Ідентичність і російсько-українська війна: свідчення зі США

Вже до 2023 року українська вперше стала найпоширенішою мовою серед українських іммігрантів у США, обійшовши російську. Крім того, серед народжених у США різко виросла кількість американців, які заявляють про українську етнічну приналежність (в опитуванні також використовується термін «ancestry» — «родовід, походження»).

Ми виявили, що зростання ідентифікації себе як українців найвище серед респондентів, які мають принаймні вищу освіту та мешканців регіонів, де Дональд Трамп отримав менше підтримки на президентських виборах 2016 року.

У дослідженні ми також проаналізували використання мови та етнічну самоідентифікацію серед росіян. На відміну від українців, у яких ці показники різко зросли, ми спостерігали подальше зниження рівня використання російської мови іммігрантами з росії, а також російської етнічної ідентичності серед американців, народжених у США. Володимир Путін сподівався, що його вторгнення підкріпить наратив про те, що росіяни й українці — «один народ», і що відновлення статусу росії як колоніальної держави поверне етнічним росіянам почуття гордості. Втім, наше дослідження свідчить, що вторгнення досягло прямо протилежного результату.

На рисунку 1 наведено відсоток іммігрантів з України, які розмовляють трьома мовами, за роками. Частка тих, хто говорить українською, зросла з 35,6% у 2021 році до 46,8% у 2023-му. До вибірки потрапили іммігранти віком від 18 років, які прибули до США в будь-який рік.

На Рисунку 2 показано кількість (чисельність) народжених у США етнічних українців за роками. Опитування «American Community Survey» містить запитання до респондентів щодо їхнього «походження або етнічного коріння» (“ancestry or ethnic origin”). Респондент може вказати кілька етнічних груп, однак фіксуються лише перші дві. На Рисунку 2 показано кількість тих, хто вказав українську як єдину, першу або другу етнічну приналежність, а також лінію тренду, що охоплює період 2012-2021 років. Ми бачимо, що кількість американців, які вказують своє українське походження, залишалася відносно стабільною до 2022 року, коли їхнє число підскочило до 599 333 осіб. Якби не повномасштабна війна, згідно з лінією тренду, очікуване значення на 2022 рік становило б 504 150 осіб. (Ці підрахунки є зваженими, тобто такими, що відображають реальну чисельність українських американців; у 2019 році фактична кількість опитаних становила 5 982 особи). Тож ми дійшли висновку, що війна спричинила зростання на 18,9% кількості народжених у США американців, які вважають себе етнічними українцями.

Є кілька можливих механізмів, що можуть пояснити описову статистику на рисунку 2. Перший – це те, що відважний опір українців викликав хвилю гордості серед американців із хоча б частковим українським корінням, що спонукало дедалі більше з них вказувати свою українську етнічну приналежність. Інша полягає в тому, що страждання в Україні нагадали цим американцям досвід їхніх предків-іммігрантів.

Ми також виявили, що жителі округів, де Дональд Трамп отримав меншу підтримку на президентських виборах 2016 року, з більшою ймовірністю зазначали своє українське етнічне походження у 2022 році. Хоча це є статистично значущим результатом, ми не можемо достеменно встановити, які саме механізми його зумовили. Можливо, респонденти з регіонів із республіканськими уподобаннями загалом дотримуються більш ізоляціоністських поглядів. Або ж у регіонах, що підтримують демократів, переважає проукраїнське соціальне середовище, яке сприяє тому, що мешканці цих територій відчувають більшу гордість, ідентифікуючи себе як українців.

Тлумачення рисунка 1 ускладнюється тим, що внаслідок прибуття біженців від війни з 2021 по 2023 рік змінився склад українських іммігрантів у США. Однією з причин того, що українська мова стала найпоширенішою серед українських іммігрантів, є те, що новоприбулі частіше розмовляють українською, ніж іммігранти попередніх хвиль. Щоб з’ясувати, чи пояснюється зростання частки тих, хто говорить українською, виключно зміною складу населення, чи відбувся також мовний перехід, ми обмежили вибірку лише тими, хто прибув до 2022 року, а також застосували статистичний метод, відомий як множинна регресія, щоб врахувати рік прибуття. Обидва підходи привели до одного висновку — повномасштабне вторгнення змусило українських іммігрантів перейти з російської мови на українську або англійську.

Рисунок 3 показує відсоток іммігрантів із росії, які розмовляють двома мовами, за роками. Частка російських іммігрантів, які спілкуються російською, зменшується майже щороку. Вона скоротилася на 3,7 відсоткового пункта з 2021 по 2022 рік, а найбільше падіння (на 3,8 пункта) відбулося між 2014 і 2015 роками.

Тлумачення рисунка 3 знов-таки ускладнюється тим, що у 2022 році відбулося різке зростання кількості іммігрантів із росії. На відміну від нашого аналізу використання української мови серед українських іммігрантів, ми не можемо виключити, що зниження використання російської мови з 2021 по 2022 роки було спричинене попередніми тенденціями. Ці попередні тенденції самі можуть бути пов’язані з агресією росії проти України (зокрема, із вторгненням у Крим та на Донбас у 2014 році), однак наші методи не дозволяють це перевірити. Натомість цілком зрозуміло, що жодного сплеску інтересу до використання російської мови не відбулося, як це могло би бути, якби російські іммігранти відчували гордість за свою батьківщину.

І нарешті, на рисунку 4 показано кількість народжених у США американців, які вважають себе етнічними росіянами, за роками. На рисунку також представлено лінію тренду для 2022 року, побудовану на основі даних за 2012–2021 роки. У 2022 році ця цифра виявилася на 6,8% нижчою за прогнозоване значення, якого можна було б очікувати за відсутності повномасштабного вторгнення. Це зниження на 6,8% з 2021 по 2022 рік не є настільки суттєвим, як зростання, зафіксоване серед народжених у США американців, які вважають себе етнічними українцями, однак воно є статистично значущим і узгоджується із відчуттям сорому, який відчувають етнічні росіяни за дії російської армії. 

Окрім основних результатів, що стосуються етнічної ідентичності та мови спілкування, у нашому повному дослідженні також задокументовано низку важливих фактів з інших питань. Ми наводимо альтернативні оцінки кількості біженців, які втекли або від повномасштабного вторгнення в Україну, або від переслідувань у росії — імміграція з обох країн різко виросла у 2022 році, хоча в засобах масової інформації трапляються суперечливі оцінки масштабів цього явища. Ми також дослідили, чи стикалися російські та українські іммігранти з дискримінацією на ринку праці. Втім, ми не виявили, щоб російські іммігранти зазнавали якихось економічних втрат порівняно з контрольною групою іммігрантів, так само як, і українські емігранти не отримали економічних вигод. Тож ми робимо висновок, що зафіксовані нами зміни щодо мовної та етнічної ідентичності зумовлені не економічними чинниками.