Всесвітньо Відомі «Українці»

Ми пильно стежимо за кар’єрами відомих співвітчизників та приймаємо близько до серця їхні успіхи та невдачі. Інколи це називають «національною гордістю». VoxUkraine переглянув на Вікіпедії список «найвідоміших людей», народжених в Україні, і знайшов кілька цікавих деталей. Однак детальніше вивчення цього списку часом дає привід для іронії. Наприклад, №1 у списку, Лев Троцький, навряд чи мав якісь добрі почуття до України, тоді як творчість його «сусіди» Миколи Гоголя – про неї, хоча й написана російською.

Вам не додасться здоров’я, коли хтось із Вашої країни стане чемпіоном світу чи отримає олімпійську медаль. Ви не станете розумнішими, коли хтось зі співвітчизників здобуде Нобелівську премію. І Ви не розбагатієте від того, що хтось зі співгромадян стане голлівудською зіркою. Тоді чому ж ми так пильно стежимо за їхніми кар’єрами, чому приймаємо так близько до серця їхні успіхи та невдачі?

Інколи це називають «національною гордістю», проте, можливо, насправді річ у тому, що всі ми хотіли б пишатися собою. І найпростіший спосіб досягти цього – пишатися з належності до тієї самої групи (це може бути нація, раса, стать чи будь-яка інша успадкована ознака), що й відомий актор, спортсмен або вчений. Це дуже приємне відчуття – належати до чогось значного чи відомого. Тому настільки поширеним є складання списків відомих людей певної нації. ТВ-шоу на кшталт «100 великих британців» приваблюють мільйони людей в усьому світі. Понад 800 тисяч проголосувало під час схожого шоу в Україні в 2008 році.

Іноді тему «відомих представників нації» порушують політики, які використовують патріотизм для досягнення своїх цілей. Доволі часто ми чуємо з їхніх уст: «Наша нація народила багато відомих… [політиків, учених, митців тощо]», з чого випливає, що кожен із нас є дуже розумною та творчою особистістю. Говорячи людям приємні речі, вони сподіваються набрати більше голосів на виборах. Тому складання рейтингів видатних досягнень країни чи особистостей, які здійснили ці досягнення, є дуже популярним. Деякі люди навіть використовують ці рейтинги для обґрунтування своїх [ірраціональних] переконань, ніби їхня нація краща за інші.

При складанні «списку найвідоміших українців» виникає два методологічні запитання: (1) як кількісно оцінити «славетність»? І (2) хто є українцем? Останнє питання особливо актуальне, враховуючи що Україна – дуже молода держава і критерій громадянства відкинув би багато століть її історії.

Щоб відповісти на запитання, як кількісно оцінити «відомість», можна, наприклад, поглянути на Вікіпедію.

У нещодавньому дослідженні, опублікованому в журналі “Scientific Data”, Емі Ю та її колеги з MIT Media Lab описали Pantheon 1, базу даних «всесвітньо відомих особистостей», тобто людей, чиї біографії присутні в більш ніж 25 мовних розділах Вікіпедії. Туди потрапила 11 341 особа, з яких 111 народилися в межах сучасної України, що ставить Україну на 17 місце в рейтингу країн, де народжувалися відомі люди.

Серед відомих людей, народжених в Україні, є лише один економіст, Людвіг фон Мізес, однак там багато футболістів, письменників та політиків. Це випливає з методології, що використовувалася при складанні рейтингу.

Вказана база даних ранжує персоналії за кількістю переглядів, тож не варто розглядати її як рейтинг людей за їхнім внеском до певної сфери; скоріше, це список відомих на сьогодні, тобто популярних (як випливає з повної назви) особистостей. Таким чином, футболіст може переважити дюжину нобелівських лауреатів. Також рейтинг має доволі сильний ухил у бік країн з високою проникністю Інтернету та відвідуваністю Вікіпедії – для прикладу, серед народжених в Україні режисерів перше місце займає Отто Премінгер, який працював у США, а Олександр Довженко, якого навіть західні критики вважають значно впливовішим режисером в історії кінематографу, є лише третім. Ще очевидніше це у випадку з танцюристами – Серж Лифар не потрапив до Пантеону, тоді як Вацлав Ніжинський там є. Водночас, будучи європейською країною, Україна переважає, наприклад, Китай за кількістю відомих людей.

Лише 15 зі 111 всесвітньо відомих українців – жінки (13,5%), а найвища частка жінок серед відомих людей – у Канаді (30%).

Але найцікавіше подивитися на прізвища всесвітньо відомих «українців» у цьому рейтингу. Топ-3 – це Троцький, Гоголь та Брежнєв.

Детальний перегляд списку дозволяє зрозуміти, як складно дати відповідь на друге запитання, а саме – хто є «українцем». Методологія передбачає використання місця народження особи і сучасних кордонів держави для визначення приналежності до країни. Проте серед 111 відомих українців, мабуть, заледве третина ідентифікували б себе як українці. Інші скоріше належать до російського, польського, єврейського та інших «залів слави». Річ у тім, що територія сучасної української держави довгий час була поділена між Річчю Посполитою, Російською та пізніше Австро-Угорською імперіями. Аналогічно, деякі з відомих українців не потрапили до списку, оскільки вони народилися в інших частинах тих держав. Наприклад, знаменитий фізик українсько-польського походження Петро Капіца – у списку найвідоміших росіян, оскільки народився в Санкт-Петербурзі.

Подальше вивчення цього списку відомих українців часом дає привід для іронії. Так, №1 у списку, Лев Троцький, навряд чи мав якісь добрі почуття до України, тоді як творчість його «сусіди» Миколи Гоголя – про неї, хоча й написана російською (що дало ґрунт для довгої дискусії про те, до якої культури він належить).

Ім’я Степана Бандери (64-й), відомого борця за незалежність України, стоїть поруч з ім’ям Лазаря Кагановича (63-й), одного з організаторів Голодомору 1933 року. Леся Українка (67-ма) є «сусідкою» Андрія Вишинського (68-й), організатора сталінського «великого терору». Іван Мазепа (45-й), якого Петро І і всі наступні уряди Росії затаврували як «зрадника», стоїть поруч із Софією Ротару (46-та), яку багато сучасних українців назвали б так само.

Очевидний висновок – за місцем народження не можна робити висновки про належність особи до тієї чи іншої нації, не кажучи вже про патріотизм (так, Валентина Матвієнко, спікер російського парламенту, яка голосувала за російське вторгнення в Україну, є 99-ю в українському Пантеоні). Більш відповідним критерієм може бути самоідентифікація – людина є українцем, якщо вона колись ідентифікувала себе як українця.

Можливо, Ви очікуєте відповіді на запитання, як виміряти «славетність». На щастя, на нього немає єдино правильної відповіді, тож кожен може розробити свою методологію, і кожна методологія матиме свої переваги й вади. Та відступивши крок убік, запитаємо себе – чи потрібно взагалі складати списки відомих співвітчизників? Чи не краще працювати над тим, щоб зробити нашу країну місцем, комфортним для життя людей будь-якої національності? Така робота напевно зробить кожного з нас здоровішим, розумнішим та багатшим.