МАНІПУЛЯЦІЯ: На окупованих територіях скасували українську мову в школах, оскільки на неї немає попиту — захарова

У мережі поширюють заяву речниці мзс рф марії захарової про нібито відсутність попиту на українську мову на тимчасово окупованих територіях. Так вона пояснила рішення російської влади про повну відмову від її викладання. 

Це маніпуляція. Заборона української мови це типова практика окупаційної політики росії. За опитуваннями соціологічної групи «Рейтинг» 2022 року, більшість жителів південних регіонів вважають українську рідною.  

23 червня на російському федеральному порталі нормативних правових актів опублікували проєкт указу міністерства освіти рф, який передбачає заборону вивчення української мови у школах на тимчасово окупованих територіях України. 

Твердження, що на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей українська мова «не має попиту», не підкріплене жодними доказами. Натомість результати Всеукраїнського перепису населення 2001 року показують протилежне: 

• у Херсонській області українську мову назвали рідною 73,2% населення (російську — 24,9%), 
• у Запорізькій — 50,2% (російську — 48,2%), 
• у Донецькій — 24,7% (російську — 74,9%), 
• у Луганській — 30% (російську — 68,8%). 

Також згідно з загальнонаціональним опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», поведеного на всіх територіях окрім окупованих частин Донбасу та Криму, у березні 2022 року 61% жителів південних (Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Херсонська та Запорізька) та 42% східних (Харківська, Донецька, Луганська) областей України назвали українську мову рідною. Російську — 32% та 49% відповідно. Дуже малоймовірно, що за два десятиліття, а тим більше — за останні кілька років, українська мова повністю зникла з усіх чотирьох регіонів.  

Навіть за результатами російських опитувань на ТОТ у 2023 році помітний запит на українську мову: 64% батьків у Херсонській області та 46% у Запорізькій висловили бажання, щоб їхні діти її вивчали. Хоч ми не можемо перевірити достовірність цих цифр, вони все ж свідчать про збережений інтерес до мови. 

Політика цілеспрямованого витіснення української мови з публічного простору — це типова практика російської окупаційної влади. Показовим прикладом є різке скорочення українськомовного навчання на території Донбасу, окупованій з 2014 року. Уже у 2015–2016 навчальному році 98% школярів на окупованій частині Донеччини навчалися повністю російською мовою. Для порівняння: ще у 2013–2014 навчальному році 50,4% учнів регіону навчалися українською. 

До окупації, наприклад, учні 5-го класу мали 3,5 години української мови та 2 години української літератури на тиждень. Уже у 2016–2017 навчальному році — лише по 0,5 години на кожен предмет. Натомість російської мови було 5 годин, а російської літератури — ще 3 години на тиждень. А у 2022–2023 навчальному році до навчального плану додатково ввели ще два окремі предмети — «Родной язык (русский)» та «Родная литература (русская)», попри вже наявні уроки російської мови та літератури.  

Окупаційна влада не зважала на мовну ситуацію і з перших років запровадила різкий перехід на російську. А у 2020 році в самопроголошеній «днр» взагалі скасували статус української мови як державної та заборонили викладання мови і літератури в місцевих школах. 

На міжнародному рівні також визнають і засуджують мовні злочини росії. Зокрема, у доповіді Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні за 2024 рік зафіксовано лінгвоцид української мови на тимчасово окупованих територіях. У своїй доповіді правозахисна організація Human Rights Watch зазначає, що російська влада цілеспрямовано викорінює українську мову. Про факти лінгвоциду свідчать також рішення Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини.