МАНІПУЛЯЦІЯ: Більшість помирає від хвороб, від яких не вакцинують, – це «медичний геноцид»

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У соціальних мережах поширюють пост, у якому повідомляють про низьку смертність від COVID-19 та наміри уряду отруювати населення через вакцинацію; високу смертність від туберкульозу, яка, на думку автора, є причиною відсутності вакцинації проти нього; і про відсутність вакцинації проти хвороб, які є основними причинами смертності в Україні. Також додається зображення з некоректними даними щодо кількості померлих від COVID-19 у світі.

Розбираємо, чому ці тези неправдиві. 

Хибна теза 1. Від хвороб, через які помирають більшість українців не вакцинують, що є доказом «медичного геноциду».

Автор стверджує, що за січень-липень 2020 року від усіх інших причин, крім COVID-19, померло 99,51% українців, і проти цих хвороб ніхто не вакцинує. Утім, більшість цих хвороб та інших причин смертності не можна уникнути через вакцинацію, оскільки вони не є інфекційними. Так, за даними Держстату, у 2020 році 68,16% людей  померли від хвороб систем кровообігу (або 227 858 осіб); від новоутворень – 13,59%

 (45 429 осіб); від зовнішніх причин смерті – 4,85% (16 209 осіб); а від інфекційних та паразитарних хвороб – лише 1,27% (4 254 осіб). Тому, про медичний геноцид через цілеспрямовану відсутність вакцинації українців проти більшості захворювань не йдеться.

Хибна теза 2. Від туберкульозу не вакцинують, оскільки від нього і так добре мруть.

Вакцина БЦЖ, яка попереджає розвиток важких форм дитячого туберкульозу, відповідно до чинного законодавства, є обов’язковою для дітей і проводиться за державний рахунок у перший тиждень після народження кожної дитини, а у 7 років проводиться ревакцинація.

Водночас, не існує вакцини від туберкульозу в дорослих. Розвиток такої вакцини є одним із пріоритетів ВООЗ.

Хибна теза 3. Українців планують отруювати вакцинами, у той час як частка померлих від COVID-19 дуже низька.

У пості йдеться, що згідно із висновком Головного науково-експертного управління, наданого до законопроекту №4142 «Про систему громадського здоров’я», загальна кількість померлих в Україні пов’язаних з COVID-19 за січень-липень 2020 складає 1 637 осіб або 0,49%.

Зареєстрована смертність від  COVID-19 за січень-липень і справді складає 1 637 осіб і становить 0,49% від загальної смертності серед усіх причин. Утім, цей показник потрібно розглядати в динаміці, оскільки його зростання почалося пізніше – із ширшим розповсюдженням вірусу в Україні.

Летальність (відсоток померлих серед інфікованих) COVID-19 є відносно низькою (за показником IFR – близько 1,63%), утім коронавірус SARS-CoV-2 має високу заразність. Це означає, що хоча новий коронавірус не є смертельним для більшості людей, за відсутності вакцини та ефективних засобів лікування, його масове поширення спричиняє значну кількість жертв.

Так, у світі станом на 9 березня 2020 року, у світі було виявлено 4006 випадків COVID-19, а померло 225 осіб (а не 56, як йдеться у пості). А станом на 6 грудня 2020 (станом на дату публікації) у світі було інфіковано 66,2 мільйонів осіб, а кількість летальних випадків склала близько 1,5 мільйони осіб.

В Україні станом на 9 березня 2020 року не було виявлено випадків захворювань та смертей від COVID-19. Перші випадки захворювання в країні були зафіксовані 13 березня. А станом на 6 грудня вже було зафіксовано 813,3 тисяч випадків захворювання і 14,5 тисяч смертей.

До того ж, через можливі недоліки офіційної статистики та недостатні обсяги тестування, реальний показник смертності від COVID-19 може бути значно вищим. Так, у вересні 2020 року, коли почався спалах розповсюдження коронавірусу в Україні, порівняно з вереснем 2019 року спостерігалося зростання загальної кількості смертей на 15,4%, (на 48,37 тисяч осіб). До того ж, вересень став третім місяцем цього року, коли кількість померлих перевищила минулорічні дані: першим був червень із 8,4%, другим серпень із 3,9%.

Тож, низькі показники смертності в Україні до початку значного спалаху не може слугувати доказом низької смертності від COVID-19 ні в Україні, ні у світі в цілому.

Хибна теза 4. Чому інфікованих ВІЛ/СНІД не ізолюють так, як інфікованих новим коронавірусом?

Також, у цьому пості, автор ставить питання, чому ВІЛ-інфікованих не ізолюють від суспільства, в той час, як хворих на COVID-19 ізолюють. 

Справа в тому, що вірус SARS-CoV-2 передається повітряно-крапельним шляхом, що сприяє його швидкому поширенню. У той час, як ВІЛ передається через біологічні рідини, зокрема, кров, сперму, вагінальний секрет, грудне молоко. Так, шляхи передачі ВІЛ можна контролювати, а ВІЛ-інфіковані, які уникають ризикової поведінки, безпечні для суспільства. Також існує облік ВІЛ-інфікованих осіб та кримінальне покарання у випадку, якщо така людина свідомо заразила іншу.