аналізі виявилося, що це був не Білл Гейтс, а український нардеп Віталій Хомутинник. Справа в тому, що фонди і в Гейтса,і в Хомутинника називаються однаково — Cascade Investment. «Робота з перевірки фактів була проведена недостатня. Звісно, треба було писати запит. Текст здали поспіхом і це не виправдовує таких помилок», — каже Дмитро Кошовий.

Часто помилки трапляються через використання програм для перекладу. Якось у новині про голову облджержадміністрації в російському слові «председатель» пропустили літеру, а програма переклала українською як «зрадник». Потім зі Львова дзвонили в «Інтерфакс-Україна» і просили виправити.

Що робити з помилками

Катерина Коберник, шеф-редакторка сайту «The Бабель», розповіла, що вони теж «купилися» на новину про виробництво в Україні марихуани та її можливу легалізацію. Але виявити каверзу було непросто. Про те, що це не реальна новина, а лише плани компанії, йшлося наприкінці розширеного прес-релізу. «Такий прес-реліз “про майбутнє” я бачила вперше», — зауважила пані Коберник. Згодом видання опублікувало матеріал «Канадська компанія збрехала, що отримала в Україні ліцензію на торгівлю продуктами з марихуани», де роз’яснило, чому поширена інформація не відповідає дійсності.

Редакторка каже, що саме такі тексти, де не просто спростування, а роз’яснення можуть набрати переглядів. Проте новини, де сайти просто зазначають, що раніше поширена інформація не відповідає дійсності, мало цікаві читачам. Вона також вважає, що репутаційні втрати від публікації неправдивої інформації значно більші в нішевих видань: у них є невелике ядро аудиторії, яке має вищі вимоги. Натомість на сайти з десятками мільйонів переглядів люди приходять з різних каналів і часто у великому потоці інформації неякісні новини губляться.

За суттєві фейли виданням доводиться вибачатися й оприлюднювати спростування. Але дрібні помилки з сайтів зазвичай просто прибирають без пояснень, розповіли редактори.

За словами Катерини Коберник, за помилки в новинах вона зазвичай нікого не звільняла. Проте під час її роботи в TSN.ua був випадок, коли редакторка стрічки новин не змогла пояснити, як з посту людини про те, що він гетеросексуал, у заголовок винесли про те, що він гомосексуаліст. Тоді цю працівницю звільнили.

Дмитро Кошовий зазначив, що зараз значно збільшився потік інформації, а перевірка даних потребує часу. «У цьому потоці інформації в соціальних мережах, в агрегаторах, необхідного часу немає. Через цей тиск оперативності в нас частка помилок і виправлень виросла. І хоч це тяжко, але я закликаю своїх журналістів дотримуватися стандартів. Усі новини ми все одно не напишемо, а репутація вартує більше», — каже він.

На думку заступника директора «Інтерфакс-Україна», нині в журналістів змінюються завдання. Якщо раніше вони мали першими донести інформацію, то з появою соціальних мереж, головною їхньою функцією стає перевірка даних. «Заради цього, — каже пан Кошовий, — автора будуть читати, і це відрізнятиме його від усіх інших людей, які пишуть пости у Facebook».