Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
Мережею поширюють дописи, з текстом:
Такі заяви – маніпулятивні.
По-перше, в Україні з 1 серпня 2020 року для побутових споживачів працює ринок природного газу. Ціну газу не затверджують президент, уряд чи Нацкомісія з регулювання комунальних послуг – і не залежить вона і від зарплати Коболєва або іншого топ-менеджера Нафтогазу.
Відтак, ціна вільно встановлюється між постачальником та споживачем, тобто є договірною та ринковою. Так, у листопаді Нафтогаз пропонує споживачам ціну 6,33 грн/м3 за щомісячним тарифом і 6,45 грн/м3 за річним. Ціну ж близьку до 9 грн/м3 пропонують споживачам низка обласних газзбутів, наприклад, «Запоріжгаз Збут» продає газ для населення за єдиною ціною 8,96 грн/м3. Користувачі можуть вільно обирати, у якої саме компанії купувати газ та можуть обрати компанію з дешевшими цінами.
Загалом ціна на газ залежить ще й від світових цін, адже лише частину газу – близько 30-50% залежно від року – Україна закуповує з-за кордону. Решту видобувають всередині країни.
Схожі фейки ми вже спростовували тут і тут.
По-друге, усі споживачі завжди платили за доставку газу.
До 2020 року цю суму враховували у загальну платіжку. Зараз, навіть якщо ви не використовували газ у певний період, ви все одно маєте сплатити транспортувальнику, тому що сума, яку ви сплачуєте за доставку, рівномірно розподілена на кожен місяць року.
Вартість доставки газу індивідуальна для кожного споживача. Її розраховують на основі того, який обсяг газу ви спожили за минулий рік (аби розрахувати, скільки приблизно використаєте цього року) та тарифу на доставку вашої газорозподільної мережі (ГРМ). Потім цю суму ділять на 12 і платіжка на одну й ту ж суму приходить споживачеві кожного місяця — навіть якщо за цей період ви не користувалися газом.
Чому ми маємо сплачувати за доставку газу? Газорозподільна компанія, яка постачає вам газ, несе витрати на обслуговування газової мережі. Це витрати на зарплату працівникам та податки; встановлення, перевірку та ремонт лічильників; різні матеріальні витрати тощо.
Розділивши оплату виробникові та транспортеру газу, ми виконуємо закон 2015 року «Про ринок природного газу» та Третій енергопакет Євросоюзу, який зобов’язалися реалізувати, приєднавшись до Енергетичного співтовариства. Він, зокрема, не допускає, аби в руках одного власника перебувало виробництво енергоносіїв та транспортувальні мережі. Так створюються кращі умови як для споживачів, бо вони можуть змінити постачальника, так і для гравців ринку, оскільки така система стримує монополізацію.
Подібний фейк ми вже спростовували тут.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
