МАНІПУЛЯЦІЯ: Всесвітня організація охорони здоров’я у своєму Статуті звільнила себе від кримінального переслідування

У мережі поширюють інформацію, що Статут Всесвітньої організації охорони здоровʼя (ВООЗ), прийнятий у 1946 році, буцімто звільняє організацію від кримінального переслідування.

Утім, це є маніпуляцією. Статут ВООЗ не містить положення про «звільнення від кримінального переслідування всієї організації». Дипломатичні працівники справді мають імунітет, однак в окремих випадках його можуть зняти або дипломата можуть відкликати.

Статут Всесвітньої організації охорони здоровʼя прийняли у 1946 році, а чинності він набрав у 1948. Він визначає мету створення організації, її функції, регулює її управління, членство в ній тощо. У Статуті ВООЗ згадують, що її працівники користуються певними привілеями й імунітетами, необхідними для незалежного виконання ними своїх обовʼязків. У ньому немає згадок про буцімто «непідсудність організації». 

Привілеї представників ВООЗ регулюють в основних документах ВООЗ, зокрема, в Конвенції про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН. Так, в ній ідеться про те, що приміщення ВООЗ є недоторканими. Зокрема, її майно, архіви та активи не підлягають будь-якій формі судових дій, наприклад, обшуку, реквізиції, конфіскації, експропріації тощо. Втім, у Конвенції також вказано, що ВООЗ має, зокрема, брати до уваги запити від держави, на території якої знаходиться представництво ВООЗ.

Також Конвенція розʼяснює статус співробітників ВООЗ. Вони користуються імунітетом від арешту, затримання та судового переслідування щодо всього сказаного, написаного та вчиненого під час виконання службових обов’язків. Документ також вказує, що такі привілеї надають не для отримання співробітниками ВООЗ особистої вигоди, а для забезпечення повної незалежності під час виконання службових обов’язків. Щобільше, в тих випадках, коли імунітет перешкоджає здійсненню правосуддя, то держава не тільки має право, але й мусить відмовити таким представникам в імунітеті.

Імунітет членів міжнародних організацій є звичним явищем у міжнародному праві. Зокрема, ще Конвенція ООН про привілеї та імунітети спеціалізованих установ 1947 року та Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року вказують, що члени дипломатичних установ та міжнародних організацій володіють певним імунітетом для належного виконання службових обовʼязків.

Ба більше, цей імунітет для представників ВООЗ не звільняє їх від арешту і переслідування в тих країнах, громадянами яких вони є. Траплялись і випадки, коли дипломатів відкликали під загрозою позбавлення дипломатичного імунітету. Так, у 2023 році Канада відкликала 41 дипломата з Індії після заяви індійського уряду про намір позбавити їх дипімунітету через вбивство сикхського сепаратиста, канадського громадянина. 

Також у міжнародній практиці є випадки, коли дипломатів позбавляли імунітету через скоєні правопорушення в тій країні, де вони працювали. У 1997 році грузинський дипломат у США Георгій Махарадзе скоїв ДТП, що призвела до смерті і травмування громадян Сполучених Штатів. Грузія позбавила Махарадзе дипломатичного імунітету, він був засуджений до позбавлення волі в США. Потім його екстрадували до Грузії, де він продовжив відбувати тюремний строк, але у 2002 році його достроково випустили з вʼязниці.

Таким чином, теза пропагандистів про недоторканість ВООЗ є маніпулятивною. Дипломатичні працівники справді мають імунітет, але є винятки, коли його можуть зняти або відкликати дипломата для уникнення конфлікту.