Лобізм під куполом Ради: чого депутати вимагали від Наталії Яресько

VoxUkraine проаналізували усі депутатські запити до міністра фінансів. За 14 місяців народні обранці вимагали у Наталі Яресько виділити більш ніж 3,5 млрд грн. Скільки вони отримали, що ще вони просили у міністра та чиї інтереси лобіювали?

Експедиція в Антарктику, поліпшення соціальної та комунальної інфраструктури у своїх виборчих округах,  ремонт доріг  – це далеко не повний перелік на що депутати просили додаткові кошти у держави, а якщо точніше – у Міністерства фінансів.  За період поки цим відомством керувала Наталя Яресько (грудень 2014- квітень 2016), депутати 95 разів направляли їй запити, з яких майже 2/3 містили прохання виділити додаткові кошти. Загальна сума депутатських прохань – 3,5 млрд грн. (з яких, правда, 2 млрд грн припадає на запити депутата від “Волі народу” Сергія Лабазюка відновити фінансування у 2016 році державних житлових програм для молоді).

Нагадаємо, VoxUkraine, досліджуючи тему депутатського лобізму, направив в усі міністерства, ГПУ, ДФС і Національний банк листи з офіційним проханням надати всі депутатські запити за період з грудня 2014-го.

Наступним міністерством, яке надало всі депутатські запити, став Мінфін.

За офіційними даними міністерства, з грудня 2014 року по січень 2016 року до них надійшло 95 депутатських запитів. Умовно їх можна розділити на 4 яскраво виражені тематичні групи:

• прохання про виділення коштів (62 запити) від 43 депутатів;
• запити щодо податкової політики Мінфіну, діяльності ДФС або проблемних платників податків (11 запитів) від 18 депутатів;
• запити про надання інформації та роз’яснення дій міністерства (16 запитів від 20 депутатів);
• запити на інші теми (6 запитів від 5 депутатів)

Те, що найпопулярніший тип запиту до Мінфіну із розділу “дайте коштів” – логічно. Міністерство фінансів – особливе. На відміну від інших відомств воно контролює кругообіг усіх державних коштів. Без “візи” Мінфіну жодне відомство не отримає з державного бюджету фінансування.

[iframe src=”https://voxukraine.org//dataviz/imore/rank/index_2.html” width=”100%” height=”600″]

Просити можна по-різному

Обсяги фінансування на наступний рік узгоджуються під час бюджетного процесу – періоду підготовки бюджету на наступний рік. За законом він має розпочинатися у березні і закінчуватися прийняттям бюджету не пізніше 1 грудня. В українській  практиці бюджет приймається “під ялинку” (за декілька днів до Нового року), а народні депутати разом з іншими відомствами в хаотичному порядку подають у міністерство свої пропозиції, що і в якому обсязі має бути профінансовано за рахунок держави. Традиційно ці пропозиції у кілька разів перевищують реальні можливості бюджету. (Через свою нереалістичність і часто відверто лобістський характер прозвані “хотєлками”). І у більшості випадків вони не враховуються при формуванні видаткової частини бюджету.

Після прийняття закону про державний бюджет депутати не полишають спроб отримати бажане фінансування.  У нардепів для цього є два способи.

Перший – найпопулярніший – внести поправки до державного бюджету. Зазвичай, щонайменша законодавча ініціатива щодо коригування держбюджету миттєво обростає великою кількістю офіційних “побажань” від народних обранців. Кількість правок залежить від того, наскільки законопроект прохідний. Приміром, якщо його подає уряд і він передбачає вирішення нагальної проблеми або плановий розподіл коштів, ймовірність прийняття законопроекту висока. І поправки до нього накопичується дуже швидко. Але проблема для депутатів в тому, що, знову ж таки, все впирається у Мінфін. Згідно Бюджетного Кодексу, внесення змін до закону про державний бюджет України може розглядатися у Верховній Раді лише за наявності експертного висновку Міністерства фінансів.

Другий спосіб –  привернути увагу міністерства до певної проблеми і попросити  кошти на її вирішення. Найбільш підходящий інструмент для цього – подання депутатського запиту. Теоретично проігнорувати його неможливо. Депутат має право звернутися із запитом до президента, до органів Верховної Ради, уряду, органів місцевого самоврядування, а також керівників підприємств, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Відповідь народний обранець має отримати протягом 15 днів.

На практиці, запит зовсім не гарантує вирішення проблеми. Мінфін зазвичай обмежується розглядом запиту, але не виділяє коштів. Або ж надіслає відписку у стилі “це питання в процесі розгляду” з формальною інформацією. Говорити в таких випадках про вирішення проблеми – зайве.

Причина подібної поведінки – постійний дефіцит бюджетних коштів та можливість Мінфіну діяти лише в рамках уже визначених програм. Задоволення запиту можливе якщо фінансування і так “вписується” в плани в Мінфіну про виділення коштів на програму або об’єкт, або ж – якщо є кулуарна домовленість про це. В останньому випадку депутатське побажання включається в розроблені Мінфіном правки до бюджету або ж оформляється в окрему депутатську ініціативу і не блокується Мінфіном при розгляді в сесійній залі.

Невгамовні прохачі

Найбільш активно гроші просять ті, хто і повинен – депутати мажоритарники. У запитах до Мінфіну фігурує 38 прізвищ депутатів-мажоритарників. 33 прізвища фігурує у фінансових запитах. В міністерство вони звертаються з єдиною метою – збільшити фінансування на свої округи. Два найчастіше згадуваних напрямки  – ремонт доріг та збільшення видатків на регіон за профільними субвенціями, будівництво або ремонт соціальних обєктів.

У своїх запитах депутати далеко не завжди вказують скільки саме потрібно. У більшості випадків обмежуються формулюваннями на кшталт “збільшити обсяг субвенцій”, “передбачити видатки”, “виділити кошти”.

Найактивніший прохач – Іван Рибак (БПП, виборчий округ №202, Чернівецька область). Минулого року він надіслав у Мінфін 12 запитів. Усі вони стосувалися збільшення фінансування з держаного бюджету Чернівецькій області. В деяких зверненнях вказувались конкретні суми. Так, депутат попросив 250 млн грн на формування культурно-мистецького центру у місті Чернівці, 240 млн грн для продовження будівництва постійних залізобетонних мостів в Чернівецькій області та 0,29 млн грн на відновлення пожежно-рятувального поста в смт. Непоколівка.

На другому місці позафракційний Михайло Головко (виборчий округ №164, Тернопільска область, 7 запитів). Депутат у тому числі просив додаткового фінансування на ліквідацію аварійного стану пам’яток культурної спадщини Тернопільщини та будівництво нової лікарні. У травні минулого року зацікавився темою державного боргу та надіслав у Мінфін два запити. Перший стосувався інформації про зовнішні запозичення за останній рік, другий – стану перемовин з іноземним кредиторами щодо реструктуризації державного боргу.

Трійку найактивніших запитувачів замикає позафракційний Яків Безбах. Він надіслав до Мінфіну шість запитів з проханням допомогти конкретним жителям Дніпропетровська. Приміром, був запит розібратися з перерахунком субсидії за надані комунальні послуги житлово-будівельному кооперативу “Проектировщик-2” та ОСБД “Шахтер-95” Астафєвої Н.В. на суму 29447 грн 06 коп. Також депутат звертав увагу Мінфіну на необхідність виділити кошти на будівництво мереж водопостачання по вулиці Ялиновій у Дніпропетровську.

Арбітри між бізнесом і податковою

Втім, для депутатів запит, це не лише спосіб попросити у держави грошей. Народні обранці використовують їх для того, щоб впливати на взаємовідносини бізнесу з податковою. Ланцюжок простий – бізнесмен звертається до депутата, депутат – до Мінфіну. Далі Мінфін може офіційно повідомити, що передав скаргу або інформацію про правопорушення уповноваженим особам у ДФС або міністерстві. А там уже як карта ляже – проблема може як привернути увагу правоохоронців, так і потонути в бюрократичних процедурах та формальних відписках.

Таких звернень небагато. Власне, усього два.

Так, Петро Ванат (“Народний фронт”) у грудні минулого року вимагав від міністерства усунити тиск та свавілля з боку податкової міліції на підприємство “Укрграфіт”. В свою чергу у 2014 році директор Першої приватної броварні Георгій Амбарцумян повідомив  народного обранця від БПП Михайла Кобцева про корупційні дії начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у Львові Олександра Юристовського. Кобцев направив відповідний запит у Мінфін з проханням “відреагувати” і “провести службове розслідування”. Юристовський працює на різних посадах в податковій з 1997 року. http://vl.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/golov-upr/kerivnyztvo/890.html

У 2004 був відсторонений від держслужби, але потім повернувся. ЗМІ неодноразово публікували інформацію про те, що він та його родина володіють дорогою нерухомістю. У жовтні 2015 був переведений на службі зі Львова до Луцьку.

Деякі з податкових запитів пов’язані з профільною діяльністю депутатів у парламенті.

Депутат Вікторія Войціцька (“Самопоміч”) відома своєю боротьбою з компаніями  Ігоря Коломойського. Депутат активно займається темою податкового боргу “Укрнафти”, публічно критикує роботу за цим напрямком очільника ДФС Романа Насірова. В жовтні минулого року Войціцька надіслала запит, в якому вимагала від Мінфіну провести розслідування щодо приховування посадовцями ДФС документів, які обгрунтовують право надання розстрочки податкового боргу “Укрнафти”.

Член парламентського комітету з питань податкової та митної політики Тетяна Острікова (“Самопоміч”) займається в комітеті митною тематикою. Депутат зверталась у Мінфін з проханням перевірити фірми “Вестум-торг”, “Омікрон-плюс”, “Імпорт-ленд”, “Кайт-груп”, “Торговий дім “Інтерагротек”, “Едванс трейд”, “Євро ефект”, “Шивада”, “Мрія плюс”, “Контека” на ухилення від сплати митних платежів та ін.

У минулому році законотворчі стосунки Мінфіну з депутатами за податковим напрямком залишали бажати кращого. Під час засідань комітету з питань податкової та митної політики депутати неодноразово нарікали на низьку якість поданих міністерством законодавчих ініціатив та відсутність розрахунків про їхній вплив на конкретні галузі. Деякі запити відображають ці хвилювання нардепів. Так у лютому минулого року, депутат Cергій Фаєрмак (“Народний фронт”) просив Мінфін роз’яснити нюанси сплати ЄСВ. Андрій Шипко (“Відродження”), у розпал бюджетного процесу та підготовки нового Податкового Кодексу у закритому режимі – Мінфін до останнього в публічних дискусіях послуговувався презентаціями майбутньої податкової реформи і не виносив документ на обговорення з бізнесом та громадськістю – намагався офіційно допитатися у Наталії Яресько про вплив нового податкового законодавства на галузь охорони здоров’я, та об’єми її фінансування.

Запит на інформацію, або Підозрюються у самопіарі

Запити на отримання інформації досить цікаві. Головне питання тут – навіщо депутатам знадобилась саме ця інформація? Не виключено, що деякі запити вони писали для самопіару, або розкручування окремої теми в інформаційному просторі у власних інтересах.

Приміром, запити того ж депутата Михайла Головко (позафракційний) щодо стану державного боргу та реструктуризації збіглися у часі з двома лініями подій. Перша – на той момент процес перемовин з іноземними утримувачами боргу був у розпалі, проходив дуже складно і подробиці не розголошувалися. Друга – депутат Головко навесні у різних ЗМІ критикував боргову політику уряду. Не виключено, що ця інформація знадобилась йому для власної інформаційної політики.

Запит групи депутатів на чолі з Олегом Ляшко щодо проведення перевірки сплати податків підприємств групи “АТБ” майже збігся у часі з появою у парламенті законопроекту про націоналізацію торгівельної мережі. Так проект закону №2689 у Раді було зареєстровано 21 квітня, а запит у міністерство надійшов три дні по тому – 24 квітня. В інформаційному просторі ідея націоналізації викликала шалений резонанс. Пізніше, у своїх висновках Мінфін не підтримав законопроект Ляшко.

Нагадаємо, за офіційною версією, причина появи скандального законопроекту в тому, що мережа супермаркетів «АТБ» без перешкод працює на окупованих територіях та продовжує отримувати прибутки. За іншою версією, документ з’явився через побутовий конфлікт між співвласником АТБ Геннадієм Буткевичем і власником компанії S. I. GROUP (ТМ SEMKI і “Морські”) Сергієм Рибалко, який зараз є депутатом Верховної Ради від Радикальної партії.

***

Запити до Мінфіну – не відображають повну палітру депутатських інтересів до уряду. Після отримання даних від усіх міністерств ми збираємось скласти повну карту депутатських запитів і інтересів.