У рамках аналітичного партнерства конференції «Міжнародне експертне обговорення 2021: партнерство для розвитку» (U-LEAD з Європою) та «Вокс Україна» публікуємо спеціальний випуск подкасту «Що з економікою?» з міським головою Славутича — Юрієм Фомічовим. Говоримо про економічний розвиток регіонів на прикладі Славутича та його успішних кейсів. Подкаст записаний у виїзній студії конференції у грудні 2021. Публікуємо скорочену версію. Повну версію подкасту слухайте тут.
Юля Мінчева: Чому потрібно інвестувати в Славутич? Чим зараз Славутич якісно виділяється на фоні інших міст?
Юрій Фомічов: Ми, у Славутичі, не кращі і не гірші, ми — інші. Ми пройшли непростий шлях з 2000 року, після зупинки містоутворюючого підприємства. І обрали шлях розвитку малого і середнього підприємництва, багатовекторної ринкової економіки. Ми маємо досвід, знаємо як працювати, запропонувати ті чи інші послуги, інколи виходячи за межі звичайних послуг реєстрації, орендних відносин…
Наприклад, позаминулого року ми мали досвід створення першого енергетичного муніципального кооперативу «Сонячне місто» у Славутичі. Спільно з Андрієм Зінченком з Greencubator, ми встановили на дахах муніципальних будівель сонячні електростанції. Інвесторами були славутчани. Коли закінчився пільговий період для мешканців міста, ми відкрили цей кейс для всіх охочих інвесторів. Поріг входу для інвестицій низький – всього 15 тисяч гривень. Для прибутків вже і не треба того “зеленого тарифу”. Сьогодні наш енергокооператив продає за «зеленим тарифом» електроенергію за 3,90 копійок. У той час як наш «Водоканал» купує її за 5,60 копійок. То ще питання, чи треба “зелений тариф”. (прим. ред. Всі власники СЕС в Україні продають вироблену енергію за “зеленим тарифом” спеціальному державному підприємству “Гарантований покупець”.) 5% прибутку кооперативу в кінці року віддаватимемо на розвиток міста.
Команда, яка працює в місті, розуміє, що таке ринкова економіка, що таке бізнес, чому його треба любити. Було приємно почути від Андрія Зінченка, що тут він знайшов справжню “інвестиційну няню” – і це не Фрекен Бок, а Мері Попінс.
Ю.М. Виявляється, для появи “інвестиційних нянь” не потрібен окремий закон 🙂 Розкажіть детальніше про ваш бізнес-парк, яка його головна мета?
Ю.Ф. Індустріальні парки вимагають чималих ресурсів на запровадження системи і не дають дуже суттєвих переваг для інвесторів. На мою думку, це не спрацює. Ну і це більше про великий бізнес. Ми йшли шляхом створення умов для малого бізнесу. В нас невелика будівля, півтори тисячі якісних, сучасних, придатних для ведення бізнесу квадратних метрів. Плюс супровід: консалтинг, юридичні послуги, які надає міська влада. Зараз там працює транспортна компанія, є ті, хто шиють одяг чи планують запускати виробництво крафтового пива. Маємо дуже привабливу ціну оренди – 3 гривні 77 копійок за квадратний метр, і ми можемо підписати угоду оренди на муніципальну власність за 72 години.
Ю.М. Як ви працюєте з командою? Наскільки складно проштовхувати такі ідеї?
Ю.Ф. Часто справа в недовірі суспільства, неготовності до змін. Хоча шлях диверсифікації, переходу до багатовекторної економіки привчив славутичан приймати зміни. Ми завжди пояснюємо, що і для чого ми робимо, які можливості для людей створюються. Звісно, на початку не було багато охочих славутичан вкладати в сонячну станцію чи йти до бізнес-парку. Однак згодом довіра до наших проєктів виросла.
Ю.М. Які аргументи спрацьовують?
Ю.Ф. Просто береш і робиш. Тільки власний досвід, успішні проекти, власний приклад.
Ю.М. Які цілі ви ставите перед бізнес-парком, які для вас показники ефективності?
Ю.Ф. Головна мета – змінити структуру надходжень до бюджету. В 2000-му році бюджет Славутича на 98% складався з надходжень від Чорнобильської атомної електростанції. Зараз це 40% відсотків. Наше завдання – далі знизити цю частку, диференціювати економіку, щоб убезпечити її від ризиків. На жаль, ми знаємо, що таке залежність від одного підприємства. У 2000 році за один день ми втратили вісім з половиною тисяч робочих місць. Це був шок. Тому сто підприємств по десять людей – це набагато краще, ніж одне підприємство на тисячу людей. Наш бізнес-парк – це скоріше лабораторія ідей. Це інновації, нові бізнеси, залучення молоді. Це невеликий простір, свого роду “перша ластівка”. Проте ми готові до формування й великих індустріальних парків. У нас є інфраструктура колишньої Чорнобильської АЕС, і ми готові, щоб туди заходив бізнес.
Ю.М. Як місто розставляє пріоритети під час вирішення проблем?
Ю.Ф. На 25 тисяч мешканців у Славутичі є два басейни, стадіон, 5 оздоровчих центрів, палац спорту, кіноконцертний комплекс, кінна база, яхтклуб і так далі. Але це все треба утримувати й це коштує шалених грошей. Водночас це спонукає до дій. Ми розуміємо, що треба менше витрачати на енергоносії, а це означає енергоефективність. Пріоритет – економічний розвиток. Якщо економіка міста розвиватиметься, тоді й людям буде комфортніше жити. Ми хочемо залучити до міста якомога більше людей. Місто дуже комфортне і компактне, в нас шикарна питна вода, я принципово п”ю воду тільки з-під крану, щоб водоканал не розслаблявся. Крім того, ми намагаємося створювати контент, щоб людям було цікаво.
Ю.М. Як подарунок до дня місцевого самоврядування, якби можна було би щось змінити, впровадити, покращити в Україні, що б сприяло розвитку та посиленню місцевого самоврядування, на ваш погляд, що б це було?
Ю.Ф. Широкий діалог. У мене є така фраза, вона не мені належить, але я її використовую: «Місцеве самоврядування і центральна влада — точно не вороги». Діалог повинен бути. У цьому році він важкий для всіх. Мова про тарифну політику, про опалювальний сезон (чи будуть віялові відключення, чи ні, як забезпечити роботу всіх систем у критичний період). В діалозі важливо не сказати, важливо почути. Справжній діалог завжди знаходить компроміси.
Славутич — місто обласного підпорядкування в Київській області, розташоване на лівому березі Дніпра, з населенням близько 25 тис. осіб.
Славутич було закладено 1986 року для евакуйованих після Чорнобильської катастрофи з теперішньої зони відчуження працівників Чорнобильської атомної електростанції. Назву було взято від давньоукраїнської назви Дніпра. Територія міста є ексклавом Київської області на території Чернігівської, із якої після прийняття рішення про будівництво міста була виділена частина земель Ріпкинського і Чернігівського районів. Більшість населення працездатного віку працює на Чорнобильській АЕС і підприємствах.
Авторка Юлія Мінчева, окрема подяка за допомогу стажеру VoxCheck Віктору Шолудько.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
