Майдан у 2014 році — це державний переворот: огляд італійських та німецьких проросійських ЗМІ
Beta

Майдан у 2014 році — це державний переворот: огляд італійських та німецьких проросійських ЗМІ

Photo: ua.depositphotos.com / Elenazakh
6 Квітня 2022
FacebookTwitterTelegram
954

21 листопада 2013 року мешканці Києва вийшли на мирний протест проти нещодавно ухваленого рішення Кабміну про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. 

Згодом мітинги у підтримку демократичних цінностей почали організовувати і в інших містах України, протестний рух набув масовості. Після застосування владою силових методів протидії протести переросли у відкрите силове протистояння, а за ним —  у Революцію Гідності. Результатом стало проведення позачергових президентських та парламентських виборів та запуск реформування країни у відповідності до нового європейського курсу. Росія ж вважає описані події державним переворотом та виправдовує цим своє подальше вторгнення у Донецьку та Луганську область та окупацію Криму.

Фейк: Майдан у 2014 році це державний переворот

Німецьке видання RT.DE з 2014 року у численних публікаціях згадує Майдан як місце, де відбувся державний переворот в Україні. Такої ж думки притримується і низка італійських ЗМІ, зокрема Viva.it та Glindifferenti. 

“В Україні ми бачили справжній переворот.” (“In Ucraina abbiamo assistito ad un reale colpo di stato.”)  —  Viva.it

Як насправді?

Заяви про нібито держпереворот у центрі Києва є типовою риторикою Кремля, який таким чином виправдовує власну агресію. Сам Путін знову і знову згадує про нього: і на Радбезі РФ у січні 2021, що передував визнанню ЛНР та ДНР та початку повномасштабного вторгнення в Україну, і на “зустрічі” із працівницями аерофлоту навесні 2022, коли російські війська вже вели активні бойові дії на нашій території. Цю та інші його заяви ми вже спростовували у матеріалах “Криве дзеркало російської пропаганди. Фактчек нового виступу Путіна”, “Головний брехун світу” та “Рада брехні Путіна. Аналіз засідання Радбезу РФ”

Революція гідності не має жодної ознаки державного перевороту

Головна мета держперевороту — захоплення влади змовниками у власних інтересах.  Революція Гідності розпочалася з акцій на підтримку підписання Угоди про Асоціацію з ЄС — Євромайдану — та згодом переросла у масові протести, спрямовані на захист прав і свобод людини та громадянина, демократичних цінностей. Влада та вигода ніколи не були її самоціллю. Результатом революції стала ратифікація Угоди з ЄС та проведення чесних президентських та парламентських виборів.

Змова передбачає наявність невеликої групи людей та аж ніяк не є масовим явищем. 

Згідно із соціологічним дослідженням, проведеним у жовтні 2014 року фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, в мирних акціях взяли участь близько 20% населення України, а це понад 8,5 млн осіб. Опитування показало, що більшість громадян сприймали участь у протестах як усвідомлену боротьбу за свої права. 

Іншими ознаками держперевороту є неконституційність та насильницький характер, коли зброя є основним інструментом досягнення мети. Усі події Революції Гідності відбувалися у конституційний спосіб, а протестувальники почали використовувати засоби самозахисту лише після ескалації насильницьких дій з боку влади, яка залучила озброєні загони силовиків для розгону беззбройних мітингувальників.

Фейк: За державний переворот в Україні відповідальні нацисти

RT.DE неодноразово писали про те, що у 2014 році державний переворот в Україні здійснили прихильники нацистського колаборанта Степана Бандери та скинули демократично обраного проросійського лідера Віктора Януковича. 

“Переворот у Києві призвів до руйнування країни, в ній тепер панують правоекстремістські ідеї.” (“Der Putsch in Kiew hat ein zerrüttetes Land hinterlassen, in dem rechtsextremes Gedankengut grassiert.”)  —  RT.DE.

“Стратегічно підтримка націоналістичного перевороту в Україні та подальшої конфронтаційної політики щодо Росії після відділення Криму має призвести до збільшення оборонних бюджетів країн ЄС щонайменше до двох відсотків ВВП, причому левова частка припадає на збільшення оборонних бюджетів країн ЄС.” (“Die Unterstützung des nationalistischen Putsches in der Ukraine und die daran anschließende Konfrontationspolitik gegenüber Russland nach der Sezession der Krim sollten den strategischen Überlegungen nach dazu führen, dass zum einen die Verteidigungsetats der EU-Länder auf mindestens zwei Prozent des BIP angehoben werden, wobei der Löwenanteil der Aufträge in die USA gehen würde.”) — RT.DE.

Як насправді?

Насправді в Україні, як і в багатьох розвинених країнах, а також у Росії, є представники крайніх правих, однак ці організації нечисленні й далеко не мають такої підтримки в суспільстві та органах управління, як це намагаються змалювати прокремлівські медіа. 

Під час Євромайдану переважну більшість мітингувальників складали мирні громадяни, учасників радикальних груп, таких як “Правий сектор”, налічувалось не більше тисячі осіб із восьми мільйонів. На президентських виборах 2014 року кандидат від угруповання “Правий сектор” отримав 0,7% голосів. 

Більше того, на сайті EUvsDisinfo Європейської служби зовнішньополітичної діяльності спростовано щонайменше 400 фейків російської пропаганди про нацизм в Україні. 

Фейк: Майдан організували/підтримали інші країни та окремі іноземці, зокрема для того, щоб усунути в Україні проросійський правлячий клас та замінити його звичайними прозахідними маріонетками

Серед ймовірних організаторів Майдану фігурують ЄС, НАТО та США, а також Джордж Сорос.

“Це просто виконання наказів Сполучених Штатів у виключних інтересах Вашингтона. Вони виникають у контексті українського конфлікту, після того як запланований переворот проти київської влади був лише наполовину вдалим. Метою було насильно усунути правлячий клас, близький до Росії, і замінити його звичайними прозахідними маріонетками.” (“Si tratta semplicemente dell’esecuzione di ordini arrivati dagli Stati Uniti, nell’esclusivo interesse di Washington. Nascono nel contesto del conflitto ucraino, dopo che il colpo di Stato pianificato contro il Governo di Kiev è riuscito solo a metà. L’obiettivo era rimuovere con la forza la classe dirigente vicina alla Russia e sostituirla con i soliti burattini filo-occidentali.”) Adhoc News.

“Бо хоча Москва (в українській кризі) зазвичай виконує більш пасивну та реактивну роль, її завжди зображують як «агресора». І це при тому, що саме США, ЄС і НАТО активно підтримують і пропагують переворот у Києві.” (“Denn obwohl Moskau (auch in der Ukraine-Krise) zumeist eine eher passive und reaktive Rolle einnimmt, wird es stets als „Aggressor“ dargestellt. Und das, obwohl es die Vereinigten Staaten, die EU und die NATO sind, die den Putsch in Kiew aktiv unterstützen und vorantreiben.”)  — Report 24 News.

“Переворот в Україні організували фінансист-мільярдер Джордж Сорос та представники адміністрації Обами.” (“Il colpo di stato in Ucraina è stato orchestrato dal finanziere miliardario George Soros e dai rappresentanti dell’amministrazione Obama.”)  — SNA.IT.

Як насправді?

Подібні заяви безпідставні. Українські органи влади самостійно відповідають за внутрішню та зовнішню політику. Західні країни надають нам підтримку, проте не змушують запроваджувати ті чи інші зміни. 

Крім того, фейк про заяви Сороса щодо власного заробітку на війні в Україні та вигоді від неї Європи VoxCheck вже спростовував. Джордж Сорос не робив подібних заяв, а натомість закликав ЄС надати Україні фінансову підтримку, оскільки напад Росії на Україну загрожує і безпеці всієї Європи.

Фейк: Майдан був організований для дестабілізації Росії

Це повторюваний наратив Росії про Захід, що  використовує Україну як інструмент військової конфронтації проти неї. Дану тезу з поміж іншого Путін також використовує для виправдання розв’язання війни з Україною.

“Після перевороту 2014 року Україна завжди була для Заходу зручним інструментом провокації проти Росії.” (“Seit dem Putsch von 2014 war die Ukraine dem Westen stets ein bequemes Werkzeug für Provokationen gegen Russland, das man mit Militärhilfen scharf halten konnte.”)  — RT.DE.

Як насправді?

Насправді співпраця між Україною та Заходом є комплексною і не обмежується лише військовими питаннями.

У 2014 році Київ та ЄС підписали Угоду про асоціацію, яка сприяла поглибленню економічних та політичних зв’язків на основі спільних цінностей. Фінансову підтримку Захід надає Україні здебільшого для проведення реформ та стабілізації економіки.

Україна дійсно співпрацює із Заходом у військовій сфері. З 2014 року активізувалася співпраця у критичних сферах. Однак ця співпраця спрямована лише на підвищення обороноздатності України, а не на шкоду будь-якій країні, включно з Росією. 

Фейк: Майдан спровокував від’єднання Донецька і Луганська та громадянську війну 

Італійський та німецький філіали SNA у січні 2021 року писали, що причиною старту військової операції України проти ЛНР та ДНР та громадянської війни в країні став лютневий переворот 2014 року у Києві. Саме через нього АР Крим в подальшому відділилась, а Донецьк та Луганськ оголосили про незалежність — вони не змогли змиритись із незаконною зміною влади. 

“Українська влада розпочала військову операцію у квітні 2014 року проти самопроголошених Донецької та Луганської республік, які проголосили незалежність після лютневого перевороту 2014 року в Києві.” (“Die ukrainischen Behörden begannen im April 2014 eine Militäroperation gegen die selbsterklärten Republiken Donezk und Lugansk, die nach dem Staatsstreich in Kiew im Februar 2014 die Unabhängigkeit proklamiert hatten.”) SNA.DE.

“Переворот на Майдані в 2014 році став причиною того, що українські громадяни на Донбасі на південному сході України стали сепаратистами і вирішили відокремитися, що призвело до громадянської війни” (“Das war nach dem Putsch auf dem Maidan 2014 denn auch der wichtigste Grund, warum im Donbass im Südosten der Ukraine ukrainische Bürger zu Separatisten wurden und eine Abtrennung von der Ukraine beschlossen, was zum immer noch andauernden und gerade in letzter Zeit wieder neu aufflammenden Bürgerkrieg mit immerhin.”) Infosperber.

Як насправді?

Не Революція Гідності, а російська агресія призвела до війни на Сході та окупації Криму. Причому атакувала Росія і на інформаційному фронті, поширюючи фейки про жорстоких праворадикальних активістів Євромайдану, що хочуть розправитися з російськомовним населенням Донбасу та Криму, від яких їх потрібно негайно “рятувати”. 

Ці тези стали підґрунтям для провокації та формування “республік”, які насправді ніколи й не були незалежними. У 2014 році під час мітингу про відокремлення від України в Донецьку бойовики підняли російський прапор, керівні посади зайняли громадяни РФ. “Прем’єр-міністр” ДНР у 2014 році росіянин Олександр Бородай сам потім заявляв, що якби не Путін, його політика рішення та дії, то не було б і російського Донбасу: ДНР та ЛНР. 

Втручання Росії у війну доведене неодноразово. Регулярна російська армія під кодовою назвою “ихтамнет” брала участь у боях проти ЗСУ і влітку 2014 року, і взимку 2015, і весь час потому, а також відповідальна за збиття рейсу MH-17. Факт присутності РФ визнавали ОБСЄ та розслідувачі з Bellingcat: тисячі російських військових брали участь у бойових діях на сході України та були нагороджені за це медалями. Більше того, Росія планомірно посилювала свій вплив на окуповані території. Зокрема, у 2020 році було видано близько 165 російських паспортів жителям ЛНР та ДНР, а у 2021 — прийняття бажаючих до партії “Єдина Росія” та право голосувати на російських виборах. Тож ні про яку громадянську війну мови йти не може.

Фейк: Крим добровільно відокремився від України шляхом референдуму після Майдану

Подібні заяви націлені на виправдання окупації Криму, нібито громадяни самостійно прийняли таке рішення, а Росія тут ні до чого. 

“У 2014 році місцева влада Криму відмовилася визнати нову владу, створену в результаті прозахідного перевороту «Євромайдану», легітимною, і попросила громадян на всенародному референдумі вирішити, залишатися їм надалі у складі України чи знову входити до складу Росії.” (“Nel 2014 il governo locale della Crimea rifiutò di riconoscere come legittimo il nuovo governo nato dal golpe filo-occidentale ‘Euromaidan’ e chiese ai suoi cittadini di decidere attraverso un referendum popolare se continuare a far parte dell’Ucraina oppure ricongiungersi alla Russia.”) Il Primato Nazionale.

Рішення про проведення “добровільного” референдуму приймалося Верховною Радою АР Крим у захопленій тоді ще невизнаними російськими військовими будівлі парламенту та під дулами автоматів.  

Сам “референдум” також був проведений з численними структурними порушеннями, зокрема:

  • маніпулятивні та безальтернативні запитання: варіанту “залишить у складі України” учасникам надано не було;
  • відсутність міжнародних спостерігачів крім російських;
  • махінації з явкою. Кримські журналісти та учасники голосування неодноразово заявляли, що бюлетені масово видавали одним і тим самим людям, їх також видавали людям з російськими паспортами. 

Більше того,його проведення не відповідало тодішньому вітчизняному законодавству: подібне рішення повинне було прийматись на законодавчому рівні, а вже потім виноситись на місцевий.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний