Ефективне навчання добровольців може врятувати Україну від знищення її соціального капіталу

Тепер Україна та її партнери мають створити умови для розвитку ефективного та стійкого національного спротиву на основі волонтерів. Для цього потрібне адекватне всебічне навчання учасників руху національного спротиву та чітке розмежування функцій регулярної армії та територіальної оборони. У цій статті ми розглядаємо ключові проблеми тероборони та національного спротиву, вирішення яких сприятиме розбудові справді ефективного спротиву в Україні.

В рамках українського закону про національний спротив загони тероборони (як резервісти, так і добровольчі формування) – це ключові елементи спротиву. Передбачалося, що вони стануть добре навченими локалізованими силами, які працюють на територіях, де зареєстровані. Тероборона мала сенс, оскільки була місцевою та спроектованою, щоб підтримувати роботу регулярної армії та організовувати місцевих мешканців для захисту своїх територій від російської агресії. Чинна версія закону передбачає, що загони ТрО працюють лише на визначених територіях поза зоною бойових дій до приходу сил регулярної армії (стаття 1, ч. 2 Закону про основи національного спротиву).

Нещодавно до Закону внесли зміни, які загрожують первісній ролі тероборони як елемента національного спротиву у її справжньому, місцевому, сенсі. Так, законопроект 6521 (поки не підписаний Президентом) дозволяє відправляти осіб, які служать у ТрО, до зон бойових дій далеко від території їхньої реєстрації. Якщо закон набере чинності, загони тероборони де-факто перетворяться на піхоту регулярних сил ЗСУ. Це негативно вплине на розвиток руху національного спротиву.

Поруч із концепцією територіальності ТрО, інша ключова концепція Закону про національний спротив – це навчання українців національному спротиву. Це необхідно для збереження життя українців та держави в цілому. Однак, наразі тренування повністю не розгорнуте. Більш того, відсутність співпраці між Силами спеціальних операцій України, керівництвом Тероборони та фахівцями з цивільно-військової співпраці (Civil-Military Cooperation, CIMIC) та цивільних справ та міжнародними партнерами України створює ризик обнулення ефективного національного спротиву.

За результатами спілкування з понад 10 стейкхолдерами (народними депутатами, керівниками та волонтерами територіальної оборони), ми з’ясували, що неналежне розуміння деяких положень профільної нормативної бази, відсутність ефективної координації та підготовки учасників руху національного спротиву підривають розвиток ефективної системи національного спротиву. Це призводить до (1) зниження рівня обороноздатності та підвищення ризиків для територіальної цілісності України та її громад; (2) значно вищих рівнів загибелі та поранень через випадкову мобілізацію громадян без узгодження з їхньою професією та спеціалізацією та (3) послаблення територіальної оборони через недосконалість системи добровольчих формувань територіальних громад.

Протягом цієї кривавої війни необхідно ефективно навчати мобілізований “золотий” соціальний капітал України відповідно до індивідуальних спеціалізацій і талантів українців. Далі ми обговорюємо дві ключові проблеми національного спротиву – територіальність та тренування – більш детально. Ми надаємо рекомендації щодо того, як поєднати законодавчі норми та практику для досягнення найбільш ефективного використання загонів тероборони.

Проблема № 1: локалізація Добровольчих формувань сил Територіальної оборони ЗСУ

Закон України “Про основи національного спротиву” набрав чинності лише 1 січня 2022 року, й не без скандалу. Надто пізно, щоб забезпечити професійне навчання сил національного спротиву, зокрема тероборони, до початку повномасштабної російської агресії проти України. Втім, закон створив основу для всеохопного політичного, цивільного та воєнного підходу до ефективної організації комплексного спротиву України кремлівському терору.

27 січня 2022 року парламент ухвалив зміни до Закону про національний спротив, які відділяють тероборону від місцевих територій, бюджетів та адміністрацій (а саме, бюджет та закупівлі національного опору засекречуються та передаються Міноборони, місцева влада більше не затверджує командирів Добровольчих формувань територіальних громад, а на добровольців розповсюджуються Статути та профільна нормативна база ЗСУ).

Тенденція на дистанціювання ТрО продовжилася три місяці потому. 3 травня 2022р. парламент ухвалив зміни до Закону про національний спротив, дозволивши відправляти добровольчі загони ТрО на передову далеко від їхніх районів чи областей. Якщо Президент підпише цей закон, загони тероборони фактично стануть регулярними піхотними частинами ЗСУ.

Втім, цей закон лише “наздоганяє” реальність. Хоча зміни поки не підписані, тисячі “добровольців”, які підписали контракти з теробороною, вже відправилися далеко від місць, де вони живуть. Можна лише уявити подив деяких із них, коли вони дізналися, що можуть потрапити на передову раніше за другу хвилю мобілізованих до ЗСУ.

25 травня була створена петиція “Порушення закону України “Про основи національного спротиву”. Вона закликає Президента та КМУ вивести добровольців тероборони із зони бойових дій та не підписувати законопроект 6521, який дозволяє відправляти їх туди. 

Важливо розрізняти загони Територіальної оборони ЗСУ та Добровольчі формування територіальних громад. Існує два типи контрактів територіальної оборони. Обидва добровольні, але між ними є істотна різниця. Контракт першого типу підписують резервісти чи люди, які мають військовий досвід, на три роки. Цим особам платять, і вони погоджуються служити в частинах тероборони як контрактники ЗСУ. Інший тип контракту підписують громадяни, які записуються до Добровольчих формувань територіальних громад. Ці люди цивільні, їм навчання потрібне найбільше. Їхній контракт також на три роки, але не оплачується і може бути розірваний у будь-який момент. Ці люди не підпорядковуються безпосередньо ЗСУ. Вони мають служити під командуванням погодженого з місцевою владою командира зареєстрованого Добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ).

Під час спілкування з нами волонтери ДФТГ підняли серйозне питання. Попередній Голова ТрО України відмовлявся реєструвати Добровольчі формування територіальних громад і затримував призначення їхніх командирів. Відсутність реєстрації делегітимізує та нейтралізує ці формування й ставить під загрозу рух національного спротиву. Сподіваємося, що ситуацію виправить призначення Генерал-майора Ігоря Танцюри як керівника Тероборони України замість Юрія Галушкіна.

Потрібно визнати Тероборону й зокрема Добровольчі формування територіальних громад, які знають свою місцевість та громади, ключовим елементом українського руху національного спротиву. Добровольчі формування мають бути організовані, зареєстровані та поставлені під командування командирів, які не лише виконуватимуть вимоги ЗСУ, але й вчасно відповідатимуть на запити місцевих громад. Відділи цивільно-військової співпраці та залучення населення до руху національного спротиву можуть зіграти важливу роль у цьому.

Проблема № 2: необхідно навчати ДФТГ і Тероборону ЗСУ та використовувати людський капітал у найбільш ефективний спосіб

Чоловіки та жінки, які записалися до сил тероборони, не укладали контракт із регулярними силами ЗСУ. Вони імовірно, і правильно, думали, що між ними є територіальна та функціональна різниця. Фактично, багато добровольців думали, що братимуть участь в обороні території, де вони мешкають. Сьогодні, замість того, щоб вивчати ключові концепції цивільно-військової співпраці (CIMIC) або, якщо їхня спеціалізація важлива для національного спротиву, тренувати інших, слабко навчені добровольці ТрО відправляються на передову – за відсутності відповідного законодавства.

Мобілізованих осіб (у регулярній армії) не завжди долучають до завдань, які відповідають їхній військовій спеціальності або цивільній спеціальності, яка може бути корисна для оборони України. Те саме відбувається і з добровольцями тероборони, хоча їхній цивільний фах може бути більш цінним для спротиву та CIMIC, ніж їхнє перебування на передовій як піхотинців. Нижче наведені випадки – типові приклади таких кадрових помилок, які шкодять обороні України:

1. внутрішньо переміщена особа, професор, якому за 50, фахівець у галузях кримінального права, психології та прав людини, який вільно володіє англійською мовою та має звання полковника Міністерства внутрішніх справ, з великим досвідом інституційних реформ та досвідом міжнародного миротворця, мобілізований як лейтенант та відправлений на передову у складі загону піхоти. Зрозуміло, що його роль у захисті України використовується не найефективнішим чином, з урахуванням того, що зараз розслідується понад 10 000 кримінальних проваджень, які були відкриті Генеральною прокуратурою України проти росіян, підозрюваних у порушенні прав людини та вчинені воєнних злочинів.
2. ІT-експерти, які мають працювати разом із силами кіберзахисту України, відправлені на передову. Деякі, добровільно приєднавшись до територіальної оборони, вважаючи, що захищатимуть свої регіони, тепер є артилеристами та беруть участь у важких боях на сході та півдні України. Від артилерійського вогню загинув керівник Асоціації розробників програмного забезпечення України. І це незважаючи на лист Міністра Цифрової Трансформації від 10 березня 2022р. про те, що такий досвід потрібен у кіберпросторі, а не в окопах у фронтовій лінії.

Основа національного спротиву – це загони тероборони, які розташовуються в громадах та співпрацюють із ЗСУ, щоб захистити нас усіх від російської збройної агресії. Щоб уникнути ескалації соціально-політичної катастрофи, створеної росією, потрібно розгорнути відповідну цивільно-військову співпрацю. Добровольці тероборони та Добровольчих формувань територіальних громад мають бути відповідно навчені, що сприятиме захисту добровольців – «золотого» соціального капіталу України..

Час визнати та організувати взаємозв’язок

НАТО та інші іноземні партнери надали Україні інструкції високого рівня щодо «опору» загалом та «національного спротиву» зокрема. Проте такі ресурси, як Концепція операцій опору НАТО, зосереджені на описовій теорії. Це важливо, але цього недостатньо. Україні терміново потрібен практичний посібник для національного спротиву, а також скоординована навчальна програма, під час якої українські та міжнародні експерти навчатимуть тренерів, які згодом тренуватимуть громадян, з фокусом на планування та організацію цивільного опору.

Підготовка громадян до національного спротиву визначена Законом “Про основи національного спротиву” (див. врізку нижче). Більш того, стаття 4 контракту Добровольчого формування ТрО каже, що Україна зобов’язується надати відповідну підготовку волонтерам тероборони.

Сьогодні навчання ТрО, імовірно, недофінансоване (фінансування є державною таємницею), дуже базове, дуже коротке та сконцентроване на тренуванні участі у бойових діях (hard power). Більш того, дуже слабка співпраця між Силами спецоперацій, керівництвом Тероборони України та фахівцями з відділів Цивільно-військової співпраці та Цивільних справ. Ця співпраця має бути дуже інтенсивною на всіх рівнях та між рівнями.

Тренування має включати не лише бойову підготовку, а й стратегічні комунікації складних та взаємопов’язаних елементів “м’якої сили”  (наприклад, психологічні, етнічні, культурні, релігійні, ідеологічні та технологічні питання, інформаційні операції, психологічні операції, спеціальні операції), практичні тренування з надання першої допомоги в умовах бойових дій, безпеки (тобто навчання з розпізнавання саморобних вибухових пристроїв і боєприпасів, навчання з хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної оборони, електронної війни, кібербезпеки). Воно також має включати навчання з підтримки миру, евакуації мирного населення, гуманітарної допомоги, протидії нерегулярним військовим діям (наприклад, протидія диверсантам, терористам та злочинцям), стабілізації та відновлення. Цивільно-військова співпраця має включати фактори та поради й від невійськових експертів, розвивати залученість та спроможність місцевого населення до національного спротиву російській агресії, що дасть змогу в майбутньому зберегти життя українців у цій кривавій війні.

Ключові терміни Закону України «Про основи національного спротиву»

1. Національний спротив — комплекс заходів, організованих і реалізованих з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України. 
2. Територіальна оборона — система загальнодержавних, військових і спеціальних заходів, що вживаються в мирний час і в особливий період для протидії військовій загрозі, а також задля захисту населення, територій, навколишнього середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
3. Рух опору — система воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України.
4. Підготовка громадян України до національного спротиву — сукупність заходів, які здійснюються державними органами та органами місцевого самоврядування з метою формування патріотичної свідомості та стійкої мотивації, набуття ними знань та практичних вмінь, необхідних для захисту України.
5. Доброволець сил територіальної оборони Збройних Сил України — громадянин України, іноземець або особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п’яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування сил територіальної оборони Збройних сил України.
6. Зона територіальної оборони — частина сухопутної території України, яка включена до території відповідної військово-сухопутної зони та межі якої збігаються з адміністративними межами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя.