Незважаючи на стійку підтримку західних урядів та великого бізнесу, спостерігається помітне зниження суспільної підтримки продовження надання фінансової допомоги Україні, що суттєво впливає на гуманітарні фандрейзингові кампанії, спрямовані на допомогу жертвам війни. Хоча українці все ще гинуть щодня, і до цього неможливо «звикнути», решта світу потребує більш раціональних аргументів для подальшої підтримки України. У цій статті ми наводимо такі аргументи.
У перші години повномасштабної війни на американському телебаченні звучали драматичні заяви, що передрікали падіння Києва всього за три дні. Проте російський напад породив безпрецедентний прояв єдності та мужності серед українців у всьому світі, співчуття та заклик про допомогу з боку західного світу. Побачивши страждання в таких містах, як Буча та Маріуполь, стало зрозуміло, що допомога має вирішальне значення. Однак із плином часу люди втомилися чути про безперервні авіаудари з масовими жертвами та неодноразові багатомільярдні пакети допомоги від власних урядів. Лунають голоси (іноді підтримувані та/або посилювані російською пропагандою), які стверджують, що ці кошти краще витрачати на вирішення внутрішніх проблем чи на гуманітарну допомогу деінде. Наприклад, мільйони людей Глобального Півдня страждають від нестачі продовольства та військових конфліктів, потребуючи гуманітарної підтримки.
Тож чому пересічний платник податків зі США, Канади чи європейської країни підтримувати те, що його уряд допомагає Україні перемогти росію, а не витрачає ці гроші на щось інше? Окрім припинення людських страждань та запобігання новим воєнним злочинам, для цього є чимало раціональних причин.
По-перше, перемога України зміцнить продовольчу безпеку в усьому світі. Сприятливий клімат та родючі ґрунти України роблять її ключовим глобальним партнером у постачанні зерна та інших агротоварів країнам, які зазнають нестачі продовольства через географічні обмеження, неможливість вирощування сільськогосподарських культур або виклики, пов’язані зі зміною клімату, як-от посухи та урагани. Важливість внеску України в глобальну продовольчу безпеку неможливо переоцінити. Під час однієї з нещодавніх атак на цивільну інфраструктуру росія навмисне знищила 200 тис. тонн зерна, яке призначалося на експорт. Цей акт агресії загострює ризик голоду у світі, якщо росія продовжить безглузде знищення світових запасів їжі або отримає контроль над цінними ресурсами України, потенційно використовуючи їх як важіль впливу.
Лише уявіть собі необхідність ведення перемовин із терористами щоразу, коли буде потрібна гуманітарна допомога у вигляді зерна для порятунку людей від голоду в країнах, що розвиваються. Подібний сценарій може призвести до гуманітарних криз та тривалих страждань мільйонів людей у всьому світі, а також спричинити інфляцію в розвинених країнах.
По-друге, будь-який результат, відмінний від перемоги України (наприклад, заморожений конфлікт), матиме значні негативні наслідки для глобального миру та стабільності, а також довгостроковий вплив на демократію та безпеку в усьому світі. Тож Україна фактично бореться за демократію та світовий порядок, заснований на правилах, а не на силі.
Отримання контролю над територією України чи її частиною, її ресурсами та Чорноморським регіоном, суттєво посилило б позиції росії, що могло би надихнути її націлитися на інші сусідні країни Центральної та Східної Європи чи Центральної Азії, готуючи їх до можливості вступу в тривалу світову війну проти росії. За такого сценарію Сполученим Штатам і НАТО не залишиться іншого вибору, як розгорнути свої війська для захисту від цієї агресивної експансії. Ціна такої війни була би набагато вищою за підтримку України сьогодні.
По-третє, ми живемо в умовах вельми взаємопов’язаної та глобалізованої економіки. Навіть незначні конфлікти у віддалених регіонах можуть впливати на ціни в продуктових магазинах “біля дому” і не тільки. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, світова спільнота відчула серйозні економічні наслідки через порушення торговельних потоків і загострення проблем із безпекою. Численні транснаціональні компанії припинили свою діяльність як у росії, так і в Україні, що призвело до тривалих економічних наслідків не лише для цих двох країн, а й для співробітників і клієнтів компаній в усьому світі. Оскільки ця війна має глобальні наслідки, всі мають бути зацікавлені в якнайшвидшій перемозі України. Тому санкції щодо росії мають бути посилені, а глобальні компанії, які досі працюють у росії, мають негайно вийти з її ринку. Дуже дивно, що західні компанії та уряди однією рукою підтримують Україну, а іншою допомагають агресору.
По-четверте, кожен із нас відчуває на собі вплив кліматичних змін. Люди, компанії та уряди беруть на себе значні зобов’язання зі скорочення викидів вуглекислого газу та ухвалюють нові стратегії, націлені на пом’якшення наслідків підвищення температури та рівня моря. Війна росії в Україні з її безжальними вибухами та використанням «незеленої» техніки серйозно підважує усі зусилля, докладені до цього часу. Чим довше триває війна, тим більше забруднюються повітря, вода та ґрунт у Європі і тим більше часу знадобиться на відновлення екосистем. Дехто стверджує, що припинення постачання зброї та необхідної допомоги України може змусити українців сісти за стіл переговорів. Однак, навіть якщо Україна більше не отримуватиме критично важливу військову та фінансову підтримку, війна продовжиться і бойові дії триватимуть. Нам це відомо, бо Україна вже мала досвід замороженого конфлікту: з 2014 року неодноразово оголошувалося про припинення вогню, проте росія завжди порушувала ці “перемир’я” поки врешті не розв’язала повномасштабну війну. «Заморожений конфлікт» означатиме безперервні перестрілки, наземне мінування, вибухи ракет, що зрештою спричинить тривалі негативні наслідки для нашої планети. Ба більше, росія використає цей час для поповнення арсеналу для наступної війни. Тож прискоривши перемогу України, ми можемо допомогти зменшити ризик подальшого загострення проблеми зміни клімату та його руйнівних наслідків.
По-п’яте, ми маємо враховувати важливість боротьби з транскордонною корупцією. Вкрай важливо, щоб санкції, запроваджені щодо російських олігархів та їхнього бізнесу, діяли і після війни – принаймні доти, поки росія не відшкодує Україні збитки. Ба більше, необхідно встановити нові умови, щоб обмежити їхню здатність брати участь у незаконних діяннях на кшталт монополізації ринків та відмивання грошей. Російські активи, придбані за допомогою транскордонних схем, які зберігаються в офшорах, мають бути конфісковані на відновлення України. Такий підхід не лише приніс би користь Україні, а й полегшив би навантаження на уряди та міжнародні організації, які наразі підтримують процес розмінування та відновлення зруйнованих війною територій.
Побічним ефектом конфіскації російських активів стало б зниження корупції в усьому світі, оскільки російська держава (через олігархів) використовує «безпечні гавані», відмивання грошей та інші схеми не лише для зберігання свого багатства за межами росії, а й для «купівлі» іноземних політиків та впливу на громадську думку інших країн. Маючи докази втручання росії у вибори в інших країнах, демократії в усьому світі повинні захистити себе від цього впливу. Одним із дієвих інструментів цього було б посилення прозорості ЗМІ (а також соціальних мереж) та фінансової системи.
Реформування світової фінансової системи з метою позбутися офшорів також сприяло б зменшенню корупції в Україні. Починаючи з 2014 року, Україна досягла значного успіху в питаннях як запобігання, так і покарання корупції (наприклад, добрі результати показують система закупівель ProZorro, додаток «Дія» та онлайн-портал електронних державних послуг, а також система спеціальних антикорупційних органів). Подальше послаблення російського впливу в Україні (за сприяння союзників України) могло би суттєво підтримати зусилля України щодо боротьби з корупцією.
Зрештою, слід враховувати значення Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року (Будапештський меморандум). Цей документ гарантує безпеку України в обмін на відмову від третього за величиною ядерного арсеналу у світі. Держави- підписанти Меморандуму (серед них і росія), пообіцяли поважати територіальну цілісність України. Ставлення до цього документа як простого папірця порушує питання щодо користі від ядерного роззброєння для інших країн. Якщо міжнародні угоди та добра воля більше не відіграють жодної ролі, тоді кожна країна волітиме мати якомога більше зброї, включно з ядерною. Окрім руйнування дивідендів миру, це зробить світ набагато небезпечнішим.
Отже, попри засмученість через новини з України чи наступний великий пакет допомоги Україні, вкрай важливо пам’ятати, що йдеться не про регіональний конфлікт з обмеженим впливом, а про повномасштабну війну глобального штибу. Навіть для людей за океаном ситуація в Україні має значні наслідки, які не слід ігнорувати чи недооцінювати. Вирішальна перемога України за сприяння її союзників дозволить світу повернутися до більш-менш «нормального» стану, тоді як будь-який інший сценарій продемонструє слабкість демократій, а отже – призведе до збільшення кількості конфліктів (наприклад, нападу Китаю на Тайвань), нижчого рівня безпеки й значного зниження добробуту.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
