Евакуація з лінії фронту: необхідність чіткої комунікації та підтримки

Евакуація з лінії фронту: необхідність чіткої комунікації та підтримки

Photo: ua.depositphotos.com / palinchak
23 Червня 2023
FacebookTwitterTelegram
1043

Немає жодних ознак припинення війни, розв’язаної Росією проти України, тож потреба в евакуації цивільного населення із зон бойових дій стає дедалі гострішою. У своєму прагненні захопити українські міста та селища російські війська вдаються до брутальної тактики, залишаючи мирних жителів у пастці нищівного конфлікту. Перш ніж шукати притулку деінде, багато цивільних воліють залишатися у власних домівках до останнього моменту, часто вичікуючи, аж поки ці домівки не будуть зруйновані чи цілі квартали розбомблені. Волонтери та неприбуткові організації відіграють вирішальну роль у сприянні евакуації з лінії фронту на Херсонщині та на Донбасі, але необхідні також кращі комунікації та інтенсивніше інформування з боку українського уряду.

Ці особи та групи невтомно працюють, надаючи допомогу та підтримку постраждалим від конфлікту та нерідко ризикуючи власною безпекою задля допомогти іншим. Однією з таких організацій є благодійна організація «Добра Справа» з Дніпра, яка щоденно евакуює людей із прифронтових районів. Ця команда допомагає людям покинути зону бойових дій з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. У квітні 2022 року вона офіційно зареєструвалася як НУО. У співпраці з місцевою владою та благодійними фондами волонтери «Доброї Справи» доставляють гуманітарну допомогу в прифронтові міста та розміщують евакуйованих у притулках у Дніпрі.

Маючи команду з понад 20 відданих волонтерів, організація координує запити, керує розміщенням евакуйованих у притулках і надає необхідну психологічну, медичну та юридичну допомогу тим, хто її потребує.

За даними Агентства ООН у справах біженців, через повномасштабну війну Росії наразі близько 5,3 мільйона українців стали внутрішньо переміщеними особами.  Уряд України розробив і впровадив комплексну програму підтримки переселенців, які втікають із прифронтових міст та тимчасово окупованих територій. Ті, хто мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО), можуть отримувати щомісячну допомогу в розмірі 2000 грн на дорослого та 3000 грн ($60-80) на дитину. Щоб сприяти працевлаштуванню переселенців, уряд надає роботодавцям субсидію у розмірі 6500 грн ($175) на одного працівника з тимчасово окупованих територій. Крім того, органи місцевого самоврядування та волонтерські організації забезпечують гуманітарну допомогу, безкоштовну евакуацію, доступні притулки, а також безкоштовну психологічну, медичну та юридичну підтримку. 

Як це часто буває, коли урядової допомоги не вистачає, віддані волонтери беруться заповнювати прогалини. Провідний координатор «Доброї Справи» Аліна Головко згадує: «Коли почалася війна, ми з другом робили коктейлі Молотова в гаражі мого друга. Ми не спали. Я відчувала сильне бажання допомогти, тож спробувала потрапити у військо», – згадує Аліна. «Оскільки багато моїх родичів і друзів мешкали в Харкові, ми допомогли їм переїхати до Дніпра, і з кожною поїздкою ми усвідомлювали, що допомоги потребує все більше людей. Тож ми з кількома друзями об’єднали наші ресурси, придбали старенький автобус, відремонтували його та почали проводити щоденну евакуацію».

Волонтери «Доброї Справи» надають життєво необхідну гуманітарну допомогу прифронтовим містам та допомагають розміщувати евакуйованих у притулках у Дніпрі. Щоб забезпечити безпеку як евакуйованих, так і водіїв, організація має безупинно аналізувати лінію фронту, що постійно змінюється, та відповідним чином коригувати свої маршрути. Незважаючи на підтримку з боку уряду та волонтерів і триваючі військові дії, багато людей продовжують відмовлятися від евакуації та вирішують жити неподалік від території бойових дій, без доступу до найнеобхідніших речей на кшталт води та електрики. Щоб переконати тих, хто вагається, евакуюватися, віддані волонтери «Доброї Справи» невтомно пояснюють деталі можливої підтримки та показують доступні укриття.

Чому люди відмовляються від евакуації? Деякі з них є безробітними та не мають заощаджень, що змушує їх вважати, що залишитися на місці є найкращим варіантом, адже вони принаймні мають де спати. За словами Аліни Головко, частина раніше евакуйованих її організацією людей повернулася в зону конфлікту. Багато хто стикається з труднощами адаптації до нового міста та травмою від конфлікту, що спонукає деяких повертатися до своїх домівок на передовій. А дехто навіть кілька разів телефонував до організації з проханням про повторну евакуацію.

Чимало місцевих жителів, особливо старшого віку, піддавалися впливу російської пропаганди десятиліттями і мають глибоко вкорінений радянський менталітет, що спонукає їх дивитися на російську армію як на визволителів, а не як агресорів. Дехто навіть вважає, що українці є відповідальними за бомбардування власних міст.

З метою підвищення ефективності евакуації український уряд має посилити інформаційно-просвітницьку роботу. Чітка та інформативна комунікація має вирішальне значення, оскільки гарантує, що біженці знатимуть про наявні варіанти евакуації й розміщення та розумітимуть, як отримати до них доступ. Особливо важливо інформувати тих, хто мешкає на лінії фронту, зокрема в таких регіонах, як Донбас, де російська пропаганда досі є впливовою.

Протидія пануючому наративу про можливу дискримінацію ВПО залишається надзвичайно серйозним викликом. Індивідуально налаштовані меседжі слугують перспективним інструментом для вирішення цієї проблеми, підкріплені потенціалом «демонтувати» подібні необґрунтовані твердження, які укорінюють окупанти.

Незалежно від того, чи отримує місцеве населення вказівки від влади щодо можливих варіантів транспортування або допомоги, доступної на новому місці, чи існує вичерпний список особистих речей, які потрібно взяти з собою, наявність добре продуманого плану релокації збільшує готовність людей до евакуації на 5-10%.

Уряду варто продовжувати співпрацювати з громадами, лідерами та організаціями на місцях, та намагатися евакуювати більше мирних жителів з передової, надаючи можливість українським воїнам краще проводити свої операції. З огляду на безпеку як мирного населення, так і українських військових, які воюють у зонах конфлікту, можливо, варто розглянути впровадження обов’язкових евакуаційних заходів за певних умов.

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний