Індустріальні парки: більше галасу, ніж технологій

Індустріальні парки: більше галасу, ніж технологій

Photo: depositphotos / Sonar
31 Травня 2021
FacebookTwitterTelegram
1965

Індустріальний парк «Східний регіон» створили у місті Попасна на Луганщині у грудні 2020 року. Зараз цій площі шукають управлінця – на 30 років. Це, сподіваються в Луганській ОДА, залучить кошти в економіку міста, зробить його привабливішим для інвестицій. А в Міністерстві реінтеграції вважають, що підконтрольний Україні Донбас має стати майданчиком для трансформації. Так, мовляв, ми показуємо, що Україна — успішна, Донецька і Луганська області є частиною Європи. Чи справдяться ці очікування?

Що ви уявляєте перш за все, коли чуєте «індустріальний парк»? Новітні лабораторії? Сучасні виробництва? R&D-простори з провідними науковцями? На жаль, «кремнієва долина вдома» виглядає дещо інакше — найчастіше це склади і логістичні центри. 15 квітня Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт про діяльність індустріальних парків. Це вже не перший законопроєкт у цій сфері. Чи стане він реальним поштовхом до розвитку парків та чи допоможе залучити прямі інвестиції в українську економіку? І як зараз розвиваються такі парки за нинішнім законодавством?

Що таке індустріальні парки і які від них вигоди?

В ідеалі, індустріальний парк (ІП) — це територія, яку виділяють під час планування міста спеціально для промислового розвитку. В українських реаліях індустріальними парками зазвичай стають старі промзони, яким треба дати нове життя, — так звані brown fields. Або ж раніше незабудовані ділянки — green fields. Таку територію, як правило, облаштовують певною технологічною інфраструктурою — підводять міські комунікації, ремонтують приміщення, організовують охорону. На цих територіях можна займатися як промисловим виробництвом, так і науково-дослідницькою діяльністю. 

Теоретично, вигоди від ІП мають практично всі сторони. Учасники індустріального парку мінімізують свої матеріальні, фінансові, трудові та часові витрати, бо приходять на вже готовий виробничий простір. А також можуть отримати супровідні послуги від керуючої компанії. У свою чергу керуючі компанії отримують доходи від оренди землі і виробничих площ, обладнання та надання послуг. Нарешті вигоди для держави і місцевих громад — це нові робочі місця, активізація господарської діяльності та соціально-економічний розвиток територій. Щоправда, ця вигода не є очевидною, якщо інвестиції були б здійснені і без технопарку – а технопарк просто дозволив інвестору знизити свої витрати чи сплатити менше податків.

Станом на березень 2021 року в Україні зареєстровано 47 індустріальних парків. Із них більшість —  29 — у комунальній власності, решта — у приватній, державній чи змішаній. Найбільше ІП — у Київській та Львівській областях. 

На практиці робота індустріального парку дуже залежить від його управлінця та позиції місцевої влади. Так, компанія «Волиця Агро», з якою поговорив VoxCheck, у 2019 році зайшла до індустріального парку «Біла Церква». Там їм запропонували уже підведені до ділянки і готові до підключення основні інженерні мережі. Заощадивши час та кошти на прокладання кабельних ліній і отримання дозволів на підключення до міських мереж, компанія змогла більше інвестувати у свій розвиток. Вона запланувала вкласти $12 млн в логістичний комплекс зі зберігання зернових. Там буде сучасна лабораторія, зерносушарки, силоси для вологого і сухого зерна. Комплекс зможе приймати та відвантажувати зернові як залізничним, так і автомобільним транспортом. До того ж, компанії запропонували готові промислові об’єкти — тож вона не витрачалася на проєктування і будівництво. Всього на об’єкті, за словами компанії, працюють 100 людей.

Що з індустріальними парками зараз та чи можуть на них впливати громади?

Такий розвиток у парку, як у «Волиця Агро» — скоріше виняток з української практики. Адже за останні роки роботи ІП в Україні створили лише трохи більше 400 робочих місць. 

Причина в тому, що у нас індустріальні парки — це здебільшого склади певних виробництв, розповів юрист Львівського регуляторного хабу Володимир Антків у коментарі VoxCheck. Такі ІП не залучають багато робочої сили — їм просто не потрібно багато працівників. Якщо ж інвестор розгортає там виробництво, він створює нові робочі місця. 

Все ж в Україні існують парки, які мають перспективи для подальшого розвитку. Серед таких — промисловий парк у місті Тростянець у Сумській області. У його створенні активно брала участь місцева влада – і вона перш за все прагнула залучити до парку виробників. Перевагу надали харчовій, переробній промисловості та розвитку аграрного виробництва. Наразі в індустріальному парку планують створити кластер навколо шоколадної фабрики ПрАТ «Монделіс Україна». 

У Тростянці інвесторам не просто запропонували ділянку, але й підвели до неї комунікації  — транспортні магістралі та під’їзні шляхи. Інша перевага для інвестора в Тростянці — невисока орендна плата за землю. Парк пропонує мінімальну ставку — 3% від вартості землі. Тобто там намагаються робити певні кроки назустріч інвестору, аби стати привабливим місцем для вкладення коштів. 

Схожим шляхом пішов і Славутський індустріальний парк на Хмельниччині. Наразі там будують дорогу до парку, неподалік виділили землі під житлову забудову для майбутніх працівників. Крім того, території індустріального парку мають вигідне розташування — поруч знаходяться митниця, автошлях регіонального значення та залізничне сполучення. 

Що передбачає новий закон?

Наразі діяльність індустріальних парків в Україні регулює закон від 2013 року. Він описує загальний процес створення та вимоги до суб’єктів парку. Втім додаткові бонуси, які можуть отримувати підприємства, що працюють в індустріальних парках, чітко не прописані. Тож підприємцям незрозуміло, на які, наприклад, податкові пільги вони можуть розраховувати. 

У червні 2020 року у Верховній Раді зареєстрували два законопроекти, у яких група народних депутатів, здебільшого з фракції «Слуга народу», запропонували надати компаніям-резидентам індустріальних парків в Україні певні інвестиційні, податкові та митні преференції. Наприклад, пропонували звільнити їх від ввізного мита на іноземне обладнання і деталі до нього, а також відшкодовувати експортерам частину відсотків за кредити на зовнішні поставки. Втім далі реєстрації тоді справа не пішла.

Нинішній же законопроєкт, який ухвалили в першому читанні, передбачає уже конкретну підтримку підприємцям. Учасники ІП можуть претендувати на кошти з державного та місцевого бюджетів на облаштування інфраструктури, підключення до електромереж та супутніх комунікацій, будівництво, ремонт, реконструкцію. Також, учасники ІП можуть отримати субсидовані кредити від держави строком до 36 місяців для придбання техніки, обладнання, виробничих засобів, а також для будівництва, реконструкції чи капітального ремонту. Крім цього законопроєкт передбачає пільгові умови оподаткування індустріальних парків.

То чи це панацея?

На думку Володимира Антківа з Львівського регуляторного хабу, новий законопроєкт, хоч і може потенційно допомогти малим підприємцям зайти в індустріальні парки, містить низку прогалин.

По-перше, на пільги учасникам індустріальних парків може впливати людський фактор. Так, уповноважений державний орган може вирішувати на власний розсуд, які компенсації і кому пропонувати, і закон це ніяк не контролює. 

По-друге, чинне законодавство поки не узгоджене із запропонованими змінами. Тож потрібна ще програма, яка виправлятиме ці розбіжності. 

По-третє, наразі в законі відсутнє фінансово-економічне обгрунтування. Іншими словами, із цього проєкту незрозуміло, наскільки вигідно буде державі надавати пільги підприємцям в межах цих економічних зон (адже податкові пільги – це не лише нерівні умови роботи підприємств, але і втрати бюджетів).

Поки незрозуміло, як виглядатиме остаточний текст нового законопроекту. Адже основні зауваження до нього під час обговорення в парламенті стосувалися саме обсягів компенсацій. Однопартійці авторів — депутати від «Слуги народу» — говорили, що нинішніх запропонованих компенсацій замало, а їхні опоненти від «Європейської солідарності» навпаки наголошували, що грошей на такі компенсації в бюджеті немає.

Наразі цей документ чекає свого розгляду у другому читанні. 

Втім, як зазначають у Центрі економічної стратегії, індустріальні парки —  не головний критерій, за яким інвестори приймають рішення. В Україні, згідно з опитуванням інвесторів, яке проводила Європейська бізнес асоціація, головними перешкодами для інвестицій є корупція і недовіра до судів, а не податкові й митні платежі.

Запровадження податкових пільг, які передбачають законопроєкти, експерти ЦЕС не вбачають доцільним. Наявність пільг, зокрема з податку на прибуток, ПДВ, мит, ПДФО – спотворює конкурентне середовище, ускладнює податкову систему, збільшує дискреційні можливості контролюючих органів та створює ризики виникнення нових схем ухилення від сплати податків.

Тому поки Україна не вирішить проблеми з верховенством права, безпекою та корупцією, очікувати напливу інвесторів до технопарків не варто навіть за значного обсягу пільг. Отже, ідея зробити з ІП «історії успіху» для мешканців окупованих територій може так і залишитися ідеєю.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний