Кремлівська дезінформація активно шириться Європою, а підтримують її у цьому західні спікери. Лауреат найпрестижнішої премії для журналістів Гленн Грінвальд писав не лише для авторитетних видань The Guardian та The New York Times, а й поширював наративи, схожі з російськими. У цьому випуску VoxCheck спільно з Центром протидії дезінформації при РНБО продовжують розповідати про Західних «експертів», які так вигідні росії.
Гленн Грінвальд — журналіст, один із редакторів-засновників американського видання The Intercept до 2020 року. Писав статті для видання The New York Times та The Guardian. Має декілька нагород, зокрема за журналістські розслідування. Разом із редакторкою The Intercept журнал Foreign Policy відніс Грінвальда до списку 100 найкращих глобальних мислителів 2013 року.
Гленн Грінвальд. Джерело: The Economist
Проте не нагородами єдиними відомий Грінвальд. До своєї журналістської кар’єри чоловік працював юристом та навіть мав свою приватну юридичну компанію Greenwald Christoph PC. Впродовж п’яти років юрист захищав права неонацистів та вважає це одним із головних своїх досягнень. У 2013 році виданню Rolling Stone про свою роботу Гленн Грінвальд сказав: «Для мене це героїчна риса — бути настільки відданим принципу, що застосовувати його не тоді, коли це легко… Не тоді, коли це підтримує вашу позицію, не коли він захищає людей, які вам подобаються, а коли він захищає людей, яких ви ненавидите».
Також Гленн Грінвальд у суді як юрист представляв інтереси Метью Хейла, голови Всесвітньої Церкви Творця, який є прихильником переваги білої раси. Хейла засудили за змову з метою вбивства федерального судді. Тоді як Грінвальд виправдовував Хейла та наголошував, що його помилково ув’язнили, адже він начебто не причетний до справи.
Гленн Грінвальд активно підтримував екстремістів, зокрема неонацистський Національний Альянс. За це проти нього подали позов до суду, який Грінвальд назвав спробою «придушити свободу слова» через засудження людей «нетрадиційних» поглядів. Пропрацював юристом Грінвальд до 2005 року, після чого вирішив змінити фокус на блогерство та переїхав до Бразилії. Писав статті на політичну тематику, захист прав громадян, національну безпеку.
У 2013 році журналіст почав публікувати звіти, де у деталях писав про американські та британські глобальні програми стеження. Секретні документи про ці програми йому начебто надав програміст та колишній працівник ЦРУ Едвард Сноуден. За це розслідування Грінвальд і став лауреатом Пулітцерівської премії.
У 2020 році Грінвальд покидає видання The Intercept через «недостатню свободу слова і цензуру» та переходить на платформу Substack. Це онлайн-платформа із розсилки новин, де Грінвальд систематично публікував свої статті. Поступово заяви Грінвальда переходять з критики власної держави на «роздуми» про вторгнення росії.
21 липня 2022 року в інтерв’ю ютуб-каналу ReasonTV, яке називає себе платформою «мейкерів, фермерів, фріків та візіонерів», Грінвальд розповів про «причини вторгнення росії». На його думку, перша та головна причина нападу росії — розширення НАТО на Схід: «Ми повинні задуматися, чи зіграв наш уряд якусь роль в Україні, а ми точно зіграли. Ми оточили росію ворожим військовим союзом, який ніколи не повинен був наближатися до кордонів росії, як ми й обіцяли, коли радянська влада дозволила німцям возз’єднатися. Це було дуже небезпечно для росії, якщо подивитися на історію 20 століття. Вони зробили це за умови, що НАТО не піде далі Німеччини на Схід. Але ми відразу ж пішли за Клінтона, а потім за Буша. Прямо до кордонів із росією».
Заяву Грінвальда почали активно поширювати російські телеграм-канали та медіа. Хоча ексречник МЗС Німеччини Крістофер Бургер ще у 2021 році наголошував, що у жодному документі немає згадок про обіцянку росії не розширювати НАТО на Схід. Угода про «нерозширення» є лише фейком Кремля, який використовують для виправдання вторгнення та воєнних злочинів рф проти України.
Скриншот допису
Далі в інтерв’ю Грінвальд використовує типовий російський наратив про «маріонетковість» України, що начебто також призвело до початку війни росії проти України: «…Ми керуємо Україною з 2014 року, включно зі зміною уряду. Двічі здійснили вторгнення в росію у 20 столітті, а потім раптом кажемо, що ми не маємо жодного стосунку до України. Звісно ми відіграємо важливу роль, і звісно це загрожує росії. Це те саме, якби росіяни почали діяти в Мексиці».
У такий спосіб Грінвальд поширює наратив, співзвучний з російським про втручання США в хід подій в Україні 2014 року. Насправді Євромайдан почав колишній президент України та тогочасний Кабінет Міністрів України. 21 листопада 2013 року українці вийшли на протест на Майдан Незалежності у Києві. Люди не погоджувалися із відмовою уряду Миколи Азарова підписувати Угоду про асоціацію Україна-ЄС, яка готувалася з 1998 року. Силовий розгін народного волевиявлення призвів до відкритого протистояння українців із владою. Зрештою це переросло в Революцію Гідності та змусило Віктора Януковича тікати з України.
В інших своїх промовах Грінвальд розмірковує про те, що США «немає сенсу» допомагати Україні в боротьбі проти росії. А в інтерв’ю проросійському американському телеведучому Такеру Карлсону, про якого ми вже писали раніше, Грінвальд гучно заявляє про діяльність «біолабораторії» США в Україні. У такий спосіб журналіст перекладає відповідальність за війну з росії на будь-кого іншого.
Здавалося б, автор має одну з найпрестижніших журналістських премій та публікував статті в міжнародних авторитетних виданнях. Проте крізь текст, прямо або завуальовано, поширює наративи, схожі з російськими.
Більше інформації про Гленна Грінвальда та наративи, які він просуває можна дізнатися у цьому відео.
Аби не потрапити на ворожу дезінформацію, варто перевірити джерело, яке поширює повідомлення. Найімовірніше, фейки західних «експертів» вже могли спростовувати фактчекери. Також треба звернути увагу на саму новину та оцінити, чи є щось спільне у тексті або окремих висловах із наративами, які зазвичай використовує росія.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний