МАНІПУЛЯЦІЯ: Російська імперія та СРСР розбудовували Україну, а незалежна Україна нічого не створила в архітектурі та культурі

У мережі поширюють фрагмент етеру Олексія Арестовича з російською журналісткою Юлією Латиніною. У ньому Арестович стверджує, буцімто «імперія» (Російська імперія і СРСР) багато що побудувала в Україні, як-от Київську та Одеську опери, бібліотеку імені В. І. Вернадського тощо. Натомість Україна за 33 роки незалежності нібито нічого не зробила. 

Це маніпуляція. Російська імперія та СРСР не лише будували в Україні, але й системно руйнували українські культурні пам’ятки. 

Побудували за часів імперії ≠ побудувала імперія

Передусім «побудували за часів імперії» і «побудувала імперія» — не одне й те саме, тому деякі з перелічених прикладів некоректні. Наприклад, Одеську оперу побудували за проєктом австрійських архітекторів Йогана-Франца Фельнера та Гільєрмо Гернгросса, а доопрацьовували план місцеві одеські майстри. Будівля виконана у стилі віденського бароко, а архітектура глядацького залу — пізнього французького рококо.  

На побудову дійсно виділили 1,5 млн рублів золотом — великі гроші на той час. Та кошти взяли не з бюджету Російської імперії, а з міської скарбниці (на будівництві наполягав філантроп Григорій Маразлі — міський голова) та від меценатів: відомо, що 80% цієї суми дарував граф Михайло Толстой.  

Водночас на прикладі Одеського оперного театру з’ясовується, що теза, нібито Україна за роки незалежності нічого не зробила для розбудови міст — неправдива. З 1996 по 2007 роки будівля зазнала масштабної реконструкції: було значно посилено фундамент, оновлено фасад, дах і технічне оснащення, що покращило її функціональність і відповідність сучасним вимогам. 

Імперії, які зруйнували більше, ніж побудували

Хоча і імперська, і радянська влада справді звели на території України багато будівель, ці режими також системно нищили спадщину українців. Нерідко вони будували поверх раніше знищених культурних цінностей, намагаючись стерти українське, замінивши російським або радянським. 

Імперська політика русифікації жорстко обмежувала розвиток української мови, культури та освіти. Наприклад, Валуєвський циркуляр 1863 року заборонив друкувати більшість українських книжок, а за Емським указом 1876 року було заборонено ввозити, друкувати чи перекладати будь-які твори українською мовою. Це призвело до фактичного припинення українського книгодрукування і театрального життя. Загалом за часів існування російської і радянської імперій видали понад 200 директив, метою яких було викорінення усього українського.  

У радянський період також згорталися українські культурні інститути, закривалися музеї, бібліотеки, нищилися пам’ятники та архітектурні надбання. У 1930-х у Києві зруйнували Михайлівський Золотоверхий монастир і намагалися знести Софійський собор — на їхньому місці планували звести адмінбудівлі. Знищення останньої пам’ятки вдалося уникнути завдяки тиску іноземних дипломатів. З храмів вивезли на територію РРФСР багато внутрішніх оздоблень, вилучили цінності та позолоту. Закриті церкви й інші архітектурні пам’ятки часто занедбували і перетворювали на побутові приміщення, наприклад, склади та лікарні. Так, Підгорецький замок на Львівщині у 1950-х обладнали під санаторій для хворих на туберкульоз, а Олицький замок у Волинській області став психлікарнею.  

Ці дії супроводжувалися репресіями щодо діячів культури, арештами і депортаціями. Великий терор 1930-х років фактично знищив українську інтелігенцію — близько 30 тисяч митців, письменників, науковців і культурних діячів стали жертвами репресій радянської влади. Наймасовіший розстріл відбувся в урочищі Сандармох, де було розстріляно українських режисерів, письменників і поетів: Леся Курбаса, Миколу Куліша, Валер’яна Підмогильного і багато інших. 

Отже, одночасно з побудовою театрів, університетів та бібліотек імперська та радянська влада нищили людей, які могли б наповнити ці будівлі мистецтвом — акторів, режисерів, письменників, — знищуючи українську культуру.