МАНІПУЛЯЦІЯ: Країни виходять зі Стамбульської конвенції через її негативний вплив

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюється інформація, що ряд країн повстали проти деструктивної Стамбульської конвенції. У цьому контексті говорять про Польщу, Литву та Туреччину. На прикладах цих країн наголошують, що Україна не повинна ратифіковувати Конвенцію. Утім, причинами бажання денонсації конвенції часто маніпулюють. Далі – показуємо на прикладах.

Зазначимо, що жодного випадку виходу зі Стамбульської конвенції серед 34 країн, які її ратифікували поки не було. Інші спростування фейків про Стамбульську конвенцію можна прочитати тут і тут.

Теза 1. Польща розпочала процедуру виходу зі Стамбульської конвенції, люди вийшли на вулиці, підтримуючи таке рішення.

Вихід зі Стамбульської конвенції з 2015 року був пунктом угоди коаліції «Об’єднаних правих», які зараз при владі. 

Коаліція та президент Анджей Дуда – консервативні політики, яких також називають право-радикальними і популістськими. Наприклад, Дуда під час своєї передвиборчої кампанії виступав проти прав ЛГБТ, називаючи їх «іноземною ідеологією». У липні його переобрали президентом, а владна партія «Право і Справедливість» має найбільшу підтримку серед населення. 

Черговим інфоприводом для тез про відмову Польщі він Конвенції стало подання заяви 27 липня Міністром юстиції Польщі до Міністерства у справах сім’ї, праці та соціальної політики з пропозицією про вихід з договору.

Заява з пропозицією не означає, що процедуру виходу розпочали на державному рівні. Для отримання згоди на денонсацію необхідне подання відповідного законопроєкту урядом Польщі до Сейму, прийняття цього законопроекту Сеймом та Сенатом, підпис законопроєкта президентом. А для самої денонсації, а отже, і початку процедури виходу, – необхідно рішення президента.

Утім, поки немає навіть спільної позиції правлячої партії «Право та справедливість» щодо підтримки законопроєкту про вихід за Стамбульської конвенції.

Щодо «людей на вулиці», то протести відбулися проти, а не на підтримку виходу з Конвенції. 24 липня тисячі людей вийшли на вулиці Варшави та інших міст із вимогою зберегти статус Польщі як учасниці Конвенції. 

Додамо, що у Польщі з 2015 року падає показник Індексу ліберальної демократії – він оцінює виборчі права, чисті вибори, рівність перед законом, обмеження виконавчої влади та свободу асоціацій та вираження. 

Теза 2. Туреччина розглядає можливість вийти зі Стамбульської конвенції, бо її ратифікація тільки збільшила кількість вбитих жінок.

У Туреччині кількість загиблих від насильства жінок справді зростає. Але це спричинено не підписанням Стамбульської конвенції, а, навпаки, тим, що її принципи недостатньо втілюються і в законах, і на практиці. Навіть статистику щодо загиблих жінок збирає та оприлюднює не уряд, а громадські організації. 

Одна з причин бажання вийти з Конвенції – несприйняття принципу гендерної рівності консервативною частиною турецького суспільства. Президент Раджеп Ердоган також заявляв, що гендерна рівність протиприродна, а основна роль жінок – це материнство. 

Теза 3. Латвія відмовляється ратифікувати Конвенцію через її шкоду, а також невідповідність конституції Латвії.

Латвія дійсно не ратифікувала Стамбульську конвенцію. Одна з причин – потенційна невідповідність положень Конвенції латвійській конституції. Саме тому депутати, які підтримують ратифікацію Конвенції, ініціювали її перевірку на відповідність конституції. На їхній погляд, рішення суду – це можливість розв’язати парламентські суперечки з приводу відповідності Конвенції конституції Латвії та у разі відповідності нарешті ратифікувати Конвенцію.

Підтверджень того, що ратифікація та впровадження положень Стамбульської конвенції приносить шкоду чи «біду», немає. Рада Європи стверджує, що Конвенція позитивно впливає на життя жінок по всій Європі.

Теза 4. Українське законодавство достатньо захищає від домашнього насильства, тому Стамбульська конвенція не потрібна.

В останні роки Україна значно покращила законодавство щодо домашнього насильства. Із 2018 року діє Закон, за яким можна заборонити кривднику жити разом з постраждалою і наближатися до неї. До речі, така система приписів, заборонного і обмежувального, – одна з рекомендацій Стамбульської конвенції (статті 52-53). Ще одна позитивна зміна: на початку 2019 року домашнє насильство стало кримінальним злочином.

Однак навіть це законодавство має недоліки. Наприклад, воно досі дозволяє примирювати кривдника та постраждалу: це закріплено 111 статтею Сімейного кодексу і 469 статтею Кримінального процесуального кодексу. Однак такий підхід може створювати ситуації, коли потерпіла від домашнього насильства звертається до суду з метою припинити перебування у шлюбі з кривдником, а суд не надає дозволу на розлучення, а встановлює строк для примирення, ставлячи тим самим потерпілу в ризики повторно зазнати насильства щодо себе.

У 2018 році від 77% до 84% правоохоронців вважали стратегію примирення пріоритетною. Стамбульська конвенція вимагає відмовитися від медіації конфлікту, адже єдиний спосіб вирішити його – притягнути злочинця до відповідальності.

Також, ратифікація Стамбульської конвенції зобов’яже державу краще захищати постраждалих, зокрема створювати для них притулки. Рекомендований Радою Європи стандарт – одне родинне місце на 10 000 населення. В Україні існує лише 376 місць. Це приблизно в 11 разів менше, ніж вимагає Конвенція. 

Інший аспект, який зобов’язує Конвенція – збір статистичних даних щодо домашнього насильства, що допоможе формувати належні політики протидії насильству.

Більше на цю тему – у матеріалі аналітичного центру «ЮрФерма».

Теза 5. Мета Стамбульської конвенції – не протидіяти домашньому насильству, а запровадити термін «гендер» замість «статі».

Серед цілей Конвенції – захист жінок від усіх форм насильства, у тому числі і домашнього. Крім того, стаття 2 також закликає застосовувати Конвенцію до всіх жертв домашнього насильства. 

«Гендер» – це лише одне з понять, яким оперує Конвенція, а в цілях документу воно жодного разу не згадується. Стамбульська конвенція не замінює стать на гендер. Ці терміни існують паралельно один з одним і поза контекстом конвенції: стать зумовлена природою, гендер диктує соціум.

Рада Європи у довідкових матеріалах про Стамбульську конвенцію зазначає, що, незважаючи на чітко заявлені цілі документу та серйозність проблеми насильства, деякі релігійні та ультра-консервативні групи розповсюджують дезінформацію про наявне в Конвенції поняття «гендеру».