Як з блогу декількох ентузіастів «Вокс Україна» перетворився на аналітичний центр, що впливає на мільйони українців? Описуємо основні етапи шляху, який розпочався у 2014 році та прямує у майбутнє.

Як топові українські економісти об’єдналися і влаштували «інтелектуальну вечірку»

Весна 2014 року. Щойно відбулася Революція Гідності. У повітрі — прагнення швидких змін. Певно, ви пам’ятаєте відчуття, яке тоді панувало: потрібно щось робити.

Отже, четверо українських економістів засновують блог VoxUkraine. Звичайний блог на безоплатному сервісі «Блогспот». Вони починають писати про те, на чому знаються, — про економіку України та розвиток реформ.

Економістів звати Юрій Городніченко, Тимофій Милованов, Олександр Талавера та Володимир Білоткач.

Пізніше президент Київської школи економіки Тимофій Милованов згадував: «У 2014 році економісти світового рівня хотіли допомогти Україні. Однак швидко з’ясувалося, що експертиза навіть нобелівських лауреатів нікому не потрібна — ні Кабміну, ні Верховній Раді. Тоді ми вирішили піти значно довшим, але більш фундаментальним шляхом: підвищувати рівень освіти та економічної дискусії в Україні».

Президент Київської школи економіки Тимофій Милованов згадував: «У 2014 році економісти світового рівня хотіли допомогти Україні. Однак швидко з’ясувалося, що експертиза навіть нобелівських лауреатів нікому не потрібна — ні Кабміну, ні Верховній Раді».

Перший пост — «Що реально на кону в Криму?». Це березень, розпал анексії півострова. Тоді мало хто розумів, що відбувається, особливо на Заході. Тож фахова аналітика англійською мовою «зайшла».

Тексти почали привертати увагу, команда — зростати. До четвірки приєдналися економісти з приватного сектору та аналітичних центрів. До редакційної колегії увійшли Олена Білан, Вероніка Мовчан, Наталія Шаповал та інші.

Стала зрозумілою спільна мета економістів «Воксу» — підвищити рівень економічної дискусії в Україні.

Що таке українська економічна дискусія до 2014 року? Міцні господарники розповідають про «продуктивну емісію». Політики вигукують лозунги про зниження тарифів та підвищення пенсій. Ані перші, ані другі й гадки не мають, що таке сучасна економічна наука. Про те, щоб шукати рішення спираючись на передові дослідження, навіть не йдеться. Панує дух радянської політекономії. Українські та світові економісти розмовляють різними мовами.

З березня по жовтень 2014 року «Вокс» публікує 114 постів. Фактично це вже не блог, а журнал. Постає питання про власний сайт. «Вокс» переїжджає.

Тривалий час хостинг оплачує один із засновників. Взагалі, перші два роки організація існує переважно на внески учасників та їхніх друзів.

Наприкінці 2014 року «Вокс» розробляє «Індекс реформ» — інструмент, який оцінює прогрес реформ в Україні. Буквально: якщо зміни позитивні, сектор отримує «плюс» кілька балів. Погані — «мінус». Це — «Вокс» в дії: дискусія про реформи більше не грунтується на емоціях і маніпуляціях. Ви бачите, що об’єктивно відбувається з реформами в держуправлінні, фінансах, монетарній системі, бізнес-кліматі, енергетиці. Читаєте коментарі експертів. І робите свій незалежний висновок.

З того часу експертами Індексу були майже 70 людей. Деякі з них пізніше приєдналися до уряду (надовго втративши право оцінювати реформи) — наприклад, Павло Кухта, Тарас Качка, Юрій Джигир.

«Вокс» виник із прагнення кількох економістів зробити щось корисне для України. З «інтелектуальної вечірки», як кажуть самі засновники. Ця вечірка тривала, до неї долучалися нові люди. Врешті-решт, настав час її інституціоналізувати.

Як «Вокс» виріс і перетворився на інституцію

Восени 2015 року «Вокс» був спільнотою, яка об’єднувала читачів і однодумців. Але організаційно це все ще була група волонтерів. Тож 11 листопада 2015 була зареєстрована громадська організація. Почався новий етап.

Потрібно було вибудувати організаційну структуру. Так окрім редакційної колегії у «Воксу» з’явилася Наглядова рада, Міжнародна академічна рада й загальні збори — найвищий орган управління організацією. Формалізували внутрішні політики та процедури й затвердили відповідний посібник. З 2016 року «Вокс» публікує річні звіти, у тому числі — фінансові. З 2017 проходить зовнішній аудит.

Усе це потрібно, щоб працювати незалежно, прозоро і, головне, — робити якісні аналітичні продукти.

Паралельно зростала кількість проєктів.

Того ж 2015 року, спостерігаючи парламентські слухання, експерт «Індексу реформ» Микола Мягкий помітив дещо, що прості глядачі лише відчувають: парламентарі ставили голові Національного банку Валерії Гонтаревій не дуже коректні питання. Багато з них суперечили даним, не відповідали фактам, деякі просто не мали сенсу. Так на сайті «Воксу» з’явився прототип фактчеку.

Фактчек — це коли експерти перевіряють, чи політики використовують коректні факти та правильний контекст. Якщо ж вони маніпулюють та брешуть — суспільство дізнається про це.

Першою повноцінною фактчек-статтею стала перевірка економічної дискусії на шоу «Шустер.Live» у лютому 2016 року. Вона наробила багато галасу. Тодішній головний редактор «Воксу» Борис Давиденко навіть пояснював методику перевірки фактів фігурантам матеріалу.

Так виник найпомітніший проєкт «Воксу» — VoxCheck.

У той час до «Воксу» приєдналася Олена Шкарпова. Вона три з половиною роки була лідеркою VoxCheck, зібрала потужну команду фактчекерів. Уже понад рік проєктом керує Максим Скубенко, який в ефірі «Суспільного ТБ» каже в обличчя політикам, що вони брешуть.

У 2017 році VoxCheck запустив програму стажування, через яку пройшли понад 200 студентів. У 2018 році команда проєкту опублікувала перший рейтинг маніпуляторів та брехунів, а 2019 року запустила «Антологію брехні» — базу даних фактчеків, за якою кожен може легко перевірити політика (вони не надто оригінальні у своїх маніпуляціях).

Читачі місцевих ЗМІ не завжди мають доступ до якісних даних та аналітики. Тож у 2017 році Кирило Єсін запустив VoxConnector, — проєкт з доставки аналітики до сотні редакцій по всій Україні.

За рік нова лідерка проєкту Юлія Мінчева заснувала «Клуб редакторів». У ньому зібралися журналісти, які хочуть розповідати своїм читачам про важливі зміни у країні, збільшуючи частку відповідальних виборців.

Український парламент — предмет нашої особливої уваги. Під керівництвом Тимофія Милованова Дмитро Остапчук (зараз працює в Data Robot UA) візуалізував реальні коаліції та опозиції спираючись на голосування депутатів, а не на їхні заяви. Згодом естафету підхопив Олександр Надельнюк (зараз працює у «Ліга.нет»).

Сьогодні аналіз голосування парламенту та оновлення рейтингу депутатів-реформаторів — лише невелика частина проєкту DataVox. Аналітики проєкту створили та розвивають програму для аналізу українського медіапростору за допомогою машинного навчання.

Було і чимало короткострокових, але впливових, проєктів — наприклад, політичний компас, рейтинг бюджетних процесів чи «хотєлок» депутатів.

Ми створили онлайн-курси з економіки, фактчекінгу та енергетики, постійно проводимо тренінги, лекції, програми стажування. А ще стали співзасновниками Центру вдосконалення журналістики при Київській школі економіки.

«Вокс» швидко виріс. За шість років із невеликого волонтерського проекту виникла потужна організація. «Вокс» зіштовхнувся з першою кризою.

У 2016 році ми написали 267 статей, які переглянули майже 900 тисяч людей, залучили мільйон гривень через краудфандинг. 2017 року сума від краудфандингу була меншою, але загальне охоплення зросло до 1.7 мільйона осіб. У 2019 році наші матеріали прочитали 2.56 мільйона людей. У 2020 році, який ще триває, — понад 2.2 мільйона осіб.

У 2019 році ми випустили 257 публікацій. Фактично: один робочий день — одна стаття. Написання одного матеріалу якщо, наприклад, мова про аналітику даних, може тривати кілька місяців. Усі статті проходять жорсткий редакційний процес. Ми не женемося за кількістю матеріалів. Наш пріоритет — якість.

«Вокс» швидко виріс. За шість років із невеликого волонтерського проекту виникла потужна організація. «Вокс» зіштовхнувся з першою кризою.

Як «Вокс» подолав кризу ідентичності та трансформувався

Це була свого роду криза ідентичності. З одного боку, все гаразд — проєкти, публікації, зростаємо. З іншого — хтось каже, що «Вокс» — це фактчек. Дехто вважає «Вокс» медіа. Але журналісти називають нас «think tank». Всередині команди — теж різні думки.

З питання «що таке “Вокс”?» починалася кожна стратегічна сесія. Щоразу ми сперечалися. І скоріше відповідали на питання «що ми робимо?»

1. Робимо власні дослідження. Вони оригінальні, засновані на даних, дають аргументовану позицію про суперечливі питання.
2. Вокс — це платформа для дискусій. Щоб дискусія була якісною, тексти перед публікацією проходять рецензування (peer review).
3. Просуваємо ідеї та популяризуємо сучасні економічні знання — у статтях, відео, онлайн-курсах.
4. Перевіряємо висловлювання політиків та викриваємо брехню й маніпуляції.
5. Моніторимо дії влади та захищаємо прогрес реформ.
6. Розвиваємо спільноту тих, хто працює над модернізацією України.

Що об’єднує всі ці речі? Що таке «Вокс»? Врешті ми визначилися. «Вокс» — це сучасний аналітичний центр, який допомагає модернізувати Україну.

«Вокс» виник у відповідь на запит українських громадян, які хочуть читати якісну аналітику про Україну. І цей запит зростає.

Ми працюємо для відповідальних громадян. Пропонуємо зважений та логічний аналіз головних проблем країни. Та варіанти їх вирішення.

Сьогодні Україна знаходиться у виграшній позиції — вона має можливість оминути «граблі», по яких уже пройшли розвинені країни та країни «emerging markets», як-от Польща чи Словаччина. Однак, досить уперто уряди України повторюють не лише помилки наших західних сусідів, але й помилки самої України.

Що таке «Вокс»? Врешті ми визначилися.

«Вокс» — це сучасний аналітичний центр, який допомагає модернізувати Україну.

Наша роль — не дати ні уряду, ні суспільству розвернулися назад і піти в минуле, з якого ми з таким болем вийшли.

Ми віримо у свободу людини, спільноти та економіки, які базуються на відповідальності. Ми розуміємо свою відповідальність і вплив на державотворення.

Ми підтримуємо критичне мислення — не боїмося ставити під сумнів догми, дискутуємо та рефлексуємо, щоб бути релевантними у плинному світі.

Ми поважаємо справжню експертність, а не її імітацію, й працюємо з найкращими у своїх галузях.

Ми не боїмося називати речі своїми іменами та розуміємо, що найгірше, що можна зробити сьогодні, — це недооцінювати рівень загроз країні. Ми віримо, що українці здатні збудувати ефективну державу.

Зважаючи на виклики, які стоять перед країною, інформаційний хаос, безліч емоційних необгрунтованих думок, потрібно тримати належний рівень дискусії. Говорити про проблеми, їхні причини та рішення.

Врешті-решт, від цього залежить наш із вами рівень життя. Відсутність ринку землі коштувала нам значної частки ВВП, а кожному власнику — тисяч доларів стартового капіталу. І це лише невеликий приклад державної неефективності.

То ж час ставати ефективнішими. Нам теж.

Тому ми оновлюємо «Вокс». Стаємо чіткішими, зручнішими та більш сфокусованими. Наша задача – допомогти вам зрозуміти, що означають кілометри інформації, яку ви бачите щодня у стрічках новин. Щоб ви могли приймати обгрунтовані рішення.

Слабкість і неефективність держави починається з нас. Коли ми не ловимо на слові політика-брехуна. Коли ведемося на маніпуляції. Коли голосуємо за некомпетентного або корумпованого кандидата. Коли довіряємо неперевіреній інформації. Коли не хочемо розбиратися та віримо першому-ліпшому «експерту».

Час змінюватися.

Ми щодня працюємо для того, щоб побудувати Україну нашої мрії.

Якою ми її бачимо?

Це країна, яка живе у ХХІ столітті та рухається вперед разом зі світом.

Це держава, де управлінські рішення ґрунтуються на даних та дослідженнях, а не взяті зі стелі. Де дискусія заснована на аргументах, а не емоціях.

Де держава захищає правила та інтереси суспільства, а не окремих підприємств чи осіб.

Де політики не брешуть виборцям, бо поважають їх. А також знають, що виборці не голосують за брехунів.

Де урядовці та громадяни розуміють, що немає жодних державних грошей – а є лише сплачені податки.

Це – модернізована Україна, яка позбулася радянської спадщини й розвивається. 

Україна, у якої є майбутнє.

Україна, яку ми будуємо. Разом з вами. Для нас усіх.