Екоцид: катастрофічні наслідки руйнування дамби Каховського водосховища

Екоцид: катастрофічні наслідки руйнування дамби Каховського водосховища

Photo: ua.depositphotos.com / uw.photo.nekrasov
19 Липня 2023
FacebookTwitterTelegram
2785

Які наслідки руйнування Каховської греблі для людей, природи та економіки? Як кількісно оцінити ці наслідки? Як притягнути росію до відповідальності за екоцид? Ця стаття надає декілька ідей про це.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш назвав руйнування Росією греблі Каховської ГЕС «величезною гуманітарною, економічною та екологічною катастрофою в Херсонській області України». Президент Володимир Зеленський заявив, що «Росія має понести повну відповідальність за екоцид, який вона спричинила підривом Каховської дамби».

Росія свідомо та нахабно порушила всі норми цивілізованого світу, вдаючись до наймерзенніших дій проти мирного населення України та її довкілля. В Україні за екоцид передбачена кримінальна відповідальність – позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років за «масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу» (ст. 441 КК України). 

Якщо колись і траплявся недвозначний випадок екоциду, руйнування Каховської греблі російськими військовими є визначальним прикладом. Чи можна притягнути росію до відповідальності за це?

Наразі юрисдикція Міжнародного кримінального суду обмежується чотирма найсерйознішими категоріями воєнних злочинів, які турбують міжнародне співтовариство: геноцидом, злочинами проти людяності, воєнними злочинами та злочином агресії. Екоцид може стати п’ятим тяжким злочином. У 2021 році міжнародна експертна група юристів висунула пропозицію щодо п’ятого злочину – екоциду – відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Вони визначили екоцид як «незаконні або свавільні дії, вчинені з усвідомленням того, що існує значна ймовірність завдання серйозної та масштабної або довгострокової шкоди довкіллю внаслідок таких дій».

У березні 2023 року Європейський парламент проголосував за включення екоциду до законодавства ЄС. Катастрофа на Каховській ГЕС спонукала ЄС прискорити впровадження поданого закону про екоцид. 

Відповідальність Росії за навмисне руйнування дамби було встановлено шляхом ретельного аналізу інженерно-технічних планів греблі Каховської ГЕС, а також детального ознайомлення з сейсмічними та супутниковими даними, пов’язаними з вибухами. Лише російські військові, які контролюють Каховську дамбу та мають повний доступ до внутрішньої підземної галереї електростанції, могли влаштувати такий вибуховий прорив греблі.

Практика ООН з компенсації за екологічні злочини

Руйнування довкілля є воєнним злочином, як встановила Комісія з міжнародного права Організації Об’єднаних Націй у 2022 році. У кожному з прийнятих визначень «довкілля» охоплює створені людиною середовища [керовані ліси, водойми й сільськогосподарські системи] та інфраструктуру для зменшення забруднення, а також природні екосистеми, що надають послуги як людям, так і природі. У процесі проведення повоєнної оцінки шкоди, завданої навколишньому середовищу, Україні та західним донорам і фінансовим установам буде нелегко вибрати прийнятні методи оцінки та  монетизації екологічних збитків у межах механізму компенсації та репарацій.

У цьому полягає суть питання. Перш ніж можна буде оцінити розмір репарацій, необхідно точно виміряти масштаб завданої довкіллю шкоди, а потім представити її в грошовому еквіваленті. Якою є цінність виду, що перебуває під загрозою зникнення? Скільки коштує гектар знищеного болота? Скільки коштуватиме відновлення деградованого водно-болотного угіддя? Якою є економічна вартість повного набору екосистемних послуг, які будуть втрачені, можливо, назавжди, через руйнування Каховської дамби? Якими є повні витрати через екологічну деградацію сотень тисяч гектарів, спричинену руйнівними військовими операціями Росії?

По-перше, необхідно визначити, виміряти та оцінити різні типи екологічних збитків. Прецедент був створений під час ірако-кувейтської війни в 1991 році, коли в резолюції 687 (1991) Ради Безпеки ООН було зазначено, що Ірак «несе відповідальність за міжнародним правом за будь-які прямі втрати, шкоду, включно зі шкодою довкіллю і виснаженням природних ресурсів унаслідок незаконного втручання Іраку та окупації Кувейту». На підставі цієї резолюції Компенсаційна комісія ООН [UNCC] дійшла висновку, що шкода, завдана природному середовищу внаслідок воєнних злочинів (навіть та, що не має ринкової вартості), підлягає компенсації, як і короткотривалі екологічні втрати, та присудила Кувейту 3 мільярди доларів компенсації за збитки довкіллю та 48 мільярдів доларів за інші медичні та пов’язані з ними економічні втрати.

Як відслідкувати втрати завдані довкіллю?

Моніторинг і вимірювання завданої навколишньому середовищу шкоди в зоні бойових дій є надзвичайно складним та небезпечним завданням, а також бракує робочої сили та обладнання. Однак значну частину моніторингу можна проводити опосередковано за допомогою розширених супутникових систем моніторингу США та Європи, багато з яких спрямовані на спостереження змін параметрів довкілля. Наприклад, Система спостереження за Землею (EOS) НАСА включає сімейство супутників, призначених для вимірювання даних щодо землекористування, вологості ґрунту, рослинного покриву, виробництва сільськогосподарських культур, росту лісів і пов’язаних із ними захворювань та якості води.

Найважливіше те, що ці супутникові системи можуть надавати порівняння стану довкілля “до, під час та після” війни – іншими словами, дуже важливий часовий ряд профілю змін ключових екологічних показників, які можна використовувати для оцінки завданої шкоди. Їх можна використовувати для підтвердження будь-якого доступного моніторингу «ситуації на землі», який буде використовуватися для калібрування супутникових даних та, задіявши штучний інтелект, заповнювати прогалини там, де немає даних. Супутникові системи та геоінформаційні технології (ГІС) вже використовуються для оцінки пошкоджень інфраструктури та наслідків лісових пожеж і раптових повеней в Україні. Ці супутникові системи, разом із розвинутими українськими технологіями ГІС, стануть безцінними активами для підсумкової оцінки екологічних збитків та репарацій.

Соціоекономічні наслідки руйнування греблі

Докази екоциду внаслідок руйнування Каховської греблі є очевидними, а завдані збитки порівнянні  з більш розподіленим, але сукупно нищівним ефектом для навколишнього середовища у широкій зоні бойових дій в Україні протягом 500 днів руйнації з боку російських військ. Через кілька тижнів після повені в Каховці вода відступила, залишивши після себе екологічну пустку зі сміття, токсичних забруднювачів, риби, що розкладається, та останків багатьох інших видів по всій довжині постраждалої річки – від верхньої течії у верхній частині колишнього резервуару площею 2000 кв. кілометрів порожнього водосховища до нижньої течії в гирлі річки Дніпро в Очакові на відстані приблизно 200 км від дамби. Сміття та мертва риба також забруднили береги північної частини Чорного моря, перетворивши узбережжя Одеси на «сміттєзвалище та кладовище тварин».

Об’єм води у Каховському водосховищі складав 18,2 кубічних кілометрів, що становить приблизно третину загального середньорічного об’єму, який стікає по Дніпру (54 кубічних кілометри). Загальна площа водосховища 2155 км2 (832 квадратних милі), довжина – 240 км (150 миль) та ширина – до 23 км (14 миль). Сама дамба має висоту 30 метрів [98 футів]. ЇЇ гідроенергетична потужність 351 МВт, що становить невелику частку від загального виробництва гідроелектроенергії в Україні, на яку припадає лише 5% потреб країни в енергії. Під час російської окупації греблі Каховську ГЕС було відключено від основної мережі.

Раптовий розлив води через зруйновану Каховську дамбу вивільнив наростаючу стіну води, яка сягнула піку 5,6 м (18,5 футів) у Херсоні 8 червня та прокотилася долиною річки нижче ГЕС аж до Чорного Моря на відстань понад 200 км [125 миль]. Оскільки витік стався рано-вранці (десь о 3 годині ночі 6 червня) жодним чином не були попереджені понад 80 міст та сіл вниз від дамби, які нічого не підозрювали, які затопило на правому березі річки. Поселення на нижчому лівому березі, який сьогодні окупований росіянами, постраждали навіть більше, оскільки мешканцям не надали жодної допомоги і росіяни обстрілювали українські команди, які намагалися врятувати людей з лівого берега.

Екоцид, викликаний катастрофою на дамбі, має занадто багато вимірів, щоб повністю підсумувати його наслідки. Широко вживана фраза «негативні наслідки» є надто прісним терміном, щоб описати жахливі економічні, гуманітарні та екологічні наслідки цього унікального й страшного воєнного злочину. Існує кілька примітних категорій серйозних та довготривалих збитків для довкілля, які сукупно складають екоцид, спричинений руйнуванням Каховської дамби: втрата зрошувальної води для ферм та висихання ландшафту; втрата послуг водопостачання та водовідведення у містах та інших населених пунктах; проблеми зі здоров’ям через холеру та інші захворювання, пов’язані із забрудненням навколишнього середовища. Однак, перш за все, це масова втрата середовищ існування; довготривала деградація екосистем та скорочення чисельності водних видів та біорізноманіття не лише на територіях природних заповідників безпосередньої річкової/естуарної екосистеми, але й у значно ширших районах, пов’язаних із цими екосистемами.

Найважливішою функцією водосховища було те, що воно слугувало основним джерелом питної та поливної води для більшої частини Херсонської області та Криму. Вода з водосховища надходила кількома магістральними каналами і далі розподілялася по 12 000 км іригаційних каналів та ариків, зрошуючи майже 600 000 гектарів, 90% яких наразі знаходяться під російською окупацією.

За даними Міністерства сільського господарства України, руйнування дамби залишить без зрошення 584 000 гектарів (1 440 000 акрів) землі, перетворивши їх на «пустелю». На піку свого розвитку, за радянських часів, зрошення покривало понад 2 мільйони гектарів у цьому регіоні, однак занедбаність та поганий догляд значно погіршили систему, що призвело до створення інвестиційного плану Світового банку щодо модернізації системи в 2015 році. На реконструкцію дамби, якщо її вирішать проводити у майбутньому, піде десять років і це коштуватиме понад 1 мільярд доларів

Число жертв паводку сягнуло 52 осіб: російські офіційні особи заявили, що 35 людей загинули в підконтрольних Москві лівобережних районах, тоді як Міністерство внутрішніх справ України повідомило про 17 загиблих і 31 зниклих безвісти на правому березі річки. По обидва боки евакуйовано понад 11 000 осіб. Москва відкинула пропозиції ООН з допомоги населенню в окупованих Росією районах, які постраждали від повені через руйнацію дамби. Ба більше, коли українці намагалися евакуювати людей з лівого берега, росіяни почали їх обстрілювати.

Громадське здоров’я є пріоритетом номер один. Зазвичай наслідки таких повеней пов’язують з розповсюдженням інфекційних хвороб, які передаються через воду, як-от тиф, холера, лептоспіроз та гепатит А. Українські урядовці готуються до таких спалахів, але мало що можуть зробити для людей в окупованих Росією районах лівого берега Дніпра. За словами міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка, вся нижня частина річки є серйозно забрудненою та небезпечною для людей та біоти, що в ній.

Каховське водосховище забезпечувало питною водою понад 700 тисяч жителів півдня України. За повідомленнями ООН, міста на Дніпрі, зокрема Херсон, Нікополь, Марганець та Покров, наразі не мають водопостачання та водовідведення. Ще 250 тисяч жителів Херсонської області залежать від підземних вод поганої якості з підвищеним вмістом хлоридів і мінералів. Міжнародний стандарт для хлоридів [що відображає солоність] становить 50-250 проміле, тоді як стандарт загальної кількості розчинених твердих речовин [TDS] становить максимум 500 проміле. 37% артезіанських свердловин у Херсонській області не відповідають цим стандартам: вміст хлоридів значно перевищує 500 проміле, а TDS > 1000 проміле.

Екологічні наслідки руйнування греблі

Незважаючи на те, що Україна займає менше 6 відсотків території Європи, їй належить 35 відсотків біорізноманіття Європи, що робить її найбільш «біорізноманітною» країною в Європі. Екологічна катастрофа в Каховці додалася до 500-денного руйнування російською армією та постійної деградації природних ресурсів України – річок, лугів, боліт, водно-болотних угідь, лісів, ферм, національних парків та заповідників.

Середовища існування є основою для багатого різноманіття видів. Деградовані або знищені середовища призводять до значного скорочення кількості видів, зменшення біорізноманіття та зростанні небезпеки для видів, що знаходяться під загрозою зникнення. У Каховському водосховищі мешкали щонайменше 43 види риб, 20 із яких мають промислове значення.

На території, що постраждала від екологічної катастрофи, існує 38 рідкісних типів середовищ існування (охороняються Бернською конвенцією), які були виявлені та охороняються як частина Смарагдової мережі Європи. Вище греблі Каховської ГЕС усихання зазнає щонайменше 11 заповідних територій загальною площею понад 250 тис. га.

Бентосне [донне] середовище існування у водосховищі та річці нижче за течією є основою водосховища та річкового харчового ланцюга з широким спектром молюсків, мідій, червів та інших представників флори та фауни, які мешкають у мулистих придонних шарах. Цю харчову базу у водосховищі площею 2000 квадратних кілометрів здебільшого знищено. Весна і літо є зазвичай періодом нересту риби, гніздування птахів, а також місць годівлі та відпочинку великих зграй перелітних водоплавних птахів. Кілька життєвих циклів незліченної кількості видів залежать від гирла річки Дніпро. Екосистеми річок і водосховищ будуть радикально змінені та виснажені.

Україна знаходиться в центрі важливого шляху перелітних птахів, що тягнеться від Центральної Азії до Близького Сходу. Масштаби переміщення птахів вражають: понад 2 мільярди птахів, 2,5 мільйони качок та два мільйони хижих птахів мігрують із місць розмноження в Європі, Сибіру та Центральній Азії на зимівлю до тропічної Африки. Війна порушила цей маршрут для багатьох мігруючих видів, які гніздяться, відпочивають і годуються на сільськогосподарських полях, зрошувальних каналах, болотах, річках та озерах України. Нещодавнє обстеження мігруючих птахів у Кашмірі показало значне скорочення чисельності різних видів, що пов’язують із війною в Україні. Тривалий конфлікт у поєднанні з катастрофою на греблі Каховської ГЕС загрожує не лише різноманіттю популяцій птахів в Україні, а й біорізноманіттю в цілому, зокрема значній кількості рідкісних та глобально вразливих видів птахів.

Серйозно деградували та/або дуже забруднені низка вельми важливих середовищ існування в гирлі річки Дніпро, які охороняються відповідно до Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя міжнародного значення – включно з Чорноморським біосферним заповідником (біосферним заповідником ЮНЕСКО); регіональним ландшафтним парком «Кінбурнська коса»; та численними меншими об’єктами.

Величезний обсяг прісної води безперечно порушив баланс між солонуватою водою Дніпровського лиману та узмор’я й водами Чорного моря, значно розбавивши поверхневі води, солоність яких у нормальному стані 15 проміле (для порівняння, в океанської води 35 проміле). Вода з водосховища понесла з собою сільськогосподарські добрива та пестициди, що створить гіпоксичну мертву зону, подібну до тієї, що виникає щоліта в гирлі дельти Міссісіпі. Це ще більше подовжить період несприятливих екологічних умов для флори та фауни прибережної частини Чорного моря, зокрема для мігруючих видів риб та птахів, які залежать від дніпровських боліт як місць відпочинку та годування.

Додатковою потенційною проблемою є те, що радіонукліди від аварії на Чорнобильській АЕС, які були поховані в шарах донних відкладень Каховського водосховища протягом останніх 3 десятиліть, вода вимила, перемішала та віднесла вниз за течією, й вони повторно відклалися в естуарних болотах. Є переконливі докази того, що водні рослини поглинають ці радіонукліди, і їхня концентрація збільшується по мірі того, як вони проходять вгору харчовим ланцюгом через процес, який називається біомагніфікацією.

Стан бентосу має вирішальне значення не лише для річкового харчового ланцюга, а й для досягнення бажаного «доброго» екологічного стану всіх водойм у Каховському водосховищі та нижче за течією, якого Україна має досягти відповідно до транспонованої Водної рамкової директиви ЄС. Вочевидь після підриву дамби та зникнення водосховища домогтися «доброго» стану буде набагато складніше й дорожче.

Як оцінити екологічну шкоду?

Наскільки дорого? Це мають визначити спеціальні програми заходів із відновлення довкілля територій, постраждалих від вибуху Каховської дамби, які наразі активно обговорюються Міндовкілля України та підпорядкованими йому органами та службами. У зв’язку з чим виникає безліч запитань, відповіді на які значною мірою визначать обсяг коштів та зусиль, необхідних для відновлення навколишнього середовища. Звісно, фінансування та ресурси наразі є дуже обмеженими.

Наприклад, методи щодо заповідних територій передбачають, що останні мають бути відновленими до «природного стану», хоча незрозуміло, ґрунтуючись на чому. Неможливо відновити екосистеми до їхнього первісного природного стану, коли вони змінювалися протягом століть внаслідок людської діяльності. За твердженнями Компенсаційної комісії ООН [UNCC], під відновленням розуміються дії, спрямовані на відновлення пошкоджених природних ресурсів або послуг до їхнього «базового стану» — тобто до стану природних ресурсів та екосистемних послуг, який існував би, якби інциденту не сталося.

Що стосується відновлення водних ресурсів за межами природоохоронних територій, наявні методи оцінки шкоди цим ресурсам загалом не стосуються їхнього відновлення (хоча Водна Рамкова Директива ЄС передбачає відповідальність держави за відновлення навколишнього середовища!), шкода, завдана водним ресурсам, оцінюється за величиною неотриманих еко-податків та ренти, а не за кількістю коштів, необхідних для відновлення.

Незрозуміло, як ці розбіжності вплинуть на розрахунок витрат на відновлення довкілля. Наразі розглядаються інші підходи щодо належного обліку повоєнних екологічних збитків України. 

Розрахунок компенсації за екоцид

Як зробити грошову оцінку знищення середовища існування, біорізноманіття, зникаючих видів чи самої природи? Екосистеми схожі на фабрики – це фізичні активи, які надають послуги. Принципи та методи оцінки шкоди довкіллю та екосистемам як основа для фінансової компенсації воєнних збитків еквівалентні принципам і методам щодо оцінки приватної власності, комерційних підприємств та громадської інфраструктури.

Наприклад, компенсація має включати оцінку всіх компонентів активів [читай видів, середовищ існування] та вартості компанії [екосистеми], на які безпосередньо чи опосередковано вплинула війна. Міжнародні стандарти оцінки (IVS 2022) вже давно застосовуються в усьому світі для визначення вартості активів та компаній у рамках безлічі судових рішень про відшкодування. Існують порівняльні стандарти та методи оцінки довкілля, екосистем та цінних екологічних ресурсів, розроблені Організацією Об’єднаних Націй, Європейським Союзом, USAID та Національною стратегією обліку природного капіталу США.

Комплексне дослідження оцінки екосистемних послуг проводилося в 2020 році Міністерством навколишнього середовища, продовольства та сільських справ Великобританії. Воно охоплювало понад 25 типових послуг, які надають середовища існування та екосистеми, починаючи від їжі, генетичних ресурсів, біорізноманіття, регулювання клімату до естетичних вражень та полювання. Воно розглядало широкий спектр екосистем – від відкритого океану, коралових рифів до мангрових лісів, боліт та прісноводних водно-болотних угідь. Середнє значення набору екосистемних послуг для всіх типів екосистем розраховане у сумі $3500/га/рік [у доларах 2020 року]. Цифри варіювалися від 119 000 доларів США/га/рік для тропічних лісів до 1600 доларів США для пасовищ. Цифрами, які більш детально відображають екосистеми України, є внутрішні та прибережні водно-болотні угіддя (49 000 доларів США); оброблені площі (8000 доларів США), та річки й озера (20 700 доларів США/га/рік).

Ще один спосіб оцінки екологічних послуг, що їх надають середовища існування, полягає в дослідженні витрат на відновлення в Європі та США. Наприклад, у 2022 році Інженерний корпус армії США витратив 710 мільйонів доларів на проєкти з відновлення водних ресурсів. Це відомство відновило, поліпшило або захистило 108 000 акрів [44 000 гектарів] у 2019 році та 115 000 акрів [46 500 га] у 2021 році. У середньому це приблизно складає 13 000 доларів США/га для витрат на відновлення. 

Конгрес США ухвалив численні положення, пов’язані з відновленням екосистем, у Законі про інвестиції в інфраструктуру та робочі місця (IIJA; PL 117-58), який був підписаний 15 листопада 2021 року. IIJA містить багато положень, які санкціонують та фінансують діяльність з відновлення екосистем на федеральному рівні. Деякі положення безпосередньо стосуються екосистем або компонентів екосистем (наприклад, дії щодо усунення бар’єрів у руслі); інші положення стосуються відновлення екосистем опосередковано (наприклад, діяльність із відновлення ландшафтів після видобутку енергії чи корисних копалин). Разом бюджет цих програм, розподілених між декількома агентствами, склав 13,5 мільярдів доларів США, які планується витратити протягом 2023-2026 років.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України розробило власний план відновлення для моніторингу та вимірювання збитків, завданих катастрофою на Каховській дамбі. План містить ресурси, що підлягають моніторингу, а також агентства та організації, відповідальні за збір даних та проведення аналізу. На жаль, наразі для повноцінного запуску цього проєкту бракує фінансування.

«Après moi, le déluge» — фраза, яку вимовив Людовик XV, висловлюючи байдужість до тяжкого становища підданих після його смерті, та усвідомлюючи, що він економічно зруйнував націю, тим самим прискоривши Французьку революцію. Враховуючи безжальну путінську тактику випаленої землі проти цивільного населення України протягом останніх 500 днів війни, руйнація Каховської ГЕС узгоджується з безсердечною байдужістю Путіна до багатьох військових злочинів та паводкової катастрофи, яку він влаштував в Україні. Більш катастрофічним за своїми наслідками міг би бути лише тактичний ядерний вибух. Напевне таким був задум – сигнал Путіна про те, що може статися «після потопу» – можливо, теракт на Запорізькій АЕС?

Автори
  • Євген Стахів, Департамент наук про довкілля Університету Джонса Гопкінса
  • Андрій Демиденко, старший науковий співробітник Відділення математичного моделювання довкілля Інституту проблем математичних машин і систем НАН України

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний