«Фактчекінг – це трохи як філософія»: Як пройшла конференція з фактчеку від VoxCheck та Google News Initiative

Захід зібрав понад 100 учасників – представників медіа, громадських організацій, державних структур та фактчекерських ініціатив з різних регіонів України. Основною метою конференції було обговорення викликів, з якими стикаються регіональні та центральні медіа у протидії дезінформації, та пошук спільних рішень.

Конференція розпочалася з вітального слова Деніела Жонси, керівника лабораторії Google News у Центральній та Східній Європі, який відзначив ключову роль локальних медіа у боротьбі з пропагандою на регіональному рівні. 

Після Деніела до гостей звернувся Максим Скубенко, виконавчий директор «Вокс Україна» та молодший сержант 5 ОШБр, він наголосив на важливості співпраці медіа, громадськості та держави для подолання інформаційних загроз в умовах війни та підняв декілька важливих питань: «Фактчекінг це трохи як філософія, адже однозначних відповідей на питання немає. Можна перевірити цифри, можна знайти оригінал якоїсь заяви – чи не перекрутили слова спікера. А якщо мислити ширше, як перевірити чиюсь заяву про “тотальну корупцію” в Україні? Чи можна критикувати владу під час війни? А якщо критикувати, то чи є межа, яка все ж відділяє державні інтереси країни, яка воює? 

Інколи фактчекінг — це про питання до самого себе, на які не хочеться знати відповіді. Я свідомий того, що на деякі питання  відповіді знайти не зможу, однак продовжую ставити їх собі. Бо від цього залежить і наша перемога, і наше майбутнє в цій країні», — підкреслив у своїй вступній промові Максим Скубенко.

Перша панельна дискусія «Фактчек у локальних медіа» зібрала представників регіональних видань, таких як Bahmut.in.ua, Rayon.in.ua, I-VIN.INFO та «Перший Запорізький», які поділилися власним досвідом протидії дезінформації в умовах обмежених ресурсів та інформаційних атак. 

Маргарита Огнева, редакторка фактчек напрямку «Бахмут IN.UA», розповіла, що їхня редакція розробила власну методологію фактчекінгу, яка допомагає не лише перевіряти інформацію, а й вчить команду принципам фактчекінгу. Вони завжди залишають посилання на першоджерела та скриншоти, що дозволяє читачам самостійно перевіряти факти. Окрім класичних фактчеків, видання також публікує пояснювальні статті про дезінформацію та фейки, що знаходять відгук у читачів. 

Огнева підкреслила важливість співпраці між регіональними медіа: «Регіональним ЗМІ потрібна колаборація. Ми бачимо величезний плюс, якщо регіональні ЗМІ будуть співпрацювати одне з одним. Можливо, не в рамках регіональних проєктів, а просто як співдружність», — зауважила Маргарита. 

Ольга Булковська, журналістка, фактчекерка Rayon.in.ua, наголосила на важливості залучення усіх співробітників редакції до процесу фактчекінгу. Вона підкреслила, що кожен член команди повинен знати основи фактчекінгу, оскільки інформаційна реальність постійно змінюється. Ольга також поділилася цікавою настановою з одного зі своїх перших тренінгів: навіть очевидні твердження потрібно підтверджувати трьома незалежними джерелами, коли йдеться про публікацію. Вона зазначила, що для успішної боротьби з російською пропагандою необхідно об’єднувати зусилля не тільки всередині країни, а і шукати шляхи співпраці з іноземними організаціями. 

Андрій Вавілов, журналіст та редактор «Першого Запорізького», розповів про системний моніторинг фейків на окупованих територіях. Його команда відстежує телеграм-канали проросійських адміністрацій, медіа та воєнкорів, зокрема ті, що впливають на Запорізький регіон. Вавілов зауважив, що через обмежені ресурси редакція фокусується на найбільш актуальних фейках. Він також підкреслив, що російська дезінформація діє системно, використовуючи повторювані наративи, які є частиною глибоких і тривалих інформаційних кампаній.

Тетяна Щербатюк, головна редакторка вінницького онлайн-медіа I-VIN.INFO, поділилася досвідом протидії фейкам, пов’язаним з євроінтеграцією. Після того, як Україна та Молдова стали кандидатами на членство в ЄС, з’явилось багато фейків про європейські цінності. Команда зробила декілька інтерв’ю з мерами міст Молдови, розпитавши як вони борються з дезінформацією, і зауважила, що у Молдові люди були більш вразливі до фейків. Це наштовхнуло команду на думку, що добре робити транскордонні матеріали, які будуть в рамках міжнародної співпраці.

Видання активно використовує візуальні матеріали та відео, щоб спростовувати фейки, і залучає читачів до боротьби з дезінформацією, зокрема через виявлення ботів у коментарях.

Другу панель «Досвід Харківщини: фактчек на прифронтових територіях» присвятили обміну досвідом в боротьбі з дезінформацією від медійників з Харкова. Представники «Ґвара Медіа», «Накипіло» та «Суспільне Харків» поділилися історіями боротьби з пропагандою, тим, як харківські медіа успішно співпрацюють одне з одним та місцевими великими телеграм-каналами, та підкреслили важливість оперативного реагування на фейки та залучення аудиторії до боротьби з дезінформацією.

Олександра Новосел, виробнича продюсерка «Суспільне Харків»: «Часто не так страшні російські вкиди, як місцева дурість або помилка. Наш один з основних кейсів стався в 2022 році. В перші дні повномасштабного вторгнення росіяни почали писати в пабліках, що Харків ось-ось буде захоплений і що влада втекла, здавайтеся. Колеги зателефонували меру Терехову і слухавку взяла його представниця, запевнивши, що всі на місці. Ми попросили про спільне фото і почали публікувати цю інформацію». Заповнити інформаційний вакуум, каже Новосел, харків’янам допомагають дзвінки Суспільного Харків до комунальних служб. 

Олена Лептуга, головна редакторка й співзасновниця медіагрупи «Накипіло», підкреслила важливість динамічної стратегії протидії дезінформації. Також Олена підняла тему телеграму: «Ми наразі не відмовилися від телеграму. Звичайно, ми бачимо приріст (в телеграмі медіа) людей після кожного обстрілу, бо намагаємося оперативно працювати. І взаємодія так відбувається, якщо ти зробив розбір або написав текст на важливу тему, то анонімні телеграм-канали, адміністраторів яких ми знаємо, беруть це, бо також зацікавлені в розповсюджені правдивої інформації», — розповіла Олена Лептуга.

Редакція «Накипіло» моніторить недобросовісні анонімні телеграм-канали і робить розбори для аудиторії, чому ті чи інші повідомлення не ок. 

Сергій Прокопенко з «Ґвара Медіа» розповів про активне залучення аудиторії до перевірки інформації через бот «ПЕРЕВІРКА», що допомагає швидко реагувати на фейки та створювати інформаційні наративи.

Учасники також підкреслили важливість радіомовлення в умовах інформаційного вакууму на тимчасово окупованих територіях, де радіо стає єдиним джерелом правдивої інформації для місцевих жителів, в яких немає доступу до інтернету.

Третя панель «Спільна протидія пропаганді: держава, військові, громадськість і медіа» порушили питання про важливість співпраці різних секторів у протидії пропаганді. Представники Центру протидії дезінформації РНБО України, Міністерства оборони, Суспільного та «Вокс Україна» обговорили кроки для покращення ефективності інформаційних кампаній та координації зусиль у боротьбі з пропагандою. Коли суспільство отримує мало інформації від влади і ЗМІ, цей вільний простір швидко займає російська пропаганда, погодилися спікери третьої панелі. Ці ворожі меседжі стосуються резонансних питань, як от: мобілізація чи біженці, і розділяють суспільство.

Також фактчекери часто концентрують увагу на протидії дезінформації на певних майданчиках, наприклад, у телеграмі.

«Ми в ЦПД завжди говоримо про те, що телеграм — він вже вивчений, і ми вже розуміємо цю структуру. Зараз набагато більше шкоди завдає тікток, тому що в тіктоці сидить вразлива аудиторія — це підлітки, це молодь, і це, як не дивно, чомусь аудиторія 55+, яка починає лайкати пости «проголосуй за мою доцю» або «підпишіть петицію». І ось з цим потрібно боротися», — зазначила Аліна Алєксєєва, ЦПД РНБО.  

Водночас медіа не завжди вдається отримати оперативні відповіді від влади, щоб пояснити своїй аудиторії, що відбувається. Тому питання прозорої співпраці між журналістами і державними структурами досі актуальне.

«На мій превеликий жаль, на третій рік повномасштабної війни ми не досягли такої класної колаборації з владою, де я б сказала, що це дуже добре. Починаючи з теми про законопроєкт щодо мобілізації», — каже Христина Гаврилюк, головна продюсерка «Суспільне.Новини». Хоча, додає вона, є й позитивні зрушення, які, наприклад, стосуються роботи журналістів на фронті.

Водночас Аліна Алєксєєва з ЦПД РНБО та Артем Шевчук з Міноборони наголосили, що їхні установи завжди відкриті до співпраці із журналістами й розповіли про успішні приклади таких партнерств. Вони закликають медіа звертатися до них напряму або поширювати свій готовий контент. Але нагадують, що є інформація, яка не має бути у відкритому доступі.

«Наша ключова ціль — дотримуватися балансу між свободою слова і безпекою операцій», — зазначає Артем Шевчук, заступник директора департаменту — начальник управління інформаційних проєктів Департаменту стратегічних комунікацій Міністерства оборони України.

Крім спростування фейків, варто підвищувати рівень медіаграмотності населення, щоб люди вчилися критично мислити та самі розпізнавали неправдиву інформацію. 

«Ми доволі багато займаємося навчанням і бачимо, що якраз багато людей можуть не перевіряти інформацію. Це одна з основних проблем, яку ми бачимо», — ділиться досвідом Сергій Положай, senior OSINT-аналітик Molfar.

«Ми всі намагаємося бити на дебанкінг — спростування фейку. Фейк зʼявився — спростували. Наратив зʼявився — викрили, пояснили. Але де ми недопрацьовуємо останні роки точно — це розвиток медіаграмотності. Нам бажано було б почати більше змушувати людей думати і самим критично оцінювати інформацію, а не чекати готове спростування. Зрештою, критичне мислення в умовах війни — це фактор виживання», — нагадує Світлана Сліпченко, заступниця виконавчого директора «Вокс Україна».

Остання панель «Робота з іноземною аудиторією: правда про Україну» була присвячена міжнародним комунікаціям і важливості поширення правдивої інформації про Україну за кордоном. Спікери ділились досвідом як медіа та організації допомагають світу дізнатися про війну в Україні та поділилися досвідом взаємодії з медіа та організаціями у протидії російському впливу.  

Марина Дадінова, заступниця директора з програмної діяльності Brand Ukraine,  зазначила, що світ починає цікавитися Україною не тільки через призму війни. 

«Іноземці починають цікавитися не лише війною в Україні, а й культурою, історією України, стійкістю українців. Для того, щоб завоювати позитивне ставлення світу та підтримку у війні нам варто говорити лише не про війну. Важливо відповідати на ці запити –  хто ми є, за що боремося», — зауважила Марина Дадінова.

Олексій Сорокін, заступник головного редактора англомовного видання The Kyiv Independent додав, що іноземна аудиторія досі активно читає українські новини, проте не завжди те, що на нашу думку має зацікавити ту аудиторію, дійсно її цікавить. Тому варто пробувати різні підходи і формати. 

«Ми дуже часто потрапляємо у пастку, коли нам здається, що ми маємо повідомити світу те, що нам хочеться. Насправді людям цікаво те, що їм цікаво. От днями на першій шпальті The New York Times був Жадан. Тому ми намагаємося запропонувати дуже багато різних проєктів – на вибір англомовних читачів у різних країнах. Це «War Crimes, Investigation», що  є найуспішнішим нашим кейсом про воєнні злочини росії. Готуємо вже шостий фільм із цієї теми. Ми бачимо інтерес, адже ідея про справедливість все ще важлива для світу. А от наш проєкт про українську історію мав не такий успіх. Тож важливо знайти правильний підхід до аудиторії», — додав Олексій Сорокін. 

За словами Ксенії Калини, завідувачки комунікаційного відділу Українського інституту, їх організація помітила що інтерес до новин з України все ж падає:

«За нашими дослідженнями  у порівнянні з 2022-м роком запит на теми про Україну з боку іноземних медіа падає. І статті про Україну потребують більшої якості. Також варто орієнтуватися на парадигму наших європейських колег. Наприклад, зараз важливо дякувати європейцям за їхню підтримку», — наголосила Ксенія Калина.

Захід став важливою платформою для обміну думками і підвищення ролі локальних медіа у протидії дезінформації. Конференція стала майданчиком для обміну досвідом, налагодження нових контактів та пошуку спільних рішень для боротьби з інформаційними загрозами як на національному, так і на міжнародному рівні.